Чорнобиль втрачає біорізноманітність

Проект очолили професор Тімоті Муссо із американського університету Південної Кароліни та доктор Андерс Моллер із державного університету Парижа.

Робота із вивчення та обліку представників фауни із метою визначенння впливу на них радіактивного випромінювання тривала майже чотири роки.

Результати дослідження були оприлюднені в журналі Ecological Indicators.

Вчені стверджують, що найкращим унаочненням такого впливу у Чорнобильській зоні відчуження стали облік та вивчення птахів.

Вони, зокрема, дійшли висновку, що радіоактивне забруднення має просто “показовий вплив” на біорозмаїття враженої території.

Слід зазначити, що у 2006-2009 роках дослідники вивчали різних представників живої природи Чорнобильської зони — комах, земноводних, плазунів, птахів і ссавців.

У деяких раніше опублікованих роботах науковців уже повідомлялося про негативний вплив на птахів і комах незначних доз радіації у зоні, безпосередньо прилеглій до Чорнобильської АЕС.

Як твердить професор Муссо, нові дані щодо плазунів та ссавців — це “сильний сигнал” , який свідчить про зменшення біорозмаїття цих представників живої природи.

Найбільш вразливими до радіоактивного випромінювання, за припущеннями дослідників, є перелітні птахи.

Вчені провели порівняльний аналіз великої кількості видів птахів у зоні відчуження із тими, що живуть на незаражених територіях.

Вплив радіоактивного забруднення виявився надзвичайно великим. І найбільш очевидний він був саме у перелітних птахів.

При дослідженні сільських ластівок, зокрема, дослідникам траплялися птахи із пухлинами лапок та новоутвореннями на шиї і довкола очей. Вчені припускають, що після тривалих перельотів вони більше схильні до “додаткових” екологічних стресів.

Отрута чи рай?

Вчені в Україні ще раніше поставили під сумнів результати досліджень.

Доктор Сергій Гащак, дослідник Чорнобильського центру в Україні, торік в інтерв'ю Бі-Бі-Сі заявив, що українські вчені дійшли протилежних висновків.

Українські науковці схильні вважати, що флора і фауна Чорнобильської зони по-справжньому “процвітають” через відсутність там людської життєдіяльності.

Вони вважають, що під впливом слабкого радіоактивного випромінювання жива природа розвивається, оскільки для виживання задіюються механізми опірності та регенерації.

Професор Муссо називає свідчення колег про збільшення біорозмаїття у зоні відчуження “нічим не доведеними”.

Мовляв, опубліковані в Ecologicl Indicators дані — це перша робота, в якій надаються детальні кількісні свідчення негативного впливу чорнобильської радіації на ссавців.

“Однак зробити там заповідник дикої природи — природну лабораторію, де можна вивчати довготермінові наслідки радіоактивного випромінювання, було б зовсім непоганою ідеєю”, — каже він.

“Якщо суспільство має дізнатися про довготермінові екологічні наслідки таких техногенних катастроф, як Чорнобильська, то надзвичайно важливо, аби ми всі вкрай серйозно усвідомили почуття власної відповідальності.”

Вікторія ҐІЛЛ