Чи просуне Жванія НУ-НС в коаліцію?

Ініціатором входження фракції НУ-НС до складу коаліції “Стабільність і реформи” є лідер групи “Право вибору”, що об`єднала 15 депутатів цієї фракції, Давид Жванія. Він з моменту створення групи в липні поточного року оголосив про прагнення видавити комуністів зі складу коаліції. Жванія зумів провести “неваучерну” приватизацію Християнсько-демократичного союзу, і тепер намагається додати своїм політичним устремлінням ідеологічного забарвлення. Правда, йдеться не стільки про боротьбу світоглядів, скільки про прагнення ближче підібратися до владної годівниці. Давид Важаєвич публічно артикулював своє прагнення розвернути у фракції НУ-НС дискусію щодо консолідації і входження в коаліцію. На його думку, входженню НУ-НС можуть завадити місцеві вибори. Не секрет, що багато депутатів переконані: “Давид — хороший тамада, але нікудишній політик”. На багатьох вплинула історія зближення і розриву стосунків між Жванією і Віктором Ющенком, що нагадувала демонстрацію брудної білизни опонента широкій громадськості. Екс-президент, як відомо, навіть намагався позбавити свого кума українського громадянства, але безуспішно.

Ідея входження НУ-НС в коаліцію, мабуть, цікава, ось тільки реалізовувати її Жванія узявся з невідповідною командою. Фракцію “Наша Україна — Наша самооборона” сьогодні об`єднує, мабуть, тільки факт обрання її депутатів за списком цього різношерстого і багатовекторного в своїй орієнтації блоку осінню 2007 року. Скласти “карту зоряного неба” фракції НУ-НС напевно не вдасться: між неформальними групами усередині неї постійно відбувається міграція парламентаріїв, політична кон`юнктура примушує їх формувати різноманітні за конфігураціями союзи і альянси. Лідер фракції Микола Мартиненко (давній бізнес-партнер Жванії) навряд чи стане допомагати Давиду Важаєвичу в справі доведення “фракційної температури” до 37 — саме стільки депутатів необхідно для ухвалення рішення про вступ до коаліції. Микола Володимирович зараз запливає в неспішний політичний роман з Арсенієм Яценюком і навряд чи зацікавлений в тісних “регіональних” обіймах.

Дати стовідсотковий прогноз щодо того, яку позицію займе НУ-НС з будь-якого гострого парламентського питання, неможливо за визначенням — усередині неї постійно відбувається броунівський рух. Тільки за останній час Оксана Білозір з групи “Єдиний центр” увійшла до “Права вибору” Жванії, який стер з парламентської карти “Народну самооборону”, — у Юрія Луценка залишилися в парламенті “півтори каліки”. Владислав Каськів з колишніх радників прем`єра Тимошенко став відповідальним за національні проекти у Віктора Януковича. Фракція НУ-НС фактично перетворилася на повітряний цирк, де парламентарії роблять запаморочливі кульбіти з розрахунку на політичне майбутнє. Багато депутатів-нунсівців неформально входять відразу до декількох неформальних груп, користуючись тим, що всі вони знаходяться під загальною фракційною “парасолькою”.

Масла у вогонь підлив спікер Володимир Литвин, який не виключив розширення коаліції, і який відмітив, що для нормального розвитку країни необхідна і зважена гуманітарна політика. Як відомо, представники коаліції спробують найближчим часом прийняти нову редакцію закону “Про мови”, здатного нівелювати статус української як єдиної державної при формальному дотриманні статус кво. Для багатьох нунсівців ця тема є надзвичайно важливою, тому не можна виключити, що третя за величиною парламентська фракція рвоне в коаліцію, лише б не допустити наступу на позиції української мови. Правда, далеко не факт, що “регіонали” своїх потенційних партнерів не обдурять — багато хто з них не приховує свої прихильності до принципу “лоха кинути не западло”.

Відверто кажучи, у формальному розширенні коаліції є і свої цікаві нюанси. По-перше, входження в неї фракції НУ-НС знаменуватиме собою завершення “епохи Майдану” і об`єднання різномастних політиків під заступництвом Віктора Януковича. Власне кажучи, тоді і реванш Віктора Федоровича за події 2004 року буде повним. По-друге, комуністи залишаються досить капризними партнерами, що на тлі задекларованого владою прагнення прийняти новий Податковий кодекс і сформований на його базі Державний бюджет на 2011 рік стає проблемою, — і це вимагає нелінійного рішення. По-третє, сценарій переформатування коаліції цілком може припускати масштабні перестановки в Кабінеті Міністрів, а в такому розвитку подій зацікавлено багато політичних гравців.

Але не варто забувати про інше: якщо Конституційний суд ухвалить рішення про відміну політичної реформи, партії влади знадобиться не коаліція, а конституційна більшість, хай на умовах ситуативності. У такому разі представників НУ-НС і БЮТ принаджуватимуть зовсім іншим — пролонгацією повноважень нинішнього парламентського скликання. Можна тільки уявити, якими будуть наслідки ситуації, при якій Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Віктор Ющенко і інші позапарламентські персонажі вимагатимуть виборів у Верховну Раду в 2012 році, а їх формальні соратники, що мають в своєму розпорядженні депутатські мандати, будуть зовсім не проти продовжити повноваження, адже шансів бути знову вибраними у них небагато. До речі, “чорна мітка” для політичної реформи практично означатиме позбавлення від необхідності формувати коаліцію — достатньо буде і ситуативної більшості.

Незалежно від того, хто є основним “приборкувачем” фракції НУ-НС — Давид Жванія, Андрій Клюєв чи Сергій Льовочкін — доводиться констатувати, що третя за величиною фракція Верховної Ради стала живильним розчином для різноманітних політичних авантюр, об`єктом, а не суб`єктом великої української політики. Пройде ще трохи часу — і з її примхливими залишками більше не захочуть зв`язуватися.

Євген МАГДА