Кадри вирішують усе

Будівельний бум, який охопив Україну впродовж останніх кількох років, виявляється, має суттєві проблеми. Фахівці ринку праці констатують: сьогодні в Україні відчутний гострий брак кваліфікованих кадрів робочих і будівельних спеціальностей. Знайти висококваліфікованого токаря, газозварювальника чи муляра нині стає надзавданням, першокласний будівельник — одна з найбільш затребуваних і високотехнологічних професій. Тому нерідко перед тим, як розгорнути будівельний майданчик, виконроби з майстрами буквально падають з ніг у пошуках дефіцитних спеціалістів.
Черга роботодавців у ПТУ шикується за півроку

І це при тому, що будівельні спеціальності — серед найбільш високооплачуваних. Скажімо, токар 4—5 розряду в Дніпропетровську, Харкові, Києві отримує в еквіваленті не менше 800—900 доларів. Проте нині у ПТУ, де готують робітників будівельних спеціальностей, черга роботодавців шикується за півроку до закінчення навчання. “Це трагедія країни — брак збалансованої інформаційної політики з вироблення в молодого покоління престижності робочих професій, — вважає директор Державної служби зайнятості і виконавчий директор Фонду обов’язкового державного страхування України на випадок безробіття Володимир Галицький. — Сподіваємось, що вже до кінця цього року в кожній із 14200 середніх шкіл країни буде встановлено профорієнтаційний електронний термінал — діти зможуть вибрати, де їм навчатися, пройти психодіагностичне тестування — з елементами анімації. Це буде перший конкретний крок із профорієнтації школярів”.

Фахівці служб зайнятості відзначають жорстокий брак людського і трудового потенціалу: сьогодні складно укомплектувати потреби роботодавців не тільки в кваліфікованій, а й некваліфікованій робочій силі. Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, наголошує: проблеми на ринку праці є, і вони вельми специфічні. “По—перше, вакансії, які пропонують населенню, низькооплачувані, і тому люди погоджуються на них неохоче, по—друге, у нас є певні категорії населення, яким дійсно важко знайти роботу. Насамперед, це молодь, оскільки роботодавці не хочуть брати на роботу людей без досвіду, а також молоді жінки, тому що через вельми специфічну систему соціального захисту цієї категорії і начебто створення їм умов для поєднання репродуктивної і трудової діяльності роботодавці прагнуть не брати молодих жінок на роботу. “Загрожує” декрет — трирічна відпустка і так далі”.

Звісно, каже Елла Марленівна, залишаються питання некваліфікованої праці, також “перевиробництва” юристів і бухгалтерів, але це не глобальні проблеми. Тому що юрист, зрештою, може влаштуватися на роботу і не за спеціальністю.
Зарплато, виходь із тіні!

Справді, самої проблеми безробіття як такої в Україні немає. “Ті ризики, якими безробіття загрожувало країні, спостерігалися з середини 1990—х по 2003 рік, — переконаний Володимир Галицький. — Сьогодні основна проблема, на мій погляд, — низький рівень заробітних плат, складнощі з укомплектуванням вакансій і неможливість системи професійно—технічної освіти забезпечити національний ринок праці високопрофесійними кадрами”.

Якщо протягом найближчих двох—трьох років ми суттєво не підвищимо зарплату, наголошує Володимир Галицький, то вже через три роки в країні не залишиться трудових ресурсів. “Перші кроки, які треба зробити, на мій погляд, це легалізувати заробітну плату. Це бодай підвищить офіційний рівень заробітної плати, і український ринок стане привабливішим. Нині у нашій країні загальний фонд заробітної плати складає 310 млрд. гривень за рік. Якщо відняти бюджетників, залишиться 200 млрд. З них майже 40% перебуває в тіні”.

Один із можливих шляхів, що допоможе укомплектувати існуючі вакансії, — залучення жителів сільської місцевості. У сільському, лісовому і мисливському господарстві України працює 17,1% всього економічно активного населення. Тоді як у країнах ЄС у цих секторах економіки трудиться максимум 6%. Іншими словами, 11% зайнятого населення (3 млн. громадян) у найближчі три роки переїдуть у великі міста, прогнозує Володимир Галицький. Ще в 2003 році в сільському, лісовому і мисливському господарстві було задіяно 20,3% економічно активного населення. За чотири роки цей відсоток зменшився до 17,1. “Наше завдання — не втратити цих людей, перенавчити і заохотити до нормальної трудової кваліфікованої діяльності”, — зазначає пан Галицький.
Європа “вимиває” наші кадри

В Україні не існує точної статистики щодо трудової міграції. Встановити кількість наших співвітчизників, які сьогодні працюють за кордоном, можна тільки провівши перепис населення. За експертними оцінками, ця цифра коливається у межах 2,5—5 мільйонів. Дані базуються на основі спілкування з нашими амбасадами за кордоном і українськими громадами в тій чи іншій країні. В основі трудової міграції лежать суто економічні фактори.

“Причина — в заробітній платі, — переконаний пан Галицький. — Для того щоб українець не їхав на заробітки в Росію, Іспанію, Португалію, заробітна плата в країні, на мою думку, має складати 65—70 відсотків від зарплатні в сусідніх країнах. Нині ж по окремих категоріях професій розрив заробітної плати у порівнянні складає 10—11 разів. Достатньо агресивна й амбітна політика РФ — щодо намірів із 1 січня 2009 року довести середню зарплату до 1000 доларів — також може позначитися на трудовій еміграції. Адже в Україні цей показник нині у 4—5 разів менший”.

“Низька оплата праці вбиває в людині все найкраще. Перш за все я кажу про молодих людей, у яких немає ніякої мотивації до навчання, до підвищення кваліфікації. Для прикладу — аби стати лікарем, треба навчатися шість років, а потім ще три роки інтернатури. І ось після дев’яти років активного студіювання молода людина виходить на ринок праці, де зарплата лікаря складає в еквіваленті 200 доларів США — це якщо пощастить. Хто ж буде навчатись і працювати за таку зарплату?” — риторично запитує директор Державної служби зайнятості.

І наголошує на ще одній проблемі: сьогодні Західна Європа веде стосовно України політику на вимивання трудового і генетичного потенціалу. “Нині в Польщі, Португалії, Іспанії узаконений режим спрощеної легалізації трудових мігрантів із країн Східної Європи. Йдеться про стратегічні помилки щодо еміграційної політики, допущені цими країнами. У Франції проблема з вихідцями з країн Північної Африки, у Німеччині — з вихідцями з Туреччини. Відтак вони хочуть поповнити свій генетичний і трудовий потенціал за рахунок українців, які освічені, працелюбні, християни — за своїми моральними і духовними цінностями”.

До речі

За даними Міністерства статистики, в цілому по Україні в першому кварталі цього року рівень безробіття економічно активного населення (у віці 15—70 років) склав 7,1 % — проти 7,4 % у 2007 році. Рівень безробіття в цілому по Україні знизився у всіх регіонах, крім Полтавської і Харківської областей. Найсуттєвіше зниження цього показника відбулося в Чернівецькій, Вінницькій, Закарпатській, Луганській, Сумській і Тернопільській областях. А найвищий його рівень зафіксовано в Рівненській області (9,6 %), Тернопільській і Чернівецькій областях (по 9, 5%). Найменше безробітних у Києві (3 %).

Юлія КОСИНСЬКА