Інфляція “твердих валют”: зберігати — отже, втрачати

 Липень для національної валюти України видався не таким і невдалим. Курси долара та євро щодо гривні кілька разів оновлювали історичні рекорди, щоправда, до кінця місяця трохи знизилися. В підсумку за липень офіційний курс гривні до долара впав на 1,6%, або на 61 коп. Водночас Кабінет міністрів прогнозує подальше знецінення гривні. Згідно з Бюджетною декларацією, 2025 року середній курс долара зросте до 45 грн/дол. Відчувши слабкість гривні, українці знову повернулися до старої стратегії заощадження грошей і почали скуповувати іноземну “тверду валюту”. Та чи настільки “твердими” є доступні українцям вільно конвертовані валюти, як традиційно вважають наші співвітчизники? Й чи варто за теперішніх умов удаватися до скуповування доларів та євро як до стратегії захисту заощаджень? Повірте, це далеко не однозначне запитання.

“Тверда” валюта

Згідно з визначенням, тверда валюта — це валюта, купівельна спроможність і обмінний курс якої стабільні й не схильні до зниження протягом тривалого часу.

Традиційно в Україні найдоступніші валюти — долар та євро, вони ж вважаються найнадійнішими. Хоча насправді вони не є найстійкішими. Рейтинг стабільних валют зазвичай очолює швейцарський франк. Що не дивно, адже це офіційна валюта Швейцарії й Ліхтенштейну, де економіка та банківська система вважаються еталоном стабільності. Стабільність швейцарського франка додатково забезпечується ще й прив’язкою його до золота. Середня інфляція протягом останніх років становить у цих країнах 0,6%. Тоді як інфляція у єврозоні та США в ті ж роки сягала іноді двозначних рівнів.

Однак поняття “твердості” та привабливості валюти залежить, вочевидь, не лише від рівня інфляції. Привабливою валюту робить авторитет її рідної країни. Відіграє роль політична стабільність, послідовність фіскальної та грошово-кредитної політики й, головне, якість товарів, послуг і технологій, вироблених громадянами цієї країни. Долар — це валюта корпорацій Boeing і Apple, євро — Airbus і Bayer, єна — Toyota та Honda. Гривня на сьогодні є валютою зерна, меду та олії.

До Другої світової війни рівень цін у США справді був відносно стабільним, за винятком епізодів гіперінфляції, пов’язаних із фінансуванням Війни за незалежність США (1775—1783) та Громадянської війни (1861—1865).

1971 року президент США Річард Ніксон оголосив про тимчасову заборону конвертації долара в золото за офіційним курсом для центральних банків. Водночас офіційна ціна золота збільшилася з 35 до 38 дол. за 1 тройську унцію. Фактично відбулася перша девальвація долара щодо золота на 7,89%. 1973 року долар девальвував уже до 42,1 дол. за 1 тройську унцію. Того ж року Ямайська міжнародна конференція підкорила курси валют законам ринку. Відтоді курси валют не фіксовані, а змінюються під впливом попиту та пропозиції. Система жорстких обмінних курсів припинила існування. Країни перейшли до плаваючих курсів. З’явилося поняття резервних валют, першою з яких знову став долар. Ямайська валютна система діє й донині.

Двозначна інфляція

Під час усіх цих подій постійно відбувалась інфляція долара, яка то прискорювалася до 12,52% (1980 року), то сповільнювалася до 1,5% (2010-го). В підсумку за сто років, із 1920 до 2020, офіційна інфляція в США становила 1259,63%. За купівельною спроможністю 1000 дол. 2020 року дорівнюють 73,55 дол. 1920-го. Або ж 1000 дол. 1920 року за купівельною спроможністю відповідають 13 292,75 дол. 2020-го.

Ці цифри нелегко оцінити українцям, оскільки інфляція впливає на добробут американців у способи, багатьох із яких ми навіть не розуміємо. Найпоширеніший прийом ілюструвати інфляцію з плином часу — показати ціни на товари, які американці могли б купити на певну суму в різні роки. Однак аби зрозуміти, наскільки реально змінилися ціни, цього недостатньо, треба жити в США й знати, як змінилися за цей час зарплати, а також самі товари та їх якість.

Тож для ілюстрації наведемо лише один приклад, зрозуміліший мешканцям інших країн, зокрема й українцям. Коли гамбургер Біг-Мак уперше з’явився в мережі McDonald's 1967 року, він коштував 45 центів, а 2007-го — вже 3,22 дол. (зростання у 7,1 раза за 40 років). Мінімальна встановлена законом зарплата в США зросла за цей самий час із 75 центів за годину до 7,25 дол. Тобто приблизно вдесятеро. А отже, за семиразового знецінення долара добробут американців за цей час не погіршився, а лише покращився. Що навряд чи можна з упевненістю сказати про мешканців інших країн, особливо із сировинною економікою.

До речі, журнал The Economist використовує так званий індекс Біг-Мака для порівняння купівельної спроможності місцевих валют у 120 країнах. І багато економістів погоджуються, що цей індекс, нехай і неідеально, відображає реальний курс валют різних країн.

Останніми роками інфляція в США, та й в інших економічно сильних країнах, знову почала прискорюватися. Чергового піку річна інфляція в США сягнула в червні 2023-го на рівні 9,1% — найвищого показника з 1981 року. Щоправда, в липні 2024-го вона (вперше за два роки) опустилася трохи нижче 5%. Падіння відбулося після того, як ФРС США досить істотно підвищила відсоткову ставку. З березня минулого року ФРС США підвищувала її десять разів, довівши до 5,25—5,5% — найвищого рівня з 2007 року. І хоча ціни в США зростають уже не так стрімко, інфляція все-таки дуже далека від планових 2%, які Федеральний резерв ставить собі за мету.

Заощадження “на старість”

Що цікаво — долар в Україні з часів її незалежності дешевшав значно швидше, ніж у США. Причина — природне вирівнювання цін через рух товарів між країнами. За дорожчим імпортом потроху зростають ціни вітчизняних товарів та послуг, а зростання зарплат у доларах компенсує та прискорює цей процес.

У підсумку в Україні із заощадженнями ще складніше, ніж у всьому світі, особливо для тих, хто хоче зберегти гроші на забезпечену старість. Інфляція твердих валют за купівельною спроможністю завжди була і залишається в нас приблизно на 3—4% вищою, ніж у розвинених країнах.

Через це проста купівля валюти ніколи не була достатньо доброю стратегією для українців. Важливо вміти захищати свої заощадження з використанням фінансових інструментів, особливо коли йдеться про заощадження “на старість”.

Сьогодні, наприклад, довгострокові валютні депозити, особливо з капіталізацією відсотків, можуть майже повністю компенсувати інфляцію твердих валют — ті ж 2—2,5% на рік або 100% за 20 років, які є цільовими рівнями для розвинених країн.

Валютні державні облігації України принесуть відчутніший захист заощаджень, але з їхньою вдалою купівлею доведеться повозитися. Ну й для тих, хто полюбляє ризик, дедалі доступнішими стають акції закордонних компаній. Тому купувати валюту сьогодні, напевно, не так і безглуздо. Але зберігати її “під матрацом” означає втрачати свої заощадження.

Артур ФЕДОРЧУК, науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського