“Чорне золото” проти “блакитного”

Пропозицію уряду замість російського природного газу використовувати вітчизняне вугілля фахівці називають слушною, проте недешевою. Такі ідеї виникали й раніше, однак ціна та зручність імпортних енергоносіїв переважала. Електростанції та котельні, які працювали на вугіллі, вважалися “брудними” — на відміну від тих, де використовувався газ. Сьогодні у країні заговорили про нові пріоритети.

Чистий сніг — лише після фінансового “підкріплення”

— Навіть у радянські часи, коли газ коштував вісім копійок за кубометр, самим лише газом ніхто не опалював, — пригадує генеральний директор державного регіонального геологічного підприємства “Донецькгеологія” Микола Жикаляк. — Тоді зберігалася пропорція: третина — газ, третина — вугілля, третина — мазут. Технологічно, звісно, робилося все в найпримітивніший спосіб. Аби горіло.

Вкритий сажею та вугільним пилом сніг — типова картина на Донбасі. Екологи висловлюють побоювання, що ширше використання вугілля призведе до збільшення шкідливих викидів в атмосферу. Обережний щодо цього і Донецький міський голова Олександр Лук’янченко.

— Гадаю, що напрям абсолютно правильний, у нас на території міста нарівні із газовими котельними експлуатується і 57 вугільних. Але щоб перевести чисто газову котельну на вугільне паливо, потрібні дуже серйозні фінансові витрати. За бажанням Прем’єр-міністра, без фінансового підкріплення, серйозних проектних робіт, це зробити неможливо. Приміром, потрібні склад вугілля, досконала аспіраційна система, яка дала б змогу уникнути забруднення атмосфери. Коли всі котельні працювали на вугіллі, місто було чорне. У нас їх 293, якщо всі на вугілля перевести, то забруднення атмосфери дорівнюватиме роботі трьох металургійних заводів.

Газові плити ніхто не викидатиме, а на виробництві опалюватимуть по-іншому

Начальник управління вугільної промисловості Донецької обласної державної адміністрації Ігор Низов вважає, що збільшувати споживання вугілля варто у промисловому секторі та на великих об’єктах житлово-комунального господарства.

— Не можна порівнювати домашнє господарство, де газова пічка та колонка, із котельнями на промислових підприємствах. Це непорівнянний обсяг. Для громадян зручно мати газ у будинку чи квартирі. Але якщо це підприємство чи котельня, яка опалює цілий мікрорайон, — то цілком доцільно переходити на вітчизняну сировину. Я знайомився з досвідом одного підприємства у Дніпродзержинську, де котельню перевели на вугілля. Економія — 200 тисяч гривень на день! У кілька разів дешевше, ніж опалення газом.

За словами начальника управління, в галузі достатньо можливостей, щоб забезпечити вугіллям потреби економіки. “У нас ухил пішов на користь газу та нафти під час виробництва електроенергії. Тоді як Росія, яка експортує ці енергоресурси, в енергобалансі має 50 відсотків вугілля. А в нас воно становить лише 25 відсотків в загальному енергобалансі. Цього ресурсу Україні вистачить на п’ятсот років, якщо видобуватимемо по 100 мільйонів тонн на рік”.

Експерти зазначають дві умови, коли переведення котлів на вугілля виявиться економічно вигідним і не завдасть шкоди природі. По-перше, потрібно використовувати сучасні технології, за яких вугілля повністю згоряє, а отримані викиди очищуються. По-друге, параметри зольності (вмісту негорючої породи у вугіллі) повинні витримуватися. “І технології, і обладнання в Україні є, запозичувати нічого не потрібно”, — додає Ігор Низов.

Екологічні стандарти наблизилися до європейських тільки на папері

Облаштовувати вугільний склад у кожному дворі не обов’язково, кажуть фахівці. Незрозуміло, чому заяву міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка про необхідність збільшення споживання вугілля сприйняли винятково як натяк на переведення побутових котелень на тверде паливо. Тоді як ідеться насамперед про збільшення виробництва теплової електроенергії з вугілля. Така електроенергія могла б замінити природний газ, у тому числі в опаленні житла. Однак екологи застерігають: спалювання вугілля шкодить природі. Нині викиди ТЕС від 5 до 20 разів перевищують європейські нормативи — зокрема, викиди пилу, діоксиду сірки та діоксиду азоту. Тому нарощувати використання вугілля без докорінної реконструкції станцій неможливо.

— Використовуватимемо найновіші технології, які вже випробувані і в Європі, і в Китаї. Ми провели попереднє дослідження, переговори і послуговуватимемося так званою водно-вугільною технологією, яка дає змогу не виробляти викидів в атмосферу та забезпечити відповідні екологічні нормативи, — заявляв минулого місяця міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко.

У лютому 2011 року Україна стала повноправним членом Європейського енергетичного співтовариства. Як наслідок — екологічні нормативи в галузі наблизилися до європейських стандартів. Власникам вітчизняних генеруючих компаній доведеться взятися за модернізацію обладнання, незалежно від обсягу використання вугілля. Адже в разі порушення правил українську електроенергію не пустять за кордон.

— Парк газоочисного обладнання українських ТЕС — це лише установки з очищення димових газів від золи — електрофільтри чи мокрі золоуловлювачі, які потребують радикальної реконструкції чи заміни, — так прокоментував торік проблему начальник управління інвестиційної діяльності, екотехнологій та охорони праці НАК “Енергетична компанія України” (НАК ЕКУ) Юрій Трофименко. — Сьогодні викиди пилу вітчизняними ТЕС в більшості своїй перевищують 1000—1500 мг/нм3 (міліграмів на нормальний кубічний метр) за європейського рівня очищення димових газів до 50 мг/нм3.

За словами начальника управління, в 2010 році викиди з пилу в теплових електро-станцій НАК ЕКУ (компанії “Донбасенерго”, “Центренерго”, “Дніпроенерго” та “Західенерго”) в середньому становили 1200 мг/ нм3 (європейська норма — 50). Викиди діоксиду сірки — 3300 мг/ нм3 (європейська норма — 400), оксиду азоту — 1050 мг/ нм3 (європейська норма — 200).

Потрібна національна програма

Дим із труби видно неозброєним оком передусім завдяки вмісту золи. До речі, мешканці Зугреса (Донецька область), де розташована Зуївська ТЕС, останнім часом помітили, що дим став світліший та прозоріший. Це — результат модернізації електрофільтрів двох із чотирьох енергоблоків.

— Із 2008-го по 2014 рік ми здійснюємо реконструкцію всіх енергоблоків, — коментує директор станції Володимир Лебейчук. — Одночасно з реконструкцією основного енергетичного обладнання модернізується і допоміжне — зокрема, електрофільтри. Завдяки цьому на енергоблоках №1 та №2, які вже оновлено, викиди пилу зменшено більш як у чотири рази. А електрофільтри енергоблоків №4 та №3 в 2012—2014 роках буде модернізовано вже до відповідності європейським стандартам у 50 мг/нм3. Тобто викиди золи зменшаться у вісім разів від початкового рівня.

До європейських стандартів із викидів золи буде приведено й електрофільтри на інших теплоелектростанціях компанії “Східенерго”. І саме тут перші в Україні зробили крок до очищення вихідних газів від оксидів сірки та азоту. “Переходити на повномасштабні загальностанційні установки сірко- та азотоочистки необхідно всім ТЕС. Таке обладнання повністю очищує вихідні гази від шкідливих речовин, це — європейський стандарт вугільної теплоенергетики, — підкреслює директор Зуївської ТЕС. — На замовлення “Східенерго” одна із провідних компаній у цій сфері — шведська Vattenfal — вже розробила технологічний регламент спорудження загальностанційної установки сіркоочистки і блочних установок азотоочистки для нашої ТЕС”.

Ще одна українська ТЕС, яка виконала пілотний проект реконструкції енергоблока з реконструкцією електрофільтра, — Зміївська (“Центренерго”). Уміст золи у вихідних газах на модернізованому блоці зменшився в 16 разів! А в квітні минулого року на Старобешівській ТЕС, яка входить до складу компанії “Донбасенерго” відбувся урочистий пуск енергоблока №4 — першого в Україні, де використовують технологію спалювання твердого палива в циркулюючому киплячому шарі. Серед переваг — високий рівень екологічності виробництва, зменшення кількості шкідливих викидів завдяки низькотемпературній обробці: вугілля згорає за температури до 900 градусів. Отже, цей агрегат уже працює з виконанням усіх європейських нормативів із викидів золи, сполук сірки та азоту. Реконструкція та впровадження сучасної технології коштували близько 310 мільйонів доларів та тривали десять років.

Ці випадки — виняток із загалу. Через нестачу коштів енергетичні підприємства практично не реалізують природоохоронні заходи на наявних енергоблоках.

Оновлення теплової енергетики поки що не стало національною метою з розробкою відповідних заходів. До речі, підприємці з Німеччини, які відвідують Донецьк, розповідають, що після аварії на японській атомній станції “Фукусіма” уряд Ангели Меркель вивчає можливості придбання вугільних шахт у низці країн, зокрема в Росії. Європа робить ставку на тверде паливо, а розв’язання екологічних проблем, пов’язаних із цією галуззю, вважає одним із найголовніших пріоритетів. А Україна?

Промовисту відповідь на це запитання автор отримала під час підготовки матеріалу, коли надіслала запит на ім’я президента НАК ЕКУ Петра Омеляновського. Це сталося після того, як начальник управління інвестиційної діяльності, екотехнологій та охорони праці Юрій Трофименко відмовився розмовляти з кореспондентом телефоном. У письмовому запиті, зокрема, я попросила надати оновлені дані стосовно викидів станцій компанії за 2011 рік. У компанії повідомили, що “уточнена оцінка за 2011 рік не виконувалась”. “У зв’язку із вищезазначеним НАК “Енергетична компанія України” пропонує провести відповідне самостійне дослідження, використовуючи актуальні відомості з відкритих джерел інформації”, — така порада міститься у відповіді на адресу кореспондента.

Коли державна структура, яка об’єднує генеруючі компанії, заявляє, що не має відомостей про викиди власних ТЕС, — це означає, що для цієї компанії, як і для держави загалом, “екологічність” вугільної енергетики не є питанням номер один. Або про те, що чиновники не готові обговорювати цю проблему відкрито.

Ліна КУЩ