Держава тримає видобувників на короткому повідку

За низкою видобувних підприємств стоять представники Партії регіонів Нестор Шуфрич та Микола Злочевський. Крім того, видобутком корисних копалин займається і заклятий ворог Юлії Тимошенко Дмитро Фірташ.

Наприкінці червня уряд затвердив порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами. Видобувні компанії чекали на постанову кілька місяців — упродовж першого півріччя жодна з них не могла отримати такий документ.

Постанова Кабміну задовольнила державних і розчарувала приватних видобувачів. Згідно з нею, держкомпанії та підприємства, державна частка у яких перевищує 60%, зможуть отримувати спеціальні дозволи на користування надрами поза аукціоном. Інші видобувачі мають змагатися за них на аукціоні.

Необхідність брати участь у конкурсах приватним видобувачам не подобається давно. За кордоном ліцензії зазвичай видаються за заявками відповідним держорганом, який вивчає фінансові можливості, технологічний потенціал та проектну документацію заявника.

Закордонні інвестори нарікають: законодавство в Україні змінюється щорічно, а це змушує фірми переробляти плани. У підсумку, різко зростає вартість проектів.

“Нам потрібний єдиний документ, який би визначав правила гри принаймні на п'ять років. Зараз частина компаній відмовляється від розробки родовищ. Вони чекатимуть на постанову 2010 року”, — говорить голова Федерації роботодавців гірників Василь Яременко.

Втім, інвестори згодні брати участь і в аукціонах, але за умови, якщо ті будуть чесними і прозорими. У нинішньому ж порядку прозорості вони не бачать.

Більше того, за словами президента асоціації “Надрокористувачі України” Михайла Діброви, діюче положення “дозволяє окремим чиновникам брати участь у корупційних схемах видачі ліцензій на видобуток нафти, газу та граніту”.

Учасники ринку стверджують, що інформація про виставлення ділянок на аукціони недоступна широкій громадськості. Відповідно, видобувні компанії не мають можливості заздалегідь планувати свою участь у них.

У той же час, процедура участі у конкурсах ускладнена таким чином, що виконати всі вимоги та вкластися у встановлений термін приватним фірмам неможливо.

Зокрема, офіційне оголошення про проведення аукціону публікується у газеті “Урядовий кур'єр” не пізніше, ніж за 30 днів до дати конкурсу. Заявки ж на участь у ньому приймаються протягом 15 днів після публікації оголошення. Оскільки йдеться про календарні, а не робочі дні, часу залишається ще менше.

За цей час потенційні учасники аукціону повинні встигнути отримати в Мінприроди аукціонну документацію, підготувати її і подати назад у це ж відомство. При цьому отримання деяких паперів може тривати десять днів.

За словами керівника департаменту надрокористування Національної правової палати Вадима Мохова, раніше компанії, які проводили геологорозвідку за власні гроші та побудували на родовищі цілісний майновий комплекс, могли отримати спецдозвіл на його промислову експлуатацію без аукціону.

Зараз для продовження роботи їм треба знову брати участь у конкурсі.

“Якщо вони не виграють на аукціоні, то змушені будуть продати майно за безцінь, або перекупити дозвіл за більші гроші. А за законом, змусити компанію продати цілісно-майновий комплекс не можна”, — стверджує юрист.

Інший аспект: компанія, яка провела геологорозвідку, є власником усієї отриманої інформації. Проводити промислову розробку без цих даних неможливо, і змусити їх продати компанії, яка виграла аукціон, теж не можна.

Видобувні компанії підозрюють, що уряд при затвердженні порядку керувався ще і політичними мотивами.

“У 2004 році був виданий великий пул ліцензій на геологорозвідку. Згодом нова влада хотіла їх анулювати, але не вийшло. У 2009 році термін їхньої дії закінчується. Тепер ці фірми мусять або подати заявки на подовження робіт, або закінчити розвідку і отримати ліцензії на промислову розробку”, — пояснює Мохов.

Не виключено, що нинішній уряд і сьогодні хотів би погіршити фінансовий стан політичних конкурентів.

Справді, за низкою видобувних компаній України стоять представники Партії регіонів. Так, компанія “Нафтогазвидобування”, за словами учасників ринку, контролюється регіоналом Нестором Шуфричем, “Укрнафтобуріння” — його колегою Миколою Злочевським.

Крім того, видобутком займається і заклятий ворог Юлії Тимошенко Дмитро Фірташ. Він акціонер британської JKX Oil & Gas plc, ключовим активом якої є найбільший приватний видобувник нафти в Україні “Полтавська газонафтова компанія”.

Свого часу Фірташ також придбав ЗАТ “Укрнадрасервіс”, яке займається розробкою родовищ газу.

Втім, на думку надрокористувачів, чиновники створили практично нестерпні умови для учасників ринку з іншою метою — вони бояться втратити можливість і надалі отримувати хабарі.

“Політика тут ні до чого. Який стосунок до неї мають, скажімо, іноземні компанії — Shell чи Cadogan Petrolium? Вони також страждають від такої постанови. Просто до прийняття постанови доклали руку чиновники, які розраховують і далі отримувати хабарі за дозволи”, — розповів “Економічній правді” керівник однієї з видобувних компаній.

Однак не всі учасники ринку вважають за доцільне іти второваним чиновниками шляхом.

“Компанії слід витрачати гроші не на хабарі, а на юристів і вирішувати усе у суді. Коли ми так зробили, з нас спочатку усі глузували. Мовляв, ви більше втратите. Але час показав, що ми були праві”, — поділилися досвідом в іншій компанії.

Тимчасом, за словами представників приватних видобувачів, в Україні може взагалі припинитися видобуток корисних копалин, а держава зазнає значних збитків. Вони підрахували, що мінімальна інвестиція, необхідна для розробки будь-якого родовища в Україні, сягає 1 мільйона доларів.

Розуміючи це, додають учасники ринку, уряд за допомогою нового порядку намагається змусити приватні фірми інвестувати у державні компанії, яким не вистачає коштів для розробки нових родовищ та закупівлі сучасного обладнання.

Однак приватні компанії ставляться до такої ідеї прохолодно.

“Приватному інвестору договір з державою про спільний видобуток не дає ніяких гарантій . Я, наприклад, не вірю “Укргазвидобуванню”, бо вона свої зобов'язання не виконує. Потрібен договір європейського типу про спільний розподіл видобутку”, — відзначив гендиректор СП “Полтавська газонафтова компанія” Тимофій Каунов.

“Договори про спільну діяльність — це “валізи” і дерибан. Керівники державних добувних компаній більше зацікавлені у власному прибутку, який вони можуть отримати за рахунок своїх посад. Домовишся з таким керівником про щось, а завтра він зміниться і тобі скажуть: “Ці схеми працювати вже не будуть”, — пояснило джерело у одній з видобувних компаній.

За словами юристів, які представляють інтереси приватних надрокористувачів, більшість угод про спільну діяльність зараз оскаржується у судах.

Втім, державні компанії не менш критично оцінюють співпрацю з приватними структурами.

“Існуючих інвестицій недостатньо, потрібні мільярди. Приватні ж фірми заради економії добувають там, де вже проведена розвідка, і не готові інвестувати тривалий час”, — повідомили “Економічній правді” у НАК “Надра України”.

У державних компаніях вважають, що якраз раніше і використовувалися непрозорі схеми отримання ліцензій на видобуток копалин. Мовляв, ними заволодівали компанії, які належали політикам “відповідного кольору”.

Зокрема, у 2007 році була схема, за якою спочатку “Надра України” нібито відмовлялася від подальшої розробки певних родовищ, а потім право працювати там без будь-якого конкурсу отримували приватні структури.

На думку президента київського міжнародного енергетичного клубу Q Club Олександра Тодійчука, Україна може скористатися досвідом створення спільних підприємств в Азербайджані і Казахстані. Там держава має 51% акцій підприємства, решта — іноземні інвестиції.

Втім, він переконаний, що створення СП — лише перехідний етап, а майбутнє сектора — за реформуванням таких компаній, як “Нафтогаз”.

Наразі ж у приватних компаній небагато варіантів подальшої роботи. Їм доведеться або співпрацювати з державою, або чекати 2010 року, сподіваючись, що новий порядок буде для них більш прийнятним.

Андрій МУРАВСЬКИЙ