Василь Грицак: “Група інтригана Льовочкіна не бачить Януковича новим прем’єром”

От образився Борис Колесніков за непогоджене з ним виключення Раїси Богатирьової — і назвав Дмитра Табачником “дешевим клоуном” і “казнокрадом”. Образився Тарас Чорновіл на Віктора Януковича — і згадав гуцульську приказку “...а я обісрався”.

Тепер образився Василь Грицак. Бо Партії регіонів відбувається повзуча зміна влади, під яку він потрапив. Свій вплив нарощує група, орієнтована на акціонера “РосУкрЕнерго” Дмитра Фірташа.

Навесні Сергій Льовочкін став заступником Януковича. Восени ще одним заступником став Юрій Бойко. А нещодавно екс-міністр палива та енергетики очолив осередок Партії регіонів у Київській області, заодно звільнивши Грицака з посади першого заступника.

Грицаку це не сподобалося. Людина з амбіціями — достатньо подивитися на його сайт. Тут і державні нагороди, і “нагорода” від рейтингу “Золота фортуна”, який рекламують навіть у метро, і знак “За бездоганну службу” в... Державтоінспекції, і навіть звання “почесного професора Американського біографічного інституту”, яке можна оформити за незначну суму грошових знаків.

У старій Партії регіонів Грицак разом з Василем Горбалем тримали Київ і Київську область. Зірок з неба не хапали — бо складно з таким лідером. Але завдяки цьому тандему депутатом Київської обласної ради обралася, наприклад, тодішня дружина Горбаля Галліна.

У новій Партії регіонів інші плани на столичний регіон.

Під Горбалем хитається крісло. Його компаньйона, депутата Київради Олексія Омельяненка оголошено в розшук — проти нього порушено кримінальну справу за земельні махінації. Однак ніхто не блокує “в ім'я справедливості” трибуну парламенту, і ніхто не волає про “політичні репресії”.

Свого часу стати намісником Януковича в Києві мріяв син Раїси Богатирьової, однак зараз, коли його мати опинилася за межами партії, уявити це важко.

Інший друг Горбаля Дмитро Табачник однією ногою уже в Компартії.

Тепер проблеми дісталися і Грицака. На знак протесту він відмовляється голосувати за показові рішення — наприклад, про фінансування дострокових виборів.

Ім'я цього депутата пов'язують з лобіюванням консорціуму ЄДАПС, який почав виготовляти елементи для паспортів та документів ДАІ відтоді, як Грицак в часи Кучми очолив Департамент ресурсного забезпечення МВС.

Війна навколо ЄДАПС триває, Грицак для цієї мети організував навіть інтернет-видання. Однак не це є темою інтерв’ю. Ображений депутат — це говіркий депутат. І Грицак розповів все, що думає, про процеси, які відбуваються в Партії регіонів.

— Ви — наступний в числі депутатів, яких називають в числі претендентів на вихід з Партії регіонів. Спочатку Чорновіл, потім Табачник, тепер Грицак... Що трапилося?

— Певні особи у керівництві Партії регіонів вирішили видавити депутата Грицака. Я їх називаю поіменно — це пан Льовочкін, це Ганна Герман, це Юрій Бойко. В деяких ситуаціях підключаються ще декілька заступників керівника фракції.

— А що стало першопричиною конфлікту?

— Існує певна історія відносин між депутатом Грицаком і екс-керівником апарату прем’єр-міністра Януковича Сергієм Льовочкіним.

Історія ця почалася з 2006 року, як тільки пан Льовочкін сів у це крісло. Спочатку він узурпував доступ до прем’єра, не пускав до нього депутатів. Я не міг побачитися з нашим лідером, хоча я пройшов пліч-о-пліч з Партією регіонів тяжкі 2005-2006 роки.

— Ну, вас звинувачують в тому, що ви лобіюєте інтереси концерну ЄДАПС...

— На мою адресу були такі закиди. Я ніколи не був лобістом консорціуму ЄДАПС, я завжди був лобістом високих технологій.

З 2001 до 2004 року роки, мною була створена абсолютно новітня паспортна система України. І як тільки Льовочкін став керівником апарату прем’єра Януковича, з перших же днів йому захотілося контролювати всю систему ЄДАПС.

От, наприклад, міністр внутрішніх справ Цушко тоді був зовсім іншої думки. Але після спілкування з Льовочкіним його думка змінилася. Почали з'являтися різні листи з дорученнями прем’єра, які готував Льовочкін.

Сам Льовочкін прямо й відкрито не проявлявся. Але постійно розповідав прем'єр-міністру, що у цій системі мільярдні обороти, що там дуже багато грошей, що треба їх збирати в партійну касу, допомагати партії...

Льовочкін почав ставити перепони партійному будівництву в Київській області. І йому це досить непогано вдавалося.

Але на цьому він не зупинився. У один із днів цієї осені пан Льовочкін вирішив, що треба провести партійну конференцію Партії регіонів в Київській області. О сьомій вечора її вирішили призначити на третю годину наступного дня.

Вони вирішили на цій конференції видавити Грицака з керівництва Партії регіонів у Київській області. Я не заперечую. Але все треба робити в установленому порядку, мене можна було хоча би повідомити.

—  Де відбулася ця конференція?

— Її провели в кінотеатрі “Зоряний”. Як заступник Януковича на конференцію прибув депутат Юрій Бойко.

За статутом Партії регіонів, вести звітно-виборну конференцію повинен був голова обласного осередку Петро Мельник. Але замість нього вести конференцію почав вести Юрій Бойко. Зрештою він і був обраний новим керівником партійної організації у Київській області.

— Тобто група Фірташа підсилює свій вплив на Партію регіонів?

— Так. Завдяки маніпуляціям і порушенням статуту, депутат Грицак був усунений з посади першого заступника керівника Партії регіонів у Київській області.

Але це ще півбіди. Я з цього питання і не збирався би звертатися до Януковича.

Друге питання — після тих подій відбулися збори нардепів, які закріплені за Київською областю. Я відповідаю за Бориспільський, Переяслав-Хмельницький і Яготинський райони. У кожному я маю приймальню, людей, які отримують достатньо нормальну зарплату з моєї депутатської зарплати.

Мене в окрузі всі знають... І тут Бойко на засіданні зачитує список депутатів, які знову перезакріплені за своїми округами. Я не чую свого прізвища.

— Ви спробували отримати пояснення від самого Бойка?

— Так. Я кажу йому: “Я не зрозумів, Юрій Анатолійович?”. Він каже: “Так рішили”. Я питаю: “Хто вирішив?”. Він мені лише відповідає: “На вашому місці буде депутат Селіваров”.

Я не проти депутата Селіварова, але я сказав такі слова: “Я думаю, що депутат Селіваров знає, що його виборчий округ точно знаходиться біля Києва. Бо у Києві знаходиться Верховна Рада. Але з якої сторони від Києва знаходиться округ, то йому треба карту подивитися”.

— Селіваров — це людина Ахметова, в минулому — один з керівників компанії “Арс”?

— Так, хоча я не ділю депутатів по цим групам. Отже, у підсумку депутата Грицака, який закріплений за округом, викидають в нікуди. При тому, що коли Льовочкін був у Народній партії, я був у Партії регіонів. Коли Бойко був у Республіканській партії, я був у Партії регіонів.

— Ваша версія — яка мета цих перестановок?

— Це робиться для того, щоб політика, який є авторитетним і сильним у Київській області, повністю знищити. І щоб він не заважав. Це вирішив Сергій Льовочкін.

— За вашими словами виходить, Льовочкін — просто “демон во плоті”, “Медведчук номер два”.

— Для мене Льовочкін — це людина, до якої я ставлюся без поваги. Тому що я про Льовочкіна знаю трохи більше, ніж він сам про себе.

— Що саме?

— Я знаю, як він працював у адміністрації президента Кучми, яке він мав відношення до помаранчевої революції...

— Яке?

— Він здавав “Нашій Україні” інформацію, а ще більше — придумував.

—  І кому саме він здавав інформацію?

— Своєму другу по бізнесу, своєму сімейному товаришу Олександру Третьякову. Ну й іншим також.

— Ви намагалися вирішити це питання безпосередньо з Льовочкіним, оскільки він був джерелом ваших неприємностей?

— А для чого мені це з ним вирішувати? У нас є лідер партії.

— Тобто, ви підійшли до Януковича?

— Звичайно. Зараз ми до цього дійдемо. Було ще одне питання. Я вніс законопроект, який називається “Національний демографічний регістр”.

— Там лобіювалися інтереси ЄДАПС!

— Не ЄДПАС, а високих технологій.

Коли я побачив, що є агресія на цей закон з боку першого віце-спікера Лавриновича, я підійшов до Віктора Федоровича Януковича.

Він мені каже: “Та помічники мені сказали, що цей закон дуже одіозний, що він впливає на рейтинг партії”. Я відповідаю: “А в чому питання? На підставі цього закону можна створити не тільки реєстр виборців України, а реєстр платників податків, по всім соціальним питанням”. Цей закон існує у всьому світі, в усіх країнах Європи.

Янукович сказав: “Я розберусь, це питання ми вирішимо, все буде нормально”.

Я знаю, скільки докладали сил Льовочкін разом із Лавриновичем, щоб дискредитувати цей законопроект і особисто мене.

Коли я все це побачив, я зрозумів, що партія більше не потребує послуг народного депутата Грицака. А якщо так, то я маю право приймати рішення і голосувати самостійно.

— Ви написали заяву про вихід з партії?

— Ні. А для чого? В мене є ряд претензій до керівництва Партії регіонів. Не до самої партії, бо рядові члени не знають, що тут відбувається в Києві.

Наприклад, я задаю питання керівництву Партії регіонів: чому вони три тижні мовчали після того, як Грузія влаштувала геноцид південно-осетинського народу?

Тому що в Партії регіонів вели перемовини з секретаріатом президента стосовно подальших спільних планів. По-іншому я це не можу пояснити, чому мовчали. Бо я ще на третій день після конфлікту, 11 серпня, відправив телеграму на Медведєва і Путіна з підтримкою дій Росії по спонуканню до миру.

— Правда? І як ви підписалися?

— Народний депутат Грицак від Партії регіонів.

Далі. Мені незрозуміла позиція Партії регіонів, яка спочатку 2 вересня проголосували разом з БЮТ вкрай необхідні для суспільства законопроекти, а потім відбулася різка зміна нашої думки.

— По-вашому, чому це сталося?

— Та тому що були сепаратні переговори секретаріату президента і керівництва Партії регіонів. Але ми, народні депутати про це нічого не знали.

— Вам зрештою вдалося розставити крапки над “і”, повноцінно поговоривши з Януковичем?

— Так, на його прохання така зустріч відбулася в штабі на вулиці Липській. Ми півтори години поспілкувалися. І я сказав: “Віктор Федорович, найголовніше питання — я заявляю, що я не солдат. Я — генерал, і солдатом більше не буду! Друге питання: мені незрозуміла позиція деяких ваших заступників, які приймають рішення”.

Я його питаю: “Вам відомо, що я буду відсторонений від керівництва партійною організацією в Київський області?”. Він каже: “Ні, не відомо”.

Далі я питаю: “Вам відомо, що мене усунули з мого округу?”. “Ні, не відомо”. “Вам відомо про закон?”. “Відомо, але я не знав, що це питання досі не вирішено”.

Я кажу: “Добре, ці всі питання можна вирішити”. У нас була нормальна розмова. У партій не може бути такого, щоб не проводилася дискусія. Але пройшло вже досить багато часу, днів 8 чи 10 після зустрічі — поки ніякої відповіді не було.

Я сподіваюся, що вона буде. І я буду або підтримувати, або не підтримувати ті рішення, які приймає фракція.

Але є ряд серйозних питань, де я голосувати не буду. Я проти позачергових виборів або їх фінансування. Я не буду підтримувати закон про судоустрій, бо це — розвал ще одної гілки влади, судової.

— Тобто ви рухаєтеся у фарватері БЮТ, бо вони теж це не підтримують. Нам не дивуватися, якщо ми побачимо вас у списку БЮТ на наступних виборах?

— А якщо ви мене побачите в списку комуністів чи Блоку Литвина? А таке може бути. Або я можу бути в списку тієї партії, якої сьогодні ще немає в залі Верховної Ради. Я прогнозую, що, як мінімум, пройдуть ще дві партії — “Свобода” і блок Наталії Вітренко.

Але я не виключаю і того, що я залишуся на тих же позиціях у Партії регіонів, що і зараз.

— Яка роль Ріната Ахметова у цих процесах перерозподілу влади в Партії регіонів? Це ж він поламав домовленості з БЮТ?

— Я цього не знаю. Я не думаю, що це робить Ахметов. Напевно, це хтось інший...

— Після Чорновола, Табачника й Грицака наступним, у кого виникнуть проблеми в Партії регіонів, буде Василь Горбаль? Він теж голосує несолідарно з фракцією. У його бізнес-партнера Омельяненка проблеми, він оголошений в розшук...

— Я знаю, що там є якісь нюанси із Генпрокуратурою, якийсь конфлікт по землі, де фігурує депутат від фракції Партії регіонів Табачник — тільки не Дмитро, а Ян. Хай вони розбираються.

— Дмитро Табачник — ще один претендент на вихід з Партії регіонів. Ви знаєте про ситуацію з ним?

— Я вам можу сказати, що якщо в Компартії колись був лозунг “Партия — ум, честь и совесть нашей эпохи”, так у Партії регіонів ум, честь и совесть нашої фракції — це Дмитро Табачник. Це та людина, яку я глибоко поважаю, яка має серйозну освіту, яка працює над собою, це професор, доктор наук, людина, яка має незаперечну репутацію у світі.

— Заступник голови вашої фракції Борис Колесніков назвав його “дешевым клоуном” і крадієм картин із державних музеїв!

— Я не хочу коментувати слів Колеснікова. Тому що я себе вважаю освіченою людиною. Кожен має свій рівень освіти і своє розуміння культури. Я б такого ніколи не сказав ні про Табачника, ні про жодного іншого народного депутата.

—  Як по-вашому, наскільки великий вплив групи Ахметова на Партію регіонів?

— Як можна говорити про вплив? Сама партія створена за рахунок тої тяжкої праці, яку вклали в неї і Ахметов, і його команда. Звичайно, у нього повинен бути вплив.

— Але чи це критичний вплив? Чи може щось відбутися в Партії регіонів всупереч волі Ахметова?

— Я не вважаю, що це правильна постановка питання. В Партії регіонів такого немає. Я не бачу, щоб Ахметова мав критичний вплив на якесь питання. Особливо була нормальна ситуація в 2006-2007 роках, до моменту приходу Льовочкіна. Тільки прийшов цей інтриган у Партію регіонів, зразу почалися інтриги та склоки.

— Наведіть додаткові приклади, крім вашого!

— Даються оцінки народним депутатам: той може, той не може іти на телеефір, того пускати, того не пускати...

— Хто це вирішує?

— Це вирішує Льовочкін і Герман.

— Тобто Льовочкін зараз став другою особою в партії?

— Фактично так. Як ви прокоментуєте таку річ? Я знаходжуся на годинному ефірі на радіо “Ера”. В перерві мені надійшов дзвінок від Герман. І моя колега, народний депутат починає мене відчитувати за те, що я не так щось сказав, що я критикував у своєму виступі президента Ющенка.

Я питаю Герман: “Скажіть, будь ласка, пані Ганно, ми в опозиції чи ми у коаліції з Ющенком? Якщо ми — коаліція, тоді критикувати недоречно й неправильно. Але коли ми в опозиції, і президент стоїть на чолі помаранчевої команди, то в мене є всі підстави критикувати не президента, а його дії”...

— І що Герман вам відповіла?

— “У тебе буде розмова по цьому питанню з лідером”. Я таких речей не розумію. Як можна впливати на мою думку, якщо я пройшов певний етап в житті, проводив сотні зустрічей з виборцями? До речі, розмови з цього питання у мене з лідером не було.

— Хто ще в Партії регіонів входить до умовної групи Фірташа?

— Вони всі відомі...

— Льовочкін, Бойко, Новикова, Мирний, Волков, Лукаш, Лавринович?...

— Я не хочу називати прізвища. Близько 10 народних депутатів входять у групу Льовочкіна. Я би не називав це групою Фірташа, тому що я з ним не знайомий і не знаю, який його вплив. А от група Льовочкіна — це лежить на поверхні…

— Льовочкіну — 36 років, він має вплив уже на 10 депутатів. Непогано...

— Дуже нормально. І я би сказав, що апетити в Льовочкіна дуже серйозні. Я думаю, що після дострокових виборів він планує завести в парламент по списку Партії регіонів не менше ніж 50 чоловік. З його групи, наскільки мені відомо, планується прем’єр-міністр.

— Бойко?

— Я не знаю. З його групи планується перший заступник голови Верховної Ради.

— Лавринович?

— Я теж цього не говорю. З його групи планується міністр фінансів, і ще ряд серйозних міністрів, в тому числі й міністр юстиції. Ведеться серйозна робота, будуть вкладатися великі кошти.

І ще. Я спілкуюся з різними людьми, в тому числі з певними чиновниками правоохоронних органів Російської Федерації. На превеликий жаль, ця група не бачить прем’єр-міністром Віктора Федоровича Януковича.

Для мене це неприйнятно, тому що я свого лідера поважаю, ціную, і вважаю, що це та людина, яка дійсно може зробити великі речі для добробуту громадян, вивівши економіку з кризи.

Сергій ЛЕЩЕНКО