Банки і торговці зароблятимуть на акціонерах?

Як відомо, з 30 жовтня 2010 року вступить в силу ще одна обов'язкова вимога нового закону “Про акціонерні товариства”, яка унеможливлює існування акцій акціонерних товариств у документарній формі.

До вказаної дати усі акції повинні бути переведені у бездокументарну форму. Цей процес, який називають дематеріалізацією, полягає у здійсненні уповноваженою компанією-зберігачем облікового запису в реєстрі, який стає підтвердженням права власності акціонера на цінний папір.

Теоретично, Україна має все необхідне для реалізації цієї процедури — затверджений Державною комісією ще 2000 року порядок переведення і ліцензованих зберігачів та торгівців, які здатні обслуговувати обіг бездокументарних акцій.

Переважну частину обслуговуючих компаній складають комерційні банки, проте армія зберігачів збільшується ще також за рахунок реєстраторів, які трансформують бізнес під законодавчі новели.

За процедурою, емітенту потрібно укласти дві угоди. Одну з них, на обслуговування емісії, він укладає з депозитарієм. Після цього функція надання реєстру власників акцій переходить від реєстратора до депозитарія.

“Депозитарій до персонального обліку має тільки посереднє відношення. У будь-який момент він має інформацію тільки про те, у яких зберігачів і скільки є цінних паперів”, — пояснює генеральний директор ТОВ “ТАСК-брокер” Сергій Янпольський.

При цьому зберігачі з депозитарієм мають договірні відносини, які регламентуються спеціальною законодавчою базою. Тому, у визначений емітентом час зберігачі передають депозитарію перелік власників паперів, а той, у свою чергу, формує для емітента зведений реєстр.

В Україні сьогодні існує тільки два депозитарії, які обслуговують акціонерні товариства — “Всеукраїнський депозитарій цінних паперів” із 300 зберігачами та “Національний депозитарій України” із 113 зберігачами.

Другу угода емітент повинен укласти безпосередньо із зберігачем. Відповідно до неї, кожному власнику, зазначеному в реєстрі, зберігач відкриває рахунки в цінних паперах і зараховує на них зазначену в реєстрі кількість акцій. Емітент, у свою чергу, зобов'язується до звернення власника оплачувати ведення цих рахунків.

На підставі цього договору зберігач обслуговує відкриті рахунки і виконує за ним операції за розпорядженням емітента.

Повноцінне обслуговування рахунків власників здійснюється тільки після їх особистого звернення до зберігача та укладання між ними договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Це, звісно, передбачатиме вже додаткові витрати для акціонера. При цьому власник цінних паперів може змінити зберігача, коли цього забажає. Проте, до особистого звернення до зберігача для пересічного власника акцій нічого не зміниться.

“Він залишається власником тієї ж кількості акцій і емітент продовжує оплачувати облік акцій. І для участі у загальних зборах акціонер реєструється, як і раніше, відповідно до реєстру власників цінних паперів”, — наголошує Янпольський.

Втім, не дивлячись на переваги, певні труднощі для окремих акціонерів у зв'язку із зберіганням акцій в бездокументарній формі все ж очікуються.

“Однією із таких проблем може бути неготовність значної кількості дрібних акціонерів нести витрати. В першу чергу, це стосується численних колишніх та теперішніх працівників, які стали власниками міноритарних пакетів акцій підприємств у результаті їх приватизації”, — зазначає старший юрист ЮФ Magisters Олег Бойчук.

Важливо зазначити, що тарифи на такі послуги в Україні не регулюються, а отже фактично встановлюються учасниками ринку.

“Переважна більшість професійних учасників пропонує середньоринкові тарифи, проте тарифи деяких зберігачів суттєво відрізняються від цього рівня. Все залежить від цілей, що переслідує компанія”, — підкреслює директор депозитарного департаменту інвестгрупи “Сократ” Наталія Яворська.

За ії словами, до платних послуг, зазвичай, відноситься зберігання цінних паперів, внесення змін по рахунку, облікові та інформаційні операції.

При цьому, каже експерт, деякі зберігачі можуть надавати певні види послуг безкоштовно, в тому числі й зберігання.

В цілому, за словами обізнаного співрозмовника “Економічної правди”, витрати на зберігання акцій у бедокументарній формі в деяких обслуговуючих компаніях можуть досягати 600-700 гривень на рік. До того ж, не треба забувати, що кожна операція із паперами також буде оплачуватися і ця сума може зрости до 1000-1200 гривень.

“На практиці, існуючі тарифи здебільшого влаштовують великих та середніх акціонерів, однак для дрібних акціонерів вони можуть бути певним бар'єром”, — припускає Бойчук.

При цьому, ліцензовані зберігачі мають змогу непогано заробити. Адже, акціонерних товариств налічується близько 30 тисяч, з яких лише 8 тисяч або випустили акції, або мали частину з них у бездокументарній формі. Інша частина суспільства з такою новацією ще не зустрічалася.

Враховуючи, що кількість акціонерів однієї компанії може становити від 2 чоловік до 5 тисяч, їх загальна кількість вираховується десятками мільйонів. Ніхто з експертів не береться сказати, яка частина власників акцій може звернутися до зберігачів, але цифри все одно вражають.

Отже, можна дійсно стверджувати, що вимога нового закону несе в собі певні незручності для дрібних акціонерів.

“Однак вони є об'єктивними та в значній мірі виправданими на тлі запропонованих змін. Своєрідна чистка українського ринку цінних паперів, що об'єктивно є надто розпорошеним в результаті масових приватизацій протягом попередніх років, може виявитись досить корисною для самого ринку”, — вважає Бойчук.

Утім, зауважує юрист, відстрочка кінцевої дати переведення акцій документарної форми існування в бездокументарну форму може бути досить корисною як для дрібних акціонерів, так і для емітентів.

Адже, переважна частина акціонерних компаній не поспішає виконувати нові вимоги.

Більш хвилює цей процес “блакитні фішки”, які сумлінно виконують нормативи, зауважує Янпольський.

А середні й маленькі підприємства, на його думку, не готові одразу нести такі витрати.

“Сама процедура є досить складною й дорогою для емітентів, а у нас не всі можуть бути платоспроможними. Адже потрібно заплатити і реєстратору, і депозитарію, і зберігачам та ще й виконати усі технічні вимоги”, — стверджує фахівець.

До того ж, вважає Янпольський, ситуацію ускладнюють деякі реєстратори, які радять емітентам не хвилюватися і не поспішати з переведенням акцій у бездокументарну форму. Мовляв, все одно норму неможливо буде втілити в життя найближчим часом.

Самих акціонерів законодавчі новели дуже лякають. На їх переконання, вони фактично ведуть до зубожіння АТ.

“На це знадобляться величезні кошти. Адже доведеться повністю міняти всі документи. Це, по суті, перереєстрація суспільства. А скільки перезаписів потрібно буде зробити тільки у трудових книжках? Ці зміни несвоєчасні, оскільки призводять до занадто великих витрат”, переконаний голова ради АТ “Концерн-Електрон” Юрій Бубес.

Проте, не дивлячись на це, санкції за порушення законодавства на ринку цінних паперів досить суворі — до 17 тисяч гривень штрафу, і комісія, запевняють експерти, не робитиме поблажок.

Дмитро ДЄНКОВ