Чому в Україні немає видобутку міді, кобальту і нікелю

 Україну та світ “лихоманить” у гонитві за технологіями майбутнього за допомогою “зеленого” видобутку. Але наразі на піку популярності перебувають саме стратегічні копалини.

Їх перелік затверджується Кабінетом Міністрів за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та переглядається кожні п'ять років.

Наразі в Україні налічують близько 30 перспективних ділянок з покладами кольорових, рідкоземельних металів та інших корисних металів.

Але є чимала проблема. Торги стосовно економічно вигідних стратегічних корисних копалин провалюються. Чому?

Зазвичай це не вигідно. Особливо, якщо ми говоримо про корисні копалини категорії “Г”.

Сюди належить мінеральна сировина, родовища якої сьогодні в Україні не розробляються і недостатньо вивчені. Але в перспективі можуть стати важливими для економіки держави, враховуючи потреби інших галузей промисловості.

Вони не мають промислових запасів попри перспективні та прогнозні ресурси, тому вкладати гроші у такі родовища вкрай ризиковано. Можна взяти кредит, але не отримати прибутку.

Одне з таких рудоносних полів — “Заліси-Шменьки”, що у Волинській області. В останній момент TOB “Глобал аналітика” відмовилася підписати протокол торгів на понад 122 млн грн і втратила 17 000 грн гарантійного внеску.

Об’єкт пропонували з метою вивчення та дослідно-промислової розробки родовищ на 5 років. Прогнозовано, що за такий короткий термін вийти на самоокупність буде доволі складно. До того ж, термін дії дозволу закінчиться.

Довідка: 27 вересня відбувся аукціон з продажу спецдозволу на користування надрами. ТОВ АРП “Старт” вибороло право на придбання спецдозволу за 82 млн грн, що у 1,5 рази дешевше, ніж пропонували минулого разу.

Наразі в Україні не видобувають мідь. Тому вся сировина імпортується з-за кордону. У 2020 році ввезено мідної продукції на $2,9 млн (рафінована мідь, кабель, сплави).

Тому розробка родовищ для видобування міді — далекоглядна перспектива для України, яка дозволить стати більш економічно незалежною за рахунок власної сировини та її експорту за кордон.

У програмі розвитку мінерально-сировинної бази, затвердженої у 2011 році, до 2030 року передбачено збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт з метою виявлення нових, перспективних проявів самородної міді у траповій формації.

Також заплановано проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на території Волинського, Маневицького та Кухотсько-Вольського металогенічних районів з метою підготовки рудопроявів (ділянок) для розвідки.

Інвестори з Японії (Marubeni Corporation) вже розглядають можливість видобувати критичну сировину в Україні. Йдеться про надра з покладами літію, кобальту, флюориту, нікелю.

Але чи вдасться залучити інвесторів за умов, що диктує українське законодавство? Бо через нестачу коштів обсяги проведення георозвідувальних робіт скоротилися у 3-4 рази, а з 1994 року приріст розвіданих корисних копалин більшості стратегічних видів корисних копалин не компенсує їх видобуток.

Нікель та кобальт

Не менш важливим для країни є видобуток нікелю. Нікель широко використовується у виробництві легованої сталі, впровадженні медичних технологій та електроніці — продукції, що визначає ступінь технологічної розвиненості промисловості держави.

Разом з нікелем завжди говорять і про кобальт. І ось чому: він не створює самостійних родовищ, а міститься у нікелевих рудах та продуктах їх переробки (феронікель — із силікатних нікелевих руд, нікелевий концентрат — із сульфідних руд).

Основна маса нікелю (65%) вилучається з магматичних сульфідних мідно-нікелевих руд у вигляді сульфідних мінералів і силікатів.

Вміст нікелю в сульфідних рудах коливається від 0,3% до 4%, а співвідношення міді і нікелю в маломідистих рудах коливається від 0,5:1 до 0,8:1, у високомідистих — від 2:1 до 4:1.

В цих рудах, крім міді і нікелю, міститься кобальт, а також золото, платина, паладій, рутеній, селен, теллур тощо.

Потенційним джерелом нікель-кобальтових руд є Український кристалічний щит. До 2030 року тут заплановані проведення розвідки на найбільш перспективних Західнолащівській і Північнолиповеньківській ділянках та продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на перспективних ділянках для відкриття нових родовищ, розташованих поблизу Побузького нікелевого заводу.

Проведення додаткових технологічних випробувань на Прутівському родовищі мідно-нікелевих сульфідних руд. Пошуково-оцінювальні роботи у північно-західному районі Українського кристалічного щита та у Придніпров'ї.

Довідка: Україна володіє 0,1% покладів кобальту всієї планети

Побузький феронікелевий комбінат — єдине на пострадянському просторі підприємство, що виробляє в промисловому масштабі феронікель з бідних окислених нікелевмісних руд.

Комбінат не закуповує вітчизняну руду, а імпортує в естонської компанії Bowrin Trading.

Напевно, більш логічним було би розроблення вітчизняних родовищ, що дозволило би вийти не лише на міжнародний рівень, залучити інвесторів, а і задовольняти власні потреби.

Наприклад, Індонезія — найбільший світовий постачальник нікелевої руди — обмежила експорт сировини задля стимулювання власної переробки руди.

Україна має і свої родовища нікелю — в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Вони містять 217,8 тис. т балансових і 121,2 тис. т позабалансових запасів.

Проте українські надрокористувачі та інвестори не вважають українську руду привабливою для видобутку через низький вміст нікелю, але велику кількість міді.

Торги за кобальтові та нікелеві руди теж неодноразово провалювалися. Перша спроба продати спецдозвіл була запланована на 12 березня 2021 року. Але на аукціон ніхто не прийшов. Під час другого аукціону стартову ціну зменшили вдвічі — до 718 606 грн.

Часто нові родовища не розвідуються а торги провалюються через відсутність кредитування експорту та його страхування з боку держави.

Приватні компанії вносять левову частку коштів у бюджет України. Натомість держава звела до мінімуму бюджетне фінансування розвитку мінерально-сировинної бази.

Щороку в проектах бюджетів фігурує одна цифра, яка дорівнює 100 млн грн, що є абсолютно символічним кроком із підтримання хоча б якоїсь діяльності державних геологічних підприємств та немає нічого спільного з ринковим фінансуванням складних геологічних проектів.

Розробка корисних копалин критичної сировини є складним технологічним процесом, який передбачає багато індивідуальних факторів для кожного родовища: метод розробки (відкритий чи закритий), кліматичні умови, логістичне плече, наявність кваліфікованих робочих кадрів, волатильність ринку збуту сировини.

Через це всі проекти геологічної розвідки (Pre-feasibility study, Feasibility study) та видобутку поділені на декілька етапів, які передбачають поступовий перехід від тестового видобутку до повної проектної потужності.

Цей шлях зазвичай займає не менше 5-10 років. Нагадаємо, розробка літієвого родовища Ядар (головний конкурент українським родовищам на європейському ринку) в Сербії коштувала компанії Rio Tinto $2,4 млрд.

Геологічна розвідка розпочалася ще в далекому 2004 році, коли був відкритий мінерал ядарит, а в 2013 компанія почала активну геологорозвідку. Випуск продукції запланований на 2026 рік.

Для залучення інвесторів потрібні зменшення імпортозалежності України, впровадження новітніх технологій, збагачення корисних копалин та захист геополітичних інтересів країни на світовому ринку мінеральної сировини. 

Ксенія ОРИНЧАК, виконавча директорка Асоціації добувної промисловості України