Чи потрібні українцям прогнози?

Українські інвестори і бізнесмени байдуже ставляться і здебільшого не довіряють прогнозам аналітиків щодо розвитку економіки.

Сьогодні більшість українців досить скептично сприймає викладки економістів щодо зміни важливих макростатистичних показників: ВВП, інфляції, курсу гривні або індексу промвиробництва.

В цій ситуації показовим є приклад довіри до прогнозів на фондовому ринку. Так, у одному анекдоті трейдер запитує аналітика, який входить у ліфт, чи може той хоч зараз точно сказати, “вгору або вниз” — це реальне відображення ставлення до аналітиків у інвестиційному співтоваристві.

У той же час, на західних фінансових або інших галузевих ринках консенсусний прогноз або попередня оцінка статистичних даних ціниться набагато більше. Вона може суттєво впливати на рух фондових ринках, і, відповідно, на розвиток економіки.

Зокрема, це підтверджує неабиякий інтерес глобального фінансового світу до консенсус-прогнозів основних індикаторів розвитку економіки США або Євросоюзу. Більш уважно сьогодні експерти також стали приглядатися до даних з Китаю.

Відтак, інформацію про ВВП, рівень безробіття або кількість заявок на допомогу з безробіття, рівень інфляції і кількість реалізованих угод на ринку нерухомості у Сполучених Штатах фінансисти завжди очікують з нетерпінням.

І це не дивно, враховуючи, що ці цифри можуть свідчити про відновлення однієї з найбільших економік світу або про протилежні процеси.

Точну інформацію щодо майбутніх змін цих “сигнальних прапорців” хочуть мати усі, щоб заздалегідь її врахувати. Однак, іноді очікування навіть найбільш авторитетних економістів можуть суттєво розходитися із фактичними даними.

Так, наприклад, один з провідних економічних журналів “Еuromoney” в 1980 опублікував прогнози 16 провідних аналітичних установ курсу німецької марки відносно долара. Їх вердикт був такий: 1,60-1,72 DM за долар. У результаті, до кінця року марка подешевшала до 2,35!

Однак, навіть після таких неоднозначних випадків звіти відомих аналітичних відділів з прогнозами поведінки глобальних ринків й надалі користуються попитом.

І в цьому завжди будуть зацікавлені великі інвестиційні банки, які звикли отримувати прибутки від рекомендацій штатних аналітиків.

У свою чергу, індикатори стану української економіки не можуть похвалитися такою популярністю бодай всередині країни.

“Економічна правда” вирішила започаткувати культуру прогнозу на вітчизняному ринку, оголосивши конкурс аналітиків. Його суть полягає в тому, що на початку періоду, будь-який аналітик інвестиційної компанії надсилає до редакції власний прогноз щодо зміни того чи іншого показника.

Найбільш важливими для ринку були обрані показники інфляція, курсу гривні до долара, ВВП та індекс Української біржі.

Аналіз дій вітчизняних інвестменеджерів свідчить про те, що локальні новини зазвичай сприймаються ними як другорядні. Більш уважно гравці фондового ринку стежать за інформацією і статистикою з-за океану.

За словами учасників “Конкурсу прогнозів-2010”, які прогнозували найбільш важливі щомісячні й щоквартальні дані української економіки протягом року, подібна байдужість до місцевого фундаментального фону пояснюється сукупністю причин.

По-перше, вітчизняна економіка належить до малих, які суттєво не впливають на глобальний ринок.

По друге, сьогоднішня система подання статистичної інформації в Україні слабо прогресує.

“У нас ще тільки розвивається система подання статистичної інформації, а в розвинених країнах вона вже давно працює як “швейцарський годинниковий механізм”, — підтверджує аналітик Eavex Capital Андрій Патіота.

На переконання переможця проекту Андрія Шевчишина з інвестгрупи “ТАСК”, причина криється у слабкому рівні економічної культури чиновників і управлінців.

До того ж, Радянський союз залишив сьогоднішньому поколінню адміністративне управління, яке називають ще однією перепоною на шляху довіри населення до української системи подачі статистики.

“Це свого роду важка спадщина минулого, планової економіки, коли оцінки і прогнози “спускалися” зверху”, — вважає переможець проекту Андрій Шевчишин з інвестгрупи “ТАСК”.

Його колега такої ж думки.

“Цифри можуть підганяти під потрібний урядовий прогноз — інфляція у жовтні й листопаді яскравий тому приклад. А якщо достовірність статистики піддається сумнівам, то не дивно, що до прогнозів ставляться ще з більшою обережністю”, — підкреслює Патіота.

Такими методами не гребували користуватися і попередні уряди. Це може частково пояснювати, чому прогнози аналітиків у конкурсі “Економічної правди” так рідко точно збігалися з офіційними даними.

Подібна ситуація спостерігається і у віщуванні учасниками проекту інших статистичних даних, які публікує Держкомстат: ІСЦ, ІЦВ, індекс промвиробництва, ВВП. Як не дивно, переважна більшість прогнозів конкурсантів виявилася більш песимістичною за дані державного відомства.

Між тим, коло зацікавлених у достовірній інформації не можна назвати вузьким. За словами Патіоти, сьогодні уважно стежать за статистикою усі представники фінансового ринку, в тому числі, гравці на фондовому ринку і державні установи, які відповідають за економічний блок.

Говорячи про інтерес бізнесу до даних, експерти виділяють насамперед великі корпорації.

“За публікаціями стежать переважно представники середнього та великого бізнесу. Для них, як і для фінансових організацій, важливий тренд розвитку економіки, зміни його складових, що впливають на цінову та валютну складову”, — зазначає Шевчишин.

При цьому великі фінансово-промислові групи вже давно обзавелися своїми аналітичними відділами для більш детального відстеження змін на ринках.

Однак, іншим підприємствам, якщо сьогодні неможливо довіритися державі, доводиться орієнтуватися на прогнози інвестиційних компаній й банків. Чи варто це робити і чи не є подібні прогнози звичайним вгадуванням?

Щоб з'ясувати це, “Економічна правда” звернулася до учасників конкурсу з проханням розповісти про те, чим саме вони керуються у своїх “пророцтвах”:

Андрій Шевчишин, ІГ “ТАСК”

“У своїх прогнозах я використовую максимально можливий інструментарій та відомості, заплановані події та новини. Розглядаю законодавчі ініціативи. Враховую тренди і намагаюся припустити контртренди на українському і світових ринках. Беру експертні оцінки своїх профільних аналітиків, оцінки компаній і галузевих організацій”.

Андрій Патіота, Eavex Capital

“Враховую поточний стан економіки і останню статистику за певним показником, будую або коригую модель економічного розвитку на короткостроковий період. Використовую комплексний підхід, оскільки різні макропоказники взаємопов'язані, і зміна одного може вплинути на прогноз іншого.

Доводиться коригувати прогноз практично за кожним показником щомісяця, оскільки поведінка української економіки більш волатильна і непередбачувана, ніж у розвинених країнах. Діапазон зміни показників в Україні удвічі і утричі вищий, ніж у розвинених країнах”.

Олександр Салівон, ІК “Сократ”

“У визначенні прогнозу проводиться зіставлення поточних і прогнозних показників, їх збалансованість, а також порівняння з історичною динамікою”.

Учасники отримували один бал за найбільш влучний прогноз, а також пів бала за другий за влучністю прогноз. За абсолютно точний прогноз, який був зафіксований лише одного разу — Андрій Патіота точно спрогнозував індекс споживчих цін у серпні, учасник отримує додаткові 0,5 бали.

“Побачити можна лише те, що є, а те, що є, це вже не майбутнє, а сьогодення. І коли про майбутнє говорять, що його бачать, то бачать не його — майбутнього ще немає, — а, ймовірно, його причини або ознаки, які вже є”. Аврелій Августин

Дмитро ДЄНКОВ