Чому ФПГ взяли курс на агроринок

“Це найбільш важка справа, тільки справжній патріот, якому не байдуже наше майбутнє, може зайнятися цим”. Приблизно так 10-15 років тому реагував на сільське господарство майже кожний бізнесмен.

Тоді усі заповзятливі ділки хапалися за найбільш ліквідні промислові об'єкти, на базі яких і виросли сьогоднішні фінансово-промислові групи, на кшталт “СКМ”, “Приват” або “Інтерпайп”. До аграрного ринку тодішнім бізнесменам було байдуже.

Тож поки майбутні олігархи боролися за металургійні, хімічні та машинобудівні заводи, голови радгоспів і колгоспів та їх наступники завзято працювали над тим, як по максимуму викрасти останні болти і гайки з радянських агрогосподарств. А селяни в цьому активно їм допомагали.

Автор сам був очевидцем того, як в одному з колишніх радгоспів з-під землі викопувалися труби меліоративної системи і вивозилися в невідомому напрямку. Після таких випадків аграрний потенціал країни можна було вимірювати хіба що славнозвісним чорноземом і сприятливим кліматом.

Так загинуло немало аграрних підприємств. Або на їх місці з'явилися недорозвинені “нащадки” — кооперативи, якими у більшості випадків управляє жменька недолугих менеджерів радянського гарту. Принаймні, за 20 років діяльності їм лише вдалося відтворити неповторну картину минулих часів на своїх об'єктах.

Проте поряд з цим уже декілька років спостерігаються і позитивні явища. За словами експертів, сільське господарство стало чи не найбільш привабливою галуззю для інвесторів. Які ринки ростуть? Куди інвестувати? Які компанії активно наймають персонал? Відповідь всюди одна — АПК.

І 2011 рік тільки підтвердив це. Так, група “СКМ” Ріната Ахметова у минулому році дала життя агрохолдингу. Усе більш пізнаваними стають аграрні бізнесмени. Про це свідчить хоча б той факт, що власники агарохолдингів усе частіше згадуються “комуністами” в парламенті.

Інтерес до галузі неспроможна відбити навіть держава із “вставлянням палиць в колеса” як то квоти на вивезення аграрної продукції, введення мит або надання преференцій і необмежених повноважень начебто державній компанії “Хліб Інвестбуд”.

В цілому сьогоднішні вітчизняні агрохолдинги умовно можна поділити на чотири категорії: портфельні, профільні, непрофільні і “Хліб Інвестбуд”.

Портфельні

Представники першої групи належать компаніям і фондам, які вкладалися в ці активи як в портфельні інвестиції. Таким є інвестиційний холдинг NCH або Renaissance, який має у користуванні 400 тисяч гектарів ріллі. Як типова портфельна інвестиція починав свою історію і Ukrlandfarming Олега Бахматюка, який має також солідний земельний банк.

Перш за все, це були інвестиції в землю. Так, голова “Агрофірми Корнацьких” Аркадій Корнацький в інтерв'ю “Економічній правді” зазначав, що у 2006-2007 роках подібних “спекулятивних проектів” було чимало, і один з них — компанія “Лендком”.

Враховуючи, що досі діє заборона на продаж землі, бізнесмени тоді торгували правами на оренду. І на такому тіньового ринку право оренди на гектар ріллі іноді коштувало більше тисячі доларів. Хоча за словами Корнацького, на той час реальна вартість землі була нижчою.

Профільні

Щодо профільних холдингів, то всі вони зараз на слуху. Класичний приклад — такі компанії, як “Мрія”, “Астарта” або “Миронівський хлібопродукт”.

Останнє підприємство належить Юрію Косюку, і активно воно розширялося, коли аграрне міністерство очолював Юрій Мельник. Зокрема, на цей час припав вихід компанії на IPO — у травні 2008 року. До речі, сьогодні екс-міністр працює першим заступником голови правління “МХП”.

Утім, з нинішньою владою Косюк також підтримує дружні стосунки. Недавно перший віце-прем'єр Андрій Клюєв відзначав, що у Вінницькій області реалізується проект з виробництва курятини, який не матиме аналогів у світі. Наголошував він якраз на заслугах Косюка.

По-суті, “Миронівський хлібопродукт” є найбільшим виробником курятини, йому належить бренд “Наша ряба”. Не гребує холдинг і виробництвом зернових культур.

Втім, на цій ниві більш помітні такі гравці як “Кернел” і “Нібулон”.

Власник першої компанії — Андрій Веревський — після приходу до влади Партії регіонів довго не думав, залишатися в лаві “бютівських” депутатів чи ні, і швидко перебіг у табір заклятих ворогів. Адже бізнес дорожче політичних ідеалів, тим паче, якщо він такий успішний.

Як відомо, “Кернел” — провідна українська компанія на ринку соняшникової олії, продукція якої займає суттєву частку в експорті сільськогосподарської групи товарів. До того ж, у 2011 році вона опинилися серед тих “щасливчиків”, які “заслужили” квоти на вивезення зерна. Тож зовсім не буде дивно, якщо за підсумками 2011 року “дітище” Веревського посуне з першого місця “Нібулон” в рейтингу агрохолдингів.

А остання претендує на перемогу хіба що в номінації “Страждалець року”. Протягом першої половини 2011 року власник “Нібулону” Олексій Вадатурський, напевно, більше часу проводив із податківцями і правоохоронцями, ніж із власною сім'єю. Періодичні “набіги” на компанію здійснювала СБУ, Генпрокуратура і контрольні органи Мінагрополітики.

На початку року навіть з'явилися чутки, що “Нібулон” перейде у власність Ріната Ахметова або Юрія Іванющенка, який більш відомий як “Юра Єнакієвський”.

Достеменно відомо, принаймні це підтвердили кілька джерел “ЕП”, те, що голова Мінагрополітики Микола Присяжнюк пропонував Вадатурському продати “Нібулон”, і робив він це досить наполегливо. Від кого насправді була ця пропозиція, і які умови вона містила, можна лише здогадуватися. Сам Вадатурський не спростував цієї інформації.

Проте, схоже, що для “Нібулона” уже настали кращі часи. Тиск з боку держави таки ослабнув. Якою ціною? Чи довелося комусь продавати душу дияволу? Про це знає лише Вадатурський. Принаймні, голова холдингу запевняв “ЕП” в тому, що він ніколи не поступиться часткою в “Нібулоні” і “не буде шукати шляхи вирішення проблеми кулуарно”.

Окрім вищезгаданої трійки лідерів, до профільних агарохолдингів також варто віднести “Авангард” Олега Бахматюка — він поставляє яйця в десяток країн. Хоча з недавнього часу він ще і власник немаленького “VAB банку” та фігурант гучних скандалів у фінансовому секторі, основна діяльність Бахматюка зосереджена в аграрному господарстві.

Непрофільні

Непрофільними вважаються компанії, які створені як додаток до промислових підприємств. Почнемо з металургів.

Так, у 2010 році у групу “СКМ” влився новий бізнес. Разом з ММК Ілліча Ахметову дістались п'ять дочірніх підприємств меткомбінату, що спеціалізуються на виробництві сільгосппродукції. Раніше, у 2009 році група отримала контроль над свинокомплексом “Слобожанщина”.

Основні ресурси агрокомбінату зосереджені в Донецькій, Запорізькій і Черкаській областях. Земельний банк становить 220 тисяч гектарів. І тепер все це входить у новий аграрний підрозділ СКМ — HarvEast Holding.

Партнер Ахметова по металургійному бізнесу і власник “Смарт холдингу” Вадим Новинський теж вірить в аграрне майбутнє України. Причому вірить уже давно. Його сільськогосподарські активи уже 5 років розвиває агрохолдинг “Сагро”. В цей “кошик” теж входить декілька підприємств, з яких найбільш відоме виробник соусів “Верес”.

За наявними даними, у “дітища” Новинського не більше 20 тисяч гектарів ріллі. Хоча ще 3 роки тому планувалося, що агрохолдинг бізнесмена збільшить земельний банк вдесятеро і у 2010-2011 роках вийде на IPO. Утім, криза відкоригувала плани.

Ще один “металург” і власник багатопрофільного бізнесу Ігор Коломойський разом із своїм партнером Геннадієм Боголюбовим у 2008 році в рамках групи “Приват” створив “Приват-Агрохолдинг”. На початку 2011 року в цій структурі налічувалося близько 25 господарств.

Співвласник групи “Індустріальний союз Донбасу” Сергій Тарута в останні роки активно розвивав аграрний бізнес на базі компанії “Бахмутський аграрний союз”, створеної ще 1997 року. Зараз це третє за розміром підприємство в Україні з виробництва свинини, торгівельна марка — “Щирий кум”.

Голова ради НБУ Петро Порошенко теж не зосереджує увагу суто на кондитерському бізнесі. Він ще і великий експортер сільгосптоварів. Аграрну діяльність його концерну “Укрпромінвест” курує компанія “Агропродінвест”. До її складу входять цукрові заводи — Погребищенський і Гайсинський, Дніпровський крохмале-патоковий комбінат, мукомельні підприємства.

Основні земельні угіддя групи Порошенка знаходяться у Вінницькій і Полтавській областях — близько 90 тисяч гектарів. Звісно, цього вистачає не тільки на сировину для кондитерського напрямку, а і на виробництво зернових. Тому голова ради НБУ і вів восени запеклі дискусії з прем'єром Миколою Азаровим про безборонний експорт збіжжя.

“Брокбізнесбанк” і депутатські повноваження не заважають ще одним перебіжчикам із лав “БЮТ” — братам Олександру і Сергію Бурякам — мати час і для аграрного бізнесу. Основний їх актив — корпорація “Сварог вест груп”. Профіль діяльності також багатовекторний — від цукрового бізнесу до тваринництва. Земельний банк — 75 тисяч гектарів.

Причому минулого тижня з'явилася інформація, що однією з тваринницьких ферм Буряків в Хмельницькій області зацікавилася Служба безпеки. Порушено кримінальну справу про незаконне заволодіння бюджетними коштами обсягом 11 мільйонів гривень, що були витрачені на будівництво цієї ферми.

Деякі урядовці теж не бачать себе без агарної справи. Так, ще один кондитер, і за сумісництвом міністр інфраструктури, Борис Колесніков також шанувальник АПК. Його підприємство так і називається — “АПК-Інвест”. Профіль компанії Колеснікова теж “свинячий”, як і в інших донецьких бізнесменів. Правда, холдинг віце-прем'єра — перший за всіма показниками порівняно з іншими аналогами.

Ще один віце-прем'єр Сергій Тігпко є власником агарохолдингу RoAgro. Він має права на оренду 15 тисяч гектарів ріллі в п'яти областях — Харківській, Черкаській, Миколаївській, Кіровоградській і Вінницькій. Після повернення у велику політику Тігіпко продав частину аграрного бізнесу. Деякі з його підприємств дісталися “Миронівському хлібопродукту”.

“Плюси” і “мінуси”

Поки що непрофільним бізнесменам далеко до результатів продовольчих мільярдерів. Багатьом з класичних агроходингів вдалося вийти на ринок публічних розміщень — “МХП”, “Кернел”, “Астарта”, “Авангард”. Саме на цій хвилі ФПГ і вирішили зайнятись непрофільним для себе бізнесом з “нуля”.

Традиційне питання: поява більшої кількості таких підприємств — це добре чи погано?

“Агрохолдинги здебільшого не впливають позитивно на соціально-економічний розвиток сіл, і найбільше їх зникає з мапи України саме на територіях, де працюють такі величезні утворення”, — стверджує голова аграрного комітету Верховної ради, “регіонал” Григорій Калетнік.

Представники агарних асоціацій, звісно, іншої думки.”Я вважаю їх присутність позитивним явищем. Вони “заточені” на успіх, і їх управлінські команди не будуть займатися дурницями”, — вважає гендиректор “Української зернової конфедерації” Сергій Стоянов.

Голова “Українського клубу аграрного бізнесу” Володимир Лапа також впевнений, що сектор від цього виграє. “Безумовно, можливості зростають, починаючи від залучення фінансування і підготовки кадрів, і закінчуючи впровадженням найсучасніших технологій і виходом на експортні ринки”, — каже експерт.

Єдиним ризиком він називає лише те, що “високоіндустріальне виробництво не потребує великої кількості зайнятих”.

Окрім цього, Стоянов називає ФПГ “тим невидимим форпостом, який буде охороняти інтереси аграрного бізнесу в цілому”. “Я впевнений, що навряд чи їм подобались мита на експорт зерна. Так само я переконаний, що вони доклали усіх зусиль для скасування мит. Проте виграли від цього всі”, — зазначає голова УЗК.

Втім, експерт визнає, що між самими гравцями на ринку можуть бути конфлікти і тоді їх “лобі” буде направлено один проти одного.

І з цим важко не погодитися. Наприклад, коли депутати скасовували мита на зернові, вони чомусь забули про ячмінь і на його вивезення сьогодні продовжує діяти мито. В чому причина? Все просто — ячмінь використовують переважно у виробництві кормів для свиней. А хто у нас головні “свиноводи”?

Дмитро ДЄНКОВ