Битва за Полтавську битву

Однак обговорення цієї дати давно вийшло за межі суто історичного контексту. З її наближенням політичний конфлікт між Україною та Росією стає дедалі гострішим

Відзначати чи святкувати

Якщо Росія воліє святкувати перемогу в цій битві, то в Україні — навпаки — про жодне святкування й чути не хочуть. У відповідному указі Президента України про відзначення цієї події йдеться не про Полтавську битву як таку, а про значно ширший історичний контекст воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи.

Для росіян ця подія є частиною героїчно-переможної російської історії, яку вони хочуть відсвяткувати відповідно. Про те, що Москва, м’яко кажучи, не в захваті від підходу Києва до відзначення цієї події, російський посол Віктор Черномирдін заявив ще під час свого візиту до Полтави в березні минулого року в рамках підготовки до спільного українсько-російського відзначення подій 300-річної давнини.

Він навіть пообіцяв, що в разі відповідного рівня підготовки заходів Полтаву може відвідати президент РФ Дмітрій Медвєдєв. Проте, судячи з тональності спілкування зовнішньополітичних відомств обох країн, така перспектива є примарною. У Посольстві РФ в Україні зазначили, що питання участі російської делегації в полтавських заходах поки що не вирішене.

До речі, тут може бути проблема не стільки в небажанні російської сторони приїхати до Полтави, скільки в тому, що нікого взагалі ще не запрошували. У Посольстві Швеції в Україні повідомили “Главред”, що запрошення у Стокгольмі на 300-річчя битви ніхто не отримував. У швецькій амбасаді зазначили, що самі готують чимало заходів із цього приводу. Так, Шведський інститут серед митців трьох країн — Росії, України, Швеції — провів фотоконкурс “Полтава: які ми? 300 років після”. Було відібрано 15 робіт — по п’ять від кожної держави. У серпні фотовиставка відбудеться у Стокгольмі, потім — у Києві, відтак — у Москві. Крім того, українською мовою буде видано книгу шведського автора Петера Енглунда “Полтава. Розповідь про загибель однієї армії”. На відміну від російського і шведського примірників, український варіант буде проілюстровано. Зрештою, 10 червня у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” пройде шведсько-фінський семінар за участі чотирьох шведських і двох фінських істориків, які розкажуть про власні дослідження часів Полтавської битви.

Серйозно взялась за підготовку до відзначення цієї події і російська сторона. У той час, як українські чільники зволікають із фінансуванням, за кошти РФ відновлюють будинок музею Полтавської битви, який було зведено ще в 1909 році. Про реставраційні роботи російський посол Віктор Черномирдін особисто домовився з міським головою Полтави Андрієм Матковським. У цьому будинку планують відкрити православну школу УПЦ МП та Російський культурний центр. “На реставрацію могили російських воїнів пішло багато коштів, які допоміг залучити особисто Віктор Черномирдін”, — розповідає “Главреду” заступник міського голови Полтави з питань культури Лариса Семеняга, яка в місті відповідає безпосередньо за підготовку до відзначення річниці Полтавської битви.

Тим часом в Україні стримано ставляться до можливості саме “святкування” як формату цієї події. “У нашому суспільстві існує певне нерозуміння таких понять, як “святкування” та “відзначення”. Те, що має зараз відбутись щодо Полтавської битви, — це відзначення, тобто ми маємо пам’ятати про тих, хто брав участь у цих подіях, а також пам’ятати, що там були не лише росіяни та шведи, а ще й українці, калмики, волохи, литовці, латиші та багато інших. Тож коли йдеться про відзначення, то це має відбуватись із повагою до всіх учасників подій тих років”, — розповідає “Главреду” старший науковий співробітник Інституту історії НАН України Ольга Ковалевська, яка також є членом Оргкомітету з підготовки та відзначення 300-річчя подій, пов’язаних із воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладанням українсько-шведського союзу. Вона каже, що у сценарії не заплановано жодних ярмарків, гучних святкувань чи того ж “Мазепа Fest”, який раніше планували безпосередньо прив’язати до Полтавської битви. “В Україні після Полтавської битви почалися складні часи. Саме тому це дало підстави в історіографії називати Полтавську битву — полтавською катастрофою. Зрозуміло, що святом це бути не може”, — аргументує Ковалевська.

Такої ж думки й заступник полтавського міського голови Лариса Семеняга. “Концепція відзначення 300-річчя Полтавської битви полягає в тому, щоб ми, по-перше, достойно віддали шану полеглим. По-друге, підвищили рівень патріотизму у нашої молоді й полтавчан. І по-третє — розвиток Полтави як комфортного туристичного міста”, — пояснює нам Семеняга.

Відповідно до сценарію відзначення цієї події, спочатку відбудеться передзвін та літургія в усіх храмах за полеглими в битві, відтак — покладання квітів до кожного пам’ятника, який пов’язаний із подіями 300-річної давнини, й відкриття ротонди пам’яті всім полеглим. Крім того, відкриття військово-патріотичного фестивалю “Полтава-2009”, а по суті — реконструкції Полтавської битви.

Історія чи політика

Про негативне ставлення Росії до гетьмана Івана Мазепи відомо вже впродовж 300 років. Однак Білокам’яна вважає своїм обов’язком нагадувати про це регулярно, а також дорікати офіційному Києву його протилежною позицією щодо цієї історичної постаті. Так, днями МЗС Росії дорікнуло українській владі тим, що вона своєю позицією намагається втягнути Україну в “штучне надумане протистояння з Росією”. Відповіді й українського посла в Росії Костянтина Грищенка, й українського МЗС не забарились. У нашому міністерстві зазначили, що це внутрішнє питання України і що “для українців Мазепа — це не політика, а історія”. Посол Грищенко, у свою чергу, закликав МЗС РФ не використовувати спірне минуле для інформаційних кампаній проти України.

Очевидно, різне трактування історичного минулого Росія використовує як риторичний інструмент тиску лише на Україну. Адже й з іншими країнами в минулому у Москви відносини були не найкращими, але росіяни не завжди воліють про це згадувати. Історики звертають увагу на те, що між росіянами й тими ж шведами немає суперечок щодо Полтавської битви. З Фінляндією, на яку в 1940 році напав СРСР, Москва також намагається не конфліктувати й не використовує цю історичну подію для нагнітання міждержавної конфронтації.

“Відзначення Полтавської битви, звісно, політизується. Теперішня українська влада намагається заробити на цій події свій політичний капітал, а російська влада — свій. І це зрозуміло. Бо історична наука — це річ, на якій спекулюють і яку намагаються використати в сучасній політичній кон’юнктурі. Справжні дослідники історії, звичайно, мають бути проти цього”, — пояснює “Главреду” Віктор Іщенко, заступник директора московського Інституту всесвітньої історії. Він говорить про те, що влада використовує історію, аби ідеологічно обґрунтувати свої цілі, прагнення та спосіб мислення. “Сучасні українські політики можуть трактувати ці події як першу спробу вирватись з імперії й увійти в Європу як самостійна структура. Усе це також спекуляції, бо насправді все було не так, — зазначає Іщенко. — Це подія, яка належить історії. Слід намагатись відтворити тогочасну історичну картину, показати фон, на якому відбувалась ця битва, і місце, яке ця подія займала в контексті тогочасних міжнародних відносин. Найголовніше — не потрібно вплітати події 300-річної давнини в політичну канву сьогодення. Це привід поговорити про той час, а не займатись на тлі Полтавської битви зведенням рахунків та взаємними докорами” — резюмує історик.

Привертає увагу, що останнім часом Росія намагається встановити монополію на власне трактування історії навіть на законодавчому рівні. Так, минулого тижня президент Медвєдєв підписав указ про створення Комісії з протидії спробам фальсифікації на шкоду інтересам Росії. Передвісником цього указу стала реєстрація в Держдумі законопроекту “Про протидію реабілітації в нових незалежних державах на території колишнього СРСР нацизму, нацистських злочинців та їхніх спільників”. Санкції за порушення цього законопроекту, якщо його буде затверджено, сягатимуть аж позбавлення волі, й не лише для громадян Росії, а й, скажімо, українців, яких зможуть затримувати при перетині українсько-російського кордону.

Дубль два

Окрім українсько-російських суперечностей щодо формату відзначення події Полтавської битви, певні пристрасті нагнітаються і серед причетних до організації відповідних заходів. Директора київського Інституту на-

ціональної пам’яті Ігоря Юхновського особливо занепокоїли плани оргкомітету й полтавської місцевої влади, пов’язані з реконструкцією одного із фрагментів Полтавської битви. Захід заплановано на 27 червня. “Це виглядатиме як перемога російської зброї над українцями”, — пояснює “Главреду” свою позицію Юхновський. У міськраді Полтави пояснюють, що хочуть просто показати тодішній військовий побут. “Ми не прославлятимемо ані одну, ані іншу армію, а лише нейтрально покажемо військову подію 300-річної давнини. Це буде інсценізація абсолютно нейтрального фрагменту бою. Таким чином полтавчани та гості міста зможуть побачити костюми та зброю того часу”, — каже Лариса Семеняга.

Натомість Юхновський вважає, що російські загони в реконструкції бою виглядатимуть значно краще, ніж українські. “Думаю, росіяни надішлють пару своїх загонів, які займаються такими реконструкціями. Вони постараються і зроблять це у дуже досконалих формах — будуть дуже добре вишикувані, красиво вдягнені. Тому порівняно з росіянами решта виглядатиме тьмяно. А це вже неправильно”, — зазначає Юхновський.

Юрій ОНИШКІВ