Чому ДТЕК зловживає монополізмом

Щодо виконання рекомендації АМКУ про закупівлі вугілля на конкурентних засадах.

На мою думку, є підстави вважати, що ДТЕК не виконав рекомендації АМКУ щодо закупівлі вугілля. Очевидно, що логіка цієї рекомендації містилася у тому, щоб у ході конкуренції серед постачальників вугілля була знайдена справедлива ціна (по аналогії із тендерними закупівлями, що проводять державні підприємства та бюджетні установи).

Але є ряд факторів, які свідчать, що ДТЕК уникав оголошення конкурентних закупівель:

а) компанія ДТЕК не оголосила таку закупівлю вугілля, а трейдерська компанія із групи ДТЕК оголосила продаж вугілля. Потенційні покупці, що конкурують за висталвені обсяги вугілля, можуть призвести до зростання цін. Отже, торги були зроблені таким чином, щоб не було досягнути нижчої ціни

б) вугілля було куплено пов’язаними структурами, такі угоди не можуть вважатися ринковими і не можуть бути індикатором ринкової ціни

в) раніше державний трейдер ДП “Держвуглепостач” не продавав своє вугілля через біржу, бо поставляв його на державне Центренерго по прямих договорах. І тут відбулося ряд співпадінь:

• у той же день на біржу приходять обидва трейдери;

• обидва трейдери роблять угоди із підприємствами теплової генерації із однієї групи;

• у тендерних умовах ДП “Держвуглепостач” було вказано, що поставка відбувається на станцію ТЕС. Таким чином, торги були заздалегідь запрограмовані на продаж саме теплоелектростанціям (пункти 3.3.3. та 3.4.3 відповідних договір, що були оприлюдненні на біржі перед відповідними торгами). Донбасенерго не використовував марку Г, на Центренерго ішли поставки по прямих договорах, залишається лише ТЕС групи ДТЕК, під які і були змодельовані ці торги;

• абсолютно ідентична ціна вугілля в обох біржових угодах, хоча це було вугілля не аналогічної якості (зокрема вміст сірки — такі показники на світовому ринку завжди впливають на ціну).

Таким чином, є всі підстави вважати, що не просто не було виконані рекомендації АМКУ, а відбулася змова учасників торгів, на що, на мою думку, має бути відповідна реакція АМКУ.

2. Щодо ринку вугілля.

Ще з 2014 року постійне дискусії щодо тарифів теплової генерації базувалися на ціні вугілля (складає біля 80% собівартості теплової генерації). Таким чином ДТЕК обгрунтовував необхідність підвищення тарифів у 2015 році.

Зокрема цьому посвячена велика частина інтерв’ю керівника ДТЕК виданню Форбс під назвою “ДТЕК — це не монополія”. Хоча у рамках групи ДТЕК у абсолютній більшості споживав своє вугілля.

Враховуючи це, на мою думку, у даному випадку неправильно вважати, що вугілля, яке споживається внутрі групи, не відноситься до ринку. Адже цю вищу ціну навіть свого вугілля компанії намагаються перекласти у тарифи кінцевому споживачу.

Окрім того, у зв’язку із такою концентрацією в одних руках, і вугілля, яке споживається не в рамках групи, стрімко дорожчає. Тобто всі дрібні вугільні котельні та побутові споживачі змушені купувати вугілля по завищених цінах.

Ціна вугілля в Україні станом на квітень 2016 року, що враховувалась у ОРЦ та тарифах ТЕС, була найвищою у порівнянні із іншими країнами (незважаючи на нижчу якість українського вугілля).

3. Щодо окремих випадків, які демонструють конкретні інструменти та можливості впливу на ціну вугілля.

У цьому ж інтерв’ю керівник ДТЕК М. Тімченко стверджував, що група почала купувати у польських шахт, замість українських державних шахт. Таким чином, відбувався очевидний тиск державні органи з метою добитися дорожчого вугілля та вищих тарифів.

Більше того, пан Тімченко стверджував, що готовий відновити закупівлі вугілля у державних шахт, але якщо ціна буде вища. З економічної точки зору це повний абсурд, що покупець хоче вищу ціну товару.

Але у даному випадку, таким чином ДТЕК намагався добитися вищої ціни на все вугілля, а основним видобувником є саме ДТЕК.

І хоча це вугілля у групі ДТЕК рухається у рамках вертикальної інтеграції, але керівник ДТЕК хотів зафіксувати ціну повище, щоб перекласти її на кінцевого споживача. Отже, вартість вугілля навіть внутрі групи не є чисто внутрігруповим питання ДТЕКу, а впливає на весь ринок та на тарифи кінцевим споживачам.

4. Щодо тарифів теплової генерації.

Так, дійсно тарифи теплової генерації встановлюються регулятором. Але рішення приймаються на підставі різної інформації — прогнозного балансу від міністерства енергетики, фактичної ринкової ситуації тощо.

І часто у обгрунтуваннях рішень іде посилання на фактичну ринкову ситуацію (зокрема у Розпорядженнях КМУ щодо спеціальних алгоритмів платежів, Постанов НКРЕКП щодо платежів та зміни тарифів).

Зокрема посилання на фактичні дані були у офіційному Обгрунтуванні Постанови щодо ОРЦ на 2018 рік (сторінка 7, сторінка 10).

Таким чином, ДТЕК контролюючи біля 85% видобування вугілля, біля 80% вугільних ТЕС, а також контролюючи експортні потужності теплоелектростанцій та здійснюючи 99% всього експорту електричної енергії, може впливати на фактичну ситуацію на ринку, спотворювати її, створювати штучні дефіцити і таким чином мати вплив на фактичні рішення державних органів влади.

Висновок.

Таким чином, враховуючи сукупність усіх фактів та ознак, на мою думку, можна стверджувати що:

1. ДТЕК не виконав рекомендації АМКУ.

2. Відбулася змова (узгоджені антиконкурентні дії) на біржових торгах 20 липня 2017 року.

3. Компанія ДТЕК є монополістом на ринку вугілля та здійснює негативний вплив на економічну конкуренцію.

4. У зв’язку із своєю ринковою владою та вертикальною інтеграцією ДТЕК здійснює вплив на загальні ринкові показники (дефіцит, профіцит тощо) і таким чином де-факто здійснює вплив на рішення органів, що здійснюють відповідне державне регулювання (власне тому і є відповідне звернення від НКРЕКП).

Таким чином Комітету доцільно відхилити запропонований профільним департаментом висновок та прийняти відповідні рішення щодо визнання компанії монополістом, що здійснює негативний вплив на конкуренцію.

Андрій ГЕРУС, голова Асоціації захисту прав споживачів електроенергії та комунальних послуг