“9 травня ми не допустили ритуального приниження українців. Бо потім було би і реальне…”

Ще донедавна лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок запевняв, що таких міжусобиць, як колись у “помаранчевих”, у його партії не буде ніколи. Бо це, мовляв, відповідальна політична сила, у неї добрий відбір кадрів, люди працюють за ідею, а не за гроші. Але шила у мішку не втаїш. У минулому тижневику “Високого Замку” колишній голова Луганської обласної організації “Свободи” Дмитро Снегирьов гостро розкритикував вище партійне керівництво — зокрема за подвійні стандарти. Із з’ясування причин такого демаршу розпочалася наша розмова із заступником голови ВО “Свобода” Андрієм Мохником.

— Партія — справа добровільна. Від того, що з неї хтось пішов, навіть той, який обіймав доволі високу посаду, не означає, що стався розкол. Інтерв’ю, які зараз дає Снегирьов, — його власна позиція. Свої образи і невдоволення він намагається донести до ширшого загалу. Фантазії Снегирьова нема сенсу коментувати. У його претензіях партійний суд, який розв’язує наші внутрішні конфлікти, не знайшов жодних аргументів — лише тенденційний підбір звинувачень. Ми знаємо, що у Снегирьова були певні труднощі у веденні бізнесу, сімейні та особисті проблеми. Це наклало відбиток на те, як сприймає об’єктивну реальність. Але це не дає йому права лити бруд на “Свободу”. Снегирьов отримав догану за порушення партійної дисципліни і був усунутий від керівництва організацією за провал місцевих виборів.

- А ми чули від нього, що на Луганщині “свободівці” Леонід Зінченко та Микола Мова стали депутатами, а Руслан Вакуленко — мером Городища…

— У центральній службі обліку кадрів нашої партії нема жодного прізвища луганського депутата чи міського голови від “Свободи”. По-друге, названі люди балотувалися від іншої політичної сили. Зінченко і Мова, який, до речі, не став депутатом, після виборів у грудні 2010 року написали заяви у “Свободу”.

- Дорікав Снегирьов центральному керівництву “Свободи” за незрозумілу мовчанку під час російсько-грузинського воєнного конфлікту. Через це, мовляв, він зробив особисту заяву — і був покараний…

— У нас була моментальна реакція на агресію Росії проти Грузії. А догану Снегирьов отримав через заяву про формування контингенту добровольців для того, щоб на боці Грузії “давати відсіч збройній агресії”. “Свобода” — легальна політична сила, яка діє в межах українського законодавства. Найманство, будь-які воєнізовані партійні формування в Україні заборонені. Своєю заявою Снегирьов підставив ВО “Свобода” під можливе зняття з реєстрації у Мін’юсті.

- Снегирьов закидав, що з допомогою “свободівських” депутатів три західні облради заборонили розробку сланцевого газу і тим, мовляв, зіграли на руку російському “Газпрому”…

— Поки що ніякої заборони ніхто не наклав. “Свобода” послідовно виступає за диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв і відмову від нафто-газової чи уранової “голки” Росії. Наші голови обласних рад зі своїми радниками збиралися, щоб отримати інформацію щодо загрози екології у зв’язку з видобутком сланцевого газу. Погодьтеся, це глупо — отримати додаткові джерела енергії за рахунок того, що вгробимо місце проживання значної кількості українців… Зрештою, самочинно жодних рішень голови обласних рад ухвалити не можуть. Це може зробити лише обласна рада як колегіальний орган. У жодній з них “Свобода” не має більшості.

- Ви проводите затратні мітинги, у вас багато атрибутики, наочної агітації, розгалужена організаційна система, офіси, партійна преса. Даєте потужну рекламу. Звідки берете кошти?

— Звіт про фінансову діяльність “Свободи” ми публікуємо щороку, останній буде у наступному номері партійної газети. Кошти формуються з трьох джерел: партійні внески, надходження від передплати партійного видання і пожертви меценатів. У 2006 році у нас було створено економічну раду, яка, крім вироблення економічної політики “Свободи”, шукає кошти для партійної діяльності. Де сильніша парторганізація, де більше наших членів, там фінансові можливості більші. Для загальноукраїнських акцій наша партія час від часу надає дотації організаціям сходу і центру.

- Дмитро Снегирьов розповідав, що львівські депутати від “Свободи” отримують щомісячну доплату 10 тисяч грн…

— Насправді не лише депутати від “Свободи”. Гроші виділяють не з каси “Свободи”, а з місцевого бюджету. Це кошти для депутатської діяльності, вони спрямовуються на соціальні потреби виборців. Згідно з порядком використання, ці кошти можуть бути використані виключно у тому регіоні, де обраний депутат. Про них депутати обов’язково звітують. Потрібно зібрати чимало документів, щоб отримати соціальну допомогу від депутата. За межі Львівщини ці кошти вийти не можуть. Віддавати їх на політичну діяльність категорично заборонено.

А партійних доплат у нас нема. Зарплату отримують члени партії, яких можна порахувати на пальцях двох рук, зокрема голова ВО “Свобода”.

- Яка зарплата у Тягнибока?

— Десь близько 15 тисяч гривень.

- Хто ті спонсори, які підтримують ВО “Свобода”?

— Не спонсори, а меценати. Сьогодні наша політична сила перебуває під серйозним пресом центральної влади, є кримінальні переслідування. Членів “Свободи”, які займаються бізнесом, викликають до себе контролюючі органи (в першу чергу — податкова) і проводять “роз’яснювальну” роботу. Дають зрозуміти: якщо, не дай Боже, допомагатимуть “Свободі”, то їхній бізнес помножать на нуль. Ці “контролери” теж читають вашу газету, тому прізвищ наших меценатів назвати не можу. Хоча… Візьміть для прикладу актора Національного театру імені Івана Франка Богдана Бенюка. На виборах до Київської міської ради 2008 року він пожертвував півмільйона гривень. Але до Бенюка податківець не прийде, бо не зможе зруйнувати його “бізнес”. Богдан заробляє гроші талантом. Він належить йому, і податківець до нього добратися не може…

 — Ходять розмови, що у Львові “Свободу” та її лідера Тягнибока підтримує власник футбольного клубу “Карпати” Петро Димінський…

— Димінський не фінансує нашу партію. Але Олег Тягнибок справді багато років вболіває за “Карпати”, його можна побачити у ложі почесних гостей стадіону “Україна”. Він знайомий з Петром Димінським ще з часів роботи у парламенті. Багато уболівальників “Карпат” 9 травня вийшли на вулиці Львова, щоб висловити свою громадянську позицію. Вболівальницький рух за своєю суттю — націоналістичний. Київські вболівальники теж скандують націоналістичні гасла, славлять Бандеру, співають “Червону руту”. Але це не означає, що київську “Свободу” фінансує власник “Динамо” Суркіс… Зрештою, подивіться львівський телеканал, який є власністю Димінського, де мало не в кожному матеріалі обливають брудом “Свободу” та її виборців.

- Чи не вважаєте, що участь “Свободи” у подіях 9 травня у Львові — оці зривання георгіївських стрічок, гримання кулаками по автобусах з ветеранами війни, яке російські телеканали показали як топ-новину — завдала великого удару по цивілізованому іміджу Галичини, значною мірою дискредитувала патріотичний рух?

— Не вважаю так. Коли закінчуються аргументи законодавчого характеру, є право громадянина протестувати самому. “Свобода” зробила все, щоб запобігти провокаціям заїжджих гастролерів. Були відповідні ухвали місцевих рад щодо червоних прапорів, були рішення суду про заборону. Міліція на все це наплювала і була одним з організаторів та учасником цієї провокації.

Нам кажуть: треба було бути мудрішим, не звертати уваги, проігнорувати. Але ж планувалося ритуальне приниження! Відмотайте події на два тижні назад. Були заяви, що приїдуть 2-3 тисячі людей, які пройдуть “переможним маршем” по Львову і таки покажуть “бандьорам” тут, у Львові, яким чином треба любити “Родіну”… Якби у Львові відбулося приниження українців — ось це була би шкода національному рухові! Реваншистські сили, які перебувають на утриманні Росії, виконували сценарій Кремля, приїхали сюди, щоб показати свою силу. Якби відбулося ритуальне приниження українців, згодом відбулося би і реальне!

- Ви кажете про складні взаємовідносини між “Свободою” і олігархічною, антинародною владою. Але ж чому ж тоді ця влада запрошує вас, своїх опонентів, які погрожують її “змести”, на провладні телеканали. Зокрема на “Інтер”, до якого має пряме відношення голова СБУ Валерій Хорошковський?

— У “помаранчевих” політиків на порядок або на два порядки менший рейтинг від “Свободи”, але їхні представники в ефірах присутні більше, ніж наші. За різними соціологічними опитуваннями, ми є четвертою-п’ятою політичною силою, маємо від 5 до 7% підтримки виборців. Не давати слово цій політичній силі, не чути її — неправильно.

“Свободівці” мають позицію, яка цікава глядачеві. Рейтинги телепередач за участю “свободівців” більші, ніж тоді, коли “свободівців” у студіях немає. Ми надаємо дискусіям непередбачувано гострого, безкомпромісного розвитку. Йдеться про комерційні канали, які заробляють на рекламі. Чим більші рейтинги каналів — тим більшою є вартість одиниці реклами.

- І все-таки: навіщо провладним каналам запрошувати політиків, які цю владу обіцяють змести?

— Раніше не запрошували, а рейтинг “Свободи” ріс. Нас запрошують на теми, які є дражливими для суспільства. Але хіба “Свободу” колись кликали на обговорення економіки, соціальних тем, зовнішньої політики, військової реформи?

- Не кликали, мабуть, тому, що більше запам’ятовуєтеся радикальними заявами і діями…

— Ні! Тому що на конфліктних темах національного плану можна заробити більші рекламні гроші. На інших темах влада може втратити. Там, де ми маємо серйозну, обґрунтовану позицію, наприклад, у соціальних темах, — нам не дають ефірів. Бо завтра рейтинг “Свободи” буде вже не 7%, а 27%.

- Чи після подій 9 травня ви робили заміри своєї підтримки? Рівень довіри до вашої політичної сили збільшився-зменшився?

— Ще не маємо результатів останніх соцопитувань. Але можу сказати, що кількість людей, які пишуть заяви у Київську міську організацію “Свободи”, які заповнюють “анкету прихильника”, порівняно з лютим-березнем зросла удвічі. Люди нас шукають. Вони побачили, що оце протистояння у суспільстві — цивілізаційне. Є Україна, і є ті, що хочуть її поглинути, — у що вони не наряджалися б: червоні прапори, георгіївські стрічки, російські “триколори”…

- На яку підтримку українців сподівається “Свобода” під час парламентських виборів 2012 року?

— Розраховуємо на серйозну фракцію у Верховній Раді. Як тільки “Свобода” набрала на загальноукраїнському рівні більше 3%, це розвіяло міф про “непрохідність”, і наша підтримка за лічені місяці зросла у два з лишнім рази. На людей перестала діяти маніпуляція “не голосуйте за маленьку партію, бо втратите голос”. Ми набираємо. І за півтора року, які залишилися до виборів, будемо набирати. Готові перемагати на виборах до парламенту за партійними списками і в мажоритарних округах. Місцеві вибори це підтвердили. На парламентських виборах поставимо завдання-максимум.

Іван ФАРІОН