Ми всі вважаємо, що стартап — це справа молодих. Мовляв, зібралися кілька людей, розкрутили ідею та побігли вперед. Але з тих, хто “побіг”, до конкретного заробітку “добігає” один з 10 тисяч. І це в кращому випадку. Адже насправді, стартап — це не справа молодих.
Нещодавно я перечитав історію одного стартапу — компанії KFC. Її засновник Харланд Сандерс у 40 років створив успішний бізнес: відкрив автомобільну майстерню, що знаходилася на трасі у Кентуккі. Згодом Сандерс почав помічати, що люди, які заїжджають у його майстерню, іноді бувають голодними. І він відкрив маленьку їдальню при автосервісі, де готував курчат за особистим рецептом. Поступово клієнтів ставало все більше, їдальня розрослася, стала найпопулярнішою у регіоні і навіть почала приносити більше грошей, ніж майстерня. Але в якийсь момент потік зі старої траси перемістився на нову, і все менше водіїв продовжували користуватися нею. І у 62 роки Сандерс збанкрутував. Тому йому довелося сісти й подумати, що ж він ще вміє робити. Виявилося, що єдине, що він вміє в житті робити добре, — це смажити курчат. Так Сандерс розпочав новий етап в своїй кар’єрі.
Згодом він вигадав хорошу форму для бізнесу, відкрив франшизу і таки почав отримувати гроші зі своєї ідеї. У результаті компанія KFC стала всесвітньо відомим брендом. Це дуже цікава історія, яка свідчить про те, що ніколи не пізно почати і досягти успіху. Але от цікаве питання: чому в нього це вийшло і як? І, головне, чому він не зміг зробити це у 40 років, а тим паче у 25? Наведу цікаву статистику — список успішних стартапів, які їх засновники запустили після 35 років. Наприклад, засновникам Lenovo Intel та Zara було по 39 років, Sony — 38 років, Hugo Boss— 37 років. Цікаво, чому у них вийшло? Тим паче що у мене самого великий досвід створення стартапів. У віці 25+ я створив “Інком”, у 35+ — “Датагруп”, зараз, у 45+, маючи досвід у IT та телекомі, створюю черговий стартап — оператора кіберзахисту.
Отже, чим відрізняються стартапи двадцятирічних від стартапів, умовно кажучи, тих кому за 40? Найголовніше — це досвід поводження з грошима. У 20-25 років його зазвичай немає, а бізнес запускається на залучені кошти. До 40 років людина вже заробляє якийсь капітал, вміє поводитися з фінансами, і, напевно, працюючи з власним ресурсом, їй простіше запустити компанію. До того ж бізнес, створений на власні кошти, серйозно відрізняється від стартапу, що працює завдяки інвесторам. Що стосується зв’язків та оточення, на мій погляд, це дуже дискусійне питання. У 20-25 років нетворкінг може дати набагато більше, ніж у 40. У старшому віці ситуація трошки інша. До цього часу людина вже здобуває досвід і краще вміє будувати команду. Мені здається, що у 20-25 років у стартап збирають друзів і випадкових знайомих, а у 40+ одразу створюють структурований бізнес. Особисто мені нетворкінг допомагає, але хотілось би частіше. Крім того, у 40+ ти краще відчуваєш потреби ринку. Якщо молода людина загоряється ідеєю, тоді не так вже й важливо, куплять її чи ні. А у старшому віці вже ретельно відбираються лише затребувані ідеї. Також до 40 років збирається певна база знань про бізнес. Причому неважливо, це досвід найманого працівника чи знання, винесені з попередніх власних проектів. З віком з’являється далекоглядність, ти вже бачиш свою мету, кінцевий результат. А замолоду все ж таки більшу роль відіграють амбіції та ідея. Найчастіше для двадцятирічних метою стартапу є задоволення власного его. А у старшому віці его вже, в принципі, задоволене, і людина вже готова працювати у реальній команді.
Дійсно, молодим стартаперам дуже хочеться показати себе. Часто у них є красива ідея, в яку вони закохані, і вони себе продають разом із цією ідеєю. Після 40 людина вже все прораховує, вона не хоче помилитися. Вона цінує свій час, тому що не хоче дарма витратити наступні два-чотири роки та втратити власні гроші. Підсумую коротко. У 20 хочуть продати ідею, у 40 — зробити бізнес. Для двадцятирічних ресурс — це залучені кошти, для сорокарічних — власні. У 20 років основою стартапу є ідея, у 40 — досвід. Молоді хочуть запалити своєю ідеєю інших, старші — вибудувати систему. Фокус — це, до речі, основна помилка компаній будь-якого віку. Виграють лише стартапи, що базуються на інноваціях. Так от, у 20 років надають перевагу проривним інноваціям, які принципово щось змінюють, а у 40 бізнес будують на підтримуючих інноваціях. Хоча, підкреслю, без інновацій жоден стартап не злетить. Як я вже казав, двадцятирічні команду набирають з друзів та знайомих, а сорокарічні системно будують з професіоналів. І нарешті, кінцевий результат. У 20 років — це продаж продукту або технології промисловому інвестору. А у 40 — створення успішного бізнесу. Звичайно, він згодом може бути проданий, можуть бути залучені партнери. Але з самого початку будується успішний бізнес.
