Чекаємо подвійної рецесії?

Минулий тиждень мав би бути вдалим для американської економіки. Керівництво країни перестало нарешті гратися в небезпечні фіскальні ігри на самісінькому краю прірви й поклало край загрозі глобального фінансового Армагеддону, погодившись на підняття стелі федерального боргу. Та знервовані інвестори не поспішають полегшено зітхнути. В усьому світі падають фондові біржі.

2 серпня, в день підписання угоди про федеральний борг, індекс S&P 500 (Standard and Poor’s 500 Index — показник цін акцій півтисячі найбільших за ринковою капіталізацією компаній. — Ред.) опустився до рекордної денної позначки за останній рік, а прибутки з десятирічних облігацій міністерства фінансів сповзли до 2,6%, найнижчої поділки за останні дев’ять місяців — так інвестори намагалися вберегтися від ризиків.

Не лише Америка спричинилася до цього: у зоні євро теж безліч проблем, і, схоже, виробництво сповільнюється скрізь. Але прогноз для США різко погіршився. Перегляд статистичних даних, як і деякі нові невтішні цифри, показав, що вихід із кризи був повільнішим, ніж очікували — а нині настала цілковита зупинка. Від цього стану економіка легко може скотитися назад до рецесії, надто якщо зазнає нових ударів. Шанси на повторний застій наступного року прикро високі, — можливо, аж 50%.

Вихід Америки з “балансування на межі рецесії” завжди був повільний і нестабільний. Її власні проблеми не конче мають потягнути за собою світову економіку, цьому здатна завадити потужність нових ринків. Але безглуздість боргової угоди — її неспроможність розібратися зі справжнім джерелом фіскальних проблем Америки, як-от соціальні виплати, — дає привід занепокоїтися ще дужче. Чи варто вірити її політикам, нездатним примиритися й жадібним до ризикованих ігор з економікою? Чи не перетворять вони неминучий період тимчасових труднощів на тривалу стагнацію?

Тривожний сигнал

Почнімо з виходу з кризи. 29 липня американський уряд опублікував оновлені дані ВВП за кілька останніх років. Документ показує, що рецесія 2008-го була глибша, ніж вважали досі, а вихід із неї — млявішим. Сьогодні виробництво ще не набрало максимальних обертів, зіставних із докризовими. Та й сам процес виходу загальмовується. За останній рік випуск продукції виріс лише на якісь 1,6% — куди менше за показники, що їх економісти розглядають як значні темпи зростання. І такі коефіцієнти в минулому майже завжди передували рецесії. За останні півроку США отримали зростання лише на 0,8%. Навіть ті оглядачі (включно з Economist’ом), котрі передбачали, що Америка якийсь час перебуватиме в застої, не думали, що поступ буде аж настільки мізерним.

Певну роль у цьому відіграли тимчасові чинники. Різкий зліт цін на нафту загальмував споживчі витрати. Землетрус у Японії розладнав міжнародну систему постачання. У деяких галузях, особливо автомобілебудуванні, помітно початок спаду попиту. Але й загалом економіка настільки квола, що не так просто буде довести темпи зростання до більш-менш нормальних показників. Є ще й ознаки того, що тимчасові струси могли надовго уразити як компанії, так і покупців. Ось чому свіжі цифри так засмучують. Витрати на споживання скоротилися в червні; впевненість споживачів різко впала в липні, те саме сталося й із замовленнями виробників. Звісно, це ще надто ранні фрагментарні враження, але ймовірність подвійної рецесії наступного року, яка здавалася такою малою ще місяць тому, значно зросла — і це непокоїть.

Якщо це все-таки трапиться, велика частка вини ляже на американських політиків. Їхній рецепт для ослабленої економіки — строга дієта й затягування пасків. Зміни в податковій системі країни та продовження виплати допомоги з безробіття до грудня 2011-го обернуться наступного року для США фіскальним скороченням у межах 2% ВВП. З усіх великих держав лише вони матимуть такий великий мінус. І цього достатньо, щоб підштовхнути слабку економіку до рецесії.

І винна в тому не боргова угода, яка в близькому майбутньому передбачає лише незначні нові скорочення витрат. А ось Конгрес міг і повинен був би зупинити цей рух до краю прірви. Домовлятися слід було так: зберегти чинні статті видатків у короткостроковій перспективі, основну увагу приділяючи інвестуванню в нагально потрібну інфраструктуру, пролонгувати тимчасове зниження податків у обмін на масштабне скорочення дефіциту в середньостроковій перспективі, переважно за рахунок соціальних виплат і податкової реформи. Конгрес-бо зробив усе з точністю до навпаки: він не зміг підтримати економіку вже сьогодні й знайти достатню кількість шпаринок для скорочень на наступні 10 років, щоб стабілізувати державний борг. Будь-які важкі рішення віддавали комісії, а це відмовка, що прирікає працівників та компанії на непевність і пасивне очікування: як же країна виплутається з фінансової халепи? Чи захотіли б ви сьогодні будувати завод, якби знали, що податки колись піднімуться, але не мали уявлення, як саме?

Згубний курс останніх тижнів породив іще одну непевність. Тепер, коли “партія чаювання” успішно використала дефолт як політичну зброю, таке може повторитися. Відмова йти на компроміс, яка негайно стала справою честі для обох партій, сіє руїну повсюди. Саме через це було проведено скорочення у Федеральному управлінні цивільної авіації і відкладено законопроекти про міжнародну торгівлю. У найкращому випадку політики сповільнять і без того непевне зростання; у найгіршому — зупинять процес відновлення й надовго виведуть із ладу найбільшу в світі машину для створення багатства.

На безриб’ї і рак риба, на безлюдді й федерал керівник

Чи ж обов’язково саме так і має бути? Ні. Барак Обама або хтось із його суперників-республіканців, можливо, ще наважиться й розповість правду про американську економіку під час президентських виборів наступного року. Але беручи до уваги теперішню безпорадність політиків, єдиний інститут, який може відвернути небезпеку, — це Федеральна резервна система. За таких низьких відсоткових ставок треба послаблювати монетарну політику. Запуск друкарського верстату в таких обставинах цілком виправданий, але все одно цей хід принесе менші прибутки. Набагато кращою була б фіскальна допомога.

Якщо Америка все-таки спроможеться уникнути рецесії і почне потихеньку вибиратися з трясовини, це стане свідченням її справжньої прихованої сили. Вона все ще має величезні переваги перед іншими багатими країнами: молодше населення, не надто обтяжене податками, більш інноваційну економіку й принаймні наразі долар як світову резервну валюту. Якби їй іще відповідне керівництво — то шанси уникнути економічної катастрофи були б куди вищі, ніж п’ятдесят на п’ятдесят.

The Economist, 2011