Чому Україні потрібен план Б: що робити з економікою, якщо зовнішньої допомоги виявиться недостатньо

У перші місяці повномасштабного вторгнення агресора фінансова система України уникла колапсу лише завдяки друку грошей. За підсумками 2022 року було надруковано близько 400 млрд грн.

За певний час почала надходити зовнішня фінансова допомога. Понад 32 млрд дол. у вигляді грантів і позичок було надано 2022 року. З цієї суми грантів надійшло близько 14 млрд дол. (Нагадаємо, що план Маршалла для Європи був безповоротним більш як на 90%.)

Наразі всі економічні баланси країни забезпечують країни-союзники. Гарантії на поточний рік передбачають близько 42 млрд дол. зовнішньої допомоги.

Водночас кредитні кошти іноземних партнерів спричинили зростання внутрішнього та зовнішнього боргу країни з 95 млрд дол. на фініші 2021 року до більш як 132 млрд дол. на сьогодні.

За цей час співвідношення боргу до ВВП країни значно перевищило всі критичні стоп-лінії й за прогнозами МВФ до кінця поточного року наблизиться до 100% ВВП (2021-го це співвідношення перебувало в межах 50%).

Для розуміння: загальноприйнятий максимум цього показника — 70%.

Наступного року потреби України в зовнішньому фінансуванні будуть на рівні, не нижчому за поточний рік.

Найбільшим “постачальником” валюти (понад 50%) є Сполучені Штати, наступним — країни ЄС та інститути європейської співдружності (більш як третина зобов’язань).

План Б, або “подушка безпеки”

Партнери запевняють, що Україну без підтримки не залишать. Але чи варто розслаблятися? Вже нині є коло невирішених питань, пов’язаних із зовнішнім фінансуванням.

1. Обсяги фінансування 2024-го й наступних років.

2. Регулярність і своєчасність допомоги.

3. Відсоток грантів у загальному об’ємі підтримки.

4. Перспективи часткового списання або реструктуризації боргів.

5. Динаміка фінансування залежно від виборчих циклів.

Так, на сьогодні ситуацію в економіці України стабілізовано, бюджетні надходження демонструють обмежено позитивне зростання. Пенсії та заробітні плати надходять вчасно, зростання цін уже принаймні не стрибкоподібне, а курс національної грошової одиниці відчутно зміцнився. Проте перебувати в “теплій ванні” фінансового добробуту — марний, а головне, небезпечний задум.

Не секрет, що наразі залежність від зовнішнього потоку допомоги є критичною для економіки України. Тому реалізація будь-якого ризику (навіть почасти) із зазначених вище за одночасного неналежного виконання “домашнього завдання” українськими урядовцями матиме наслідком негативний шок і економічні потрясіння. Інфляційний потяг “без гальм”, надвисока емісія, неконтрольована девальвація гривні, несвоєчасне виконання державою соціальних обов’язків — ось лише декілька штрихів потенційної масштабної економічної кризи, якої ми просто зобов’язані уникнути.

Масштаби необхідних зовнішніх трансфертів (у яких переважають саме кредитні джерела) генерують необхідність створювати власну “подушку безпеки” у вигляді відновлення економічної стійкості держави. Це і є план Б для України.

І навіть за достатніх і регулярних обсягів західної допомоги цей план слід обов’язково виконувати.

Створювати власну “подушку безпеки” потрібно було ще “вчора”. А втім, минулого й поточного року десятки мільярдів гривень пройшли повз державну скарбницю через неоднозначні управлінські рішення.

Весна минулого року. Офіційний курс долара — 29,25 грн/дол. США, і саме до нього прив’язані карткові курси. А на чорному ринку котування тоді вже перевищували 35 і навіть 40 грн/дол. Космічна маржа коштувала золотовалютним резервам держави мільярди доларів втрат. Ще неймовірніші суми проганяли через криптосистему.

Загальновідомі й незрозумілі преференції для імпорту на загальнодержавному рівні, що існували до липня 2022 року: безмитне ввезення товарів, зокрема “євроблях”, що не лише “вимивало” валюту з державної скарбниці, а й створювало довжелезні черги на кордоні й багатоденні перешкоди для волонтерського руху, який ввозив товари для потреб оборони у вирішальний для країни час.

А ще — неймовірні бонуси у вигляді розширення кола резидентів, які набули права на спрощену систему оподаткування та зменшення податкового навантаження до 2%. Відомо, що цією можливістю “економії прибутків” охоче скористалися багаті мережеві магазини (наповнені на 100% імпортною технікою, придбаною за валюту) та інші великі платники податків.

Ці економічні помилки дорого обійшлися країні, яка потребує коштів на оборону.

Космічні дірки

Частину дірок у держбюджеті було ліквідовано, хоч і з величезним запізненням. Проте виявляються інші, через які втрати держбюджету просто вражають.

Приміром, компанії, що працюють онлайн у сфері грального бізнесу, за пʼять місяців поточного року сплатили податків на 2,2 млрд грн. Це в чотири рази більше, ніж за весь 2022 рік (близько 550 млн грн).

Таке збільшення надходжень до держбюджету в БЕБ пояснюють, зокрема, припиненням схем ухиляння від сплати податків через маніпулювання платежами та приховування їхнього реального призначення.

Ще однією показовою “чорною дірою” неефективного використання коштів у воєнний час є ситуація з місцевими бюджетами.

Не є таємницею, що деякі регіони отримали вигоди від економічної діяльності внаслідок релокації підприємств і виплат переселенцям, а також значні додаткові кошти від надходжень податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з грошового забезпечення військовослужбовців і правоохоронців.

Водночас 2022 року військові витрати зросли до 34% ВВП проти 3,2% 2021-го. І левова частка з них — це безпосередні виплати військовим.

Значно збільшилися й особисті доходи правоохоронців. Причому ще досить недавно додаткові виплати правоохоронним органам, органам ДСНС і деяким іншим категоріям не були диференційовані залежно від зони виконання завдань, що також створювало додатковий тиск на бюджет України.

Зрештою це не сприяло матеріальному забезпеченню насамперед потреб, пов’язаних із безпосередньою обороною держави від агресії. Крім того, податки з цих доходів нерівномірно потрапляли до місцевих бюджетів.

Унаслідок цього деякі місцеві бюджети започаткували процес укладання тротуарної плитки й інші “ласощі” мирного часу (реконструкцію стадіонів чи створення розкішних квітників навіть у прифронтових містах).

Окрім бажання сподобатися виборцям, незайвою складовою такого натхнення, либонь, є й “дружні” приватні фірми, що не страждають від зайвої скнарості й завжди готові поділитися прибутком із ближніми за допомогу з бюджетним замовленням.

Тож не дивно, що Мінфін пропонує бюджетне нововведення, згідно з яким заплановано повністю забрати в місцевих громад податок на фізичних осіб із таких категорій, як правоохоронці та військовослужбовці. Також є ініціатива зменшити на 4% норматив відрахування ПДФО до бюджетів територіальних громад.

У будь-якому разі певне законодавче регулювання в цій сфері просто необхідне. Адже міняти дрони на нову бруківку ще не на часі.

Зустрічний рух

Надійна підтримка фінансової платоспроможності України можлива лише тоді, коли назустріч допомозі Заходу рухатимуться відчутні українські зусилля. Проте ще й досі не усунуто всіх законодавчих шпарин, що дають змогу корупціонерам різної величини почуватися досить комфортно.

Крім того, залишилися й невисока культура сплати податків, і низька якість управління в економіці, а ще — популізм політиків, що часто суперечить економічним інтересам країни. Принцип “збагачення понад усе”, як бачимо, не відпускає багатьох високопосадовців навіть у воєнний час.

Наразі економіка країни, що воює, тримається завдяки потоку зовнішніх євро та доларів від партнерів. Але в будь-якому разі цей потік — скінченний, принаймні за розмірами точно. Наприклад, між інвестиційними коштами у відбудову України й поточною допомогою цивілізованих країн світу точно буде перерва.

Не виключено, що, приміром, під час цієї перерви країну може накрити масштабний фінансово-економічний шок із усіма його жахливими атрибутами. Таке може статися, якщо Україна й далі існуватиме в ілюзіях і самовпевненості, що транші допомоги — нескінченні за часом і розміром, замість того, щоб спиратися на власний економічний потенціал.