Як ми опинилися в цій ситуації? І як з неї вибратися?
Сьогодні одиниці інвесторів вкладають кошти на тривалий, від 5 років і більше, термін. Тоді як сотні “прокручують” їх за дні, максимум, місяці. Більшість налаштовані на швидкий заробіток — сьогодні вклав, завтра заробив.
Показова ситуація в банківському секторі. Три чверті виданих кредитів — споживчі кредити з ефективною ставкою під 100% і терміном на 1-2 роки.
Цьому є пояснення. По-перше, проблеми зі справедливістю.
Опитування іноземних інвесторів свідчить, що корупція, несправедлива судова система і репресії правоохоронних органів — в п’ятірці найболючіших проблем.
Коли світові фонди шукають, куди б вкласти гроші, поруч з Україною вони бачать позначку “100% ризик”, тобто, високу ймовірність втрати капіталів. Загрози перевищують можливі бенефіти, тому в країну інвестують, переважно, наші заробітчани.
По-друге, дефіцит довіри. Ніхто не знає, що буде завтра. Який курс гривні? Рівень інфляції? Податкова політика? Чого чекати від уряду та парламенту? Гроші люблять тишу, а у нас кожен день нові “сюрпризи”.
Дійшло до того, що люди несуть кошти в банк не тому, що хочуть заробити, а тому що бояться тримати їх вдома. Кладуть на депозит на 3-6 місяців, і “трясуться”, аби з ними нічого не сталося.
На руках в населення десятки мільярдів доларів. Але їх ховають в “банки” або “під матраци”, замість того, щоб інвестувати і заробляти.
По-третє, обмежені можливості для інвестицій.
Американець може вкласти гроші в Apple, німець — в Volkswagen, а куди може вкласти українець? Хіба що в нерухомість, державні цінні папери, або на депозит.
Наш фондовий ринок дуже кволий, на ньому котируються акції обмеженого кола компаній. Відповідно, обсяг торгів у 2018 році склав $8,5 млрд. Для порівняння, торги на Варшавській фондовій біржі перевищують $300 млрд.
Очевидно, що за таких умов не варто сподіватися на кредити під 3-5% річних і швидке зростання економіки.
Як цьому зарадити?
Щоб залучити “дешеві” і “довгі” гроші, потрібно багато що змінити.
Запустити ринок землі.
Це щонайменше $60 млрд додаткових інвестицій, які зайдуть в агросектор і стимулюватимуть внутрішнє виробництво. Досить поширювати страхи про багатіїв, які “скуплять землю за безцінь”.
Провести чесну і прозору приватизацію.
У 2018-му на продажу державної власності ми заробили лише 200 млн грн замість запланованих 21 млрд грн.
Тобто, отримали дірку від бублика, хоча могли залучити ресурс на розвиток підприємств. Мінфін обіцяє, що у 2019-му ми врешті-решт проведемо приватизацію на 17 млрд грн. Сподіваємося, цього разу так і буде.
Легалізувати індустрії, які зараз генерують тіньові гроші і стимулюють корупцію — видобуток бурштину, гральний бізнес, проституцію. Провести амністію капіталу. Тобто, зняти обмеження на шляху грошей з “тіні” в легальну економіку.
Забезпечити справедливість.
Суди, правоохоронні органи мають працювати на платників податків, а не на себе. 100% гарантія захисту інвестицій і права власності. Рівний доступ до правосуддя, швидкий розгляд справ — за таких умов в країну не боятимуться заходити системні інвестори.
Коли це станеться, ми вийдемо на зовсім іншу траєкторію розвитку.
Станіслав ЛЮДКЕВИЧ, інвестиційний банкір, юрист
![]() ![]() ![]() ![]() |
Что скажете, Аноним?
[21:04 02 апреля]
[19:45 02 апреля]
19:30 02 апреля
18:00 02 апреля
17:10 02 апреля
17:00 02 апреля
[07:15 31 марта]
[21:50 30 марта]
[09:15 01 февраля]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.