Чому лампочки в подарунок — ведмежа послуга Україні

Кабінет міністрів 10 січня затвердив постанову №25, якою визначається порядок обміну застарілих ламп розжарювання на енергозберігаючі LED-лампи. А 30 січня в “Дії” запрацювала функція заявки на обмін.

Мета, як завжди, добра — дати громадянам змогу безкоштовно замінити старі лампи на нові, які хоч і дорожчі, але споживають у рази менше електроенергії. Це дасть змогу скоротити витрати електрики під час її дефіциту, що виник через обстріли.

Згідно з документом, кожен громадянин зможе обміняти до п'яти таких ламп у будь-якому відділенні “Укрпошти”, залишивши заявку в “Дії”. З відкритих джерел ми знаємо, що кошти на закупівлю 30 млн нових ламп виділяє Євросоюз. Ще 5 млн ламп зголосилася профінансувати Франція. Загальний планований обсяг лампочок до обміну ще більший — 50 млн штук.

У затверджених документах передбачені особливості імпорту лампочок без ввізного мита і ПДВ (у режимі міжнародної технічної допомоги). Тож можна припустити, що Кабмін готувався завозити їх з-за кордону.

Здавалося б, чудова ідея. Що ж із нею не так?

Проблема в тому, що уряд учергове хоче сподобатися споживачам та іноземцям і ігнорує існування в Україні виробників відповідної продукції. Замість того, щоб домовитися про спрямування європейських коштів на виробництво лампочок на українських підприємствах (подібно до того, як уряд Данії фінансує відновлення Миколаєва за участі українських виробників), уряд планує їх імпортувати, чим фактично зупинить виробництво LED-ламп в Україні.

Річний обсяг внутрішнього споживання LED-ламп для побутових потреб становить 15—20 млн штук. Товарна допомога обсягом 50 млн одиниць еквівалентна майже трирічному споживанню. Відповідно, поява цієї кількості ламп фактично позбавляє сенсу як виробництво ламп в Україні, так і їхній комерційний імпорт.

На сьогодні LED-лампи випускають мінімум два виробники: завод “Іскра” у Львові та компанія SunLed, релокована з Харкова до Житомира. Побутові лампи можуть виробляти й інші підприємства, що спеціалізуються на освітлювальному обладнанні. Наприклад, LRC із Києва та інші аналогічні, які виготовляють світильники промислового і вуличного призначення. Єдине питання — наявність замовлень.

Найбільшим українським виробником є завод “Іскра”. Його потужності дають можливість виробляти близько 2 млн ламп на місяць. Разом із меншими підприємствами він міг би закрити принаймні частину замовлення в короткі терміни. А у разі розумного планування весь обсяг можна було б замовити в Україні та повернути частину витрат податками.

Так, з 20 млн ламп орієнтовною вартістю 1 євро за штуку країна отримала б близько 4 млн євро на рік ПДВ і ще кілька мільйонів інших платежів — імпортних мит, податків із зарплат працівників, із прибутку тощо. Та головне — збереглися б компетенції виробляти такі товари і робочі місця.

Мені відомо, що представники уряду контактували з українськими виробниками LED-ламп, але на момент старту проєкту жодних угод не обговорювалося. Тому можна стверджувати, що уряд імпортує лампи іноземного виробництва.

Що мав би зробити уряд здорової людини? Ідентифікувати українських виробників. Оцінити вплив на них пропонованого рішення. З’ясувати наявні виробничі потужності українських підприємств. Розмістити замовлення всередині країни на максимально можливий обсяг, провівши відповідні переговори з європейцями. А решту вже імпортувати. Або продовжити програму в часі, щоб усе замовлення було виготовлено в Україні.

Однак такими дрібницями, як внутрішнє виробництво чи промислові компетенції, в уряді вирішили себе не обтяжувати. І роблять вони це не вперше.

Наприклад, чиновники Міністерства оборони (можливо, ті самі, що вміють талановито купувати яйця) упродовж 2022 року закуповували за кордоном форму для армії. Про те, що взимку знадобиться зимова форма, вони згадали запізно і почали здійснювати закупівельні процедури тоді, коли вітчизняні фабрики вже не мали часу на виконання замовлення в повному обсязі. В результаті 70% обсягу довелось імпортувати. Хоча за належного планування все можна було пошити в Україні, чим дати роботу 100 тисячам працівників легпрому.

Цьому передувала ініціатива із скасування мит і ПДВ на весь імпорт, через що внутрішнє виробництво будь-яких товарів стало завідомо менш вигідним, ніж їхній імпорт. Це навіть у іноземців викликало сильне здивування. А потім аналогічна екстравагантна ініціатива стосовно генераторів. Хоча справедливості заради, щодо генераторів уряд виправився, і в цьому виправленні відзначу позитивну роль Міністерства економіки.

Ну а наразі в черговий раз між рибою і вудкою уряд обирає рибу. Між імпортом і внутрішнім виробництвом — імпорт, наївно вважаючи, що хтось створюватиме виробництво в країні, уряд якої за першої ліпшої нагоди біжить купувати ці товари за кордон. Так нам країни не відновити.

Дмитро КИСИЛЕВСЬКИЙ, заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку