Імпортне паливо поки залишиться на АЗС

Яскрава епопея довжиною в рік закінчилася програшем нафтопереробників та Міненерговугілля. Спеціальне розслідування, розпочате за ініціативою українських нафтопереробних заводів, завершилося наступним вердиктом: імпорт нафтопродуктів в Україну здійснювався не в таких обсягах і не за такими цінами, щоб спричинити значну шкоду національному товаровиробнику.

Коли в січні 2011 року спецрозслідування тільки починалося, в Міненергоугля прогнозували, що комісії знадобиться менше ніж півтора місяці, щоб вирішити питання на користь введення мита. Це питання в профільному міністерстві вважали невідкладним.

Події ж розгортались зовсім інакше. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, напевно, і далі б відкладала ухвалення рішення, якби це дозволяли терміни. Але далі тягнути вже було неможливо.

Нагадаємо, що комісія повинна була вивчити, чи завдав імпорт нафтопродуктів (бензинів А-76, А-92, А-95, дизпалива, мазута, пічного палива, зрідженого газу, дорожного бітуму, масла), що ввозилися в 2007-2010 роках в Україну, значної шкоди національному товаровиробнику. Згідно з рішенням комісії, підстав говорити про значний збиток — немає.

Представники нафтопереробних компаній не приховують свого розчарування рішенням комісії. „Відсутність будь-яких захисних заходів яскраво свідчить про повну байдужість Мінекономіки до стратегічної галузі країни, — заявила Олена Алексєєва, віце-президент з продажу, трейдингу і логістики „ТНК-BP Коммерс”. — Ми бачимо, що роздрібний ринок перспективний, нові гравці готові вкладати гроші в мережі АЗС, але не в переробку”.

Тому Лисичанський НПЗ продовжить активну роботу з давальницькою переробки сировини, постачаючи більшість вироблених нафтопродуктів в Російську Федерацію.

Голова консалтингової компанії UPECO Олександр Сіренко навіть вважає, що введення мит не було основним питанням роботи колегіального органу. „Комісія розслідувала не питання мит, а розслідувала наслідки збільшення імпорту. І висновки комісії за період 2008-2010 роки не витримують ніякої критики. Рішення МКМТ поставило хрест на розвитку української переробки”, — каже він.

За словами ж директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, який ознайомився з текстом рішення комісії, „немає чіткої тенденції зростання імпорту 2007-2010 роках. Ситуація залежала від того, як працювала переробка. Якщо НПЗ переробляли багато сировини — було мало імпорту. Мало переробляли — імпорту ставало більше. А умовою введення мит є різке і непередбачуване зростання імпорту”.

Основною тезою в руках імпортерів було те, що не можна захищати ринок від тієї продукції, яка на ньому не виготовляється. „Одним з найважливіших факторів, який призвів до прийняття такого рішення, стало те, що в Україну постачається товар, що за якістю продукції не ідентичний тій, яка виробляється українськими заводами, — говорить Куюн. — Відповідно за нормами СОТ, це паливо не складає конкуренцію українській продукції”.

Є ще один момент, який мав вплинути на позицію Мінекономрозвитку. „Ми вважаємо, що у нас не буде проблем із СОТ. Ми впевнені у цьому”, — такі слова пролунали з вуст представника Міненерго вугілля в січні минулого року.

Між тим, саме факт членства Україною в СОТ дало можливість білоруській стороні відстоювати свої права з позицій правил цієї організації, а не країни Митного союзу. „Після вступу до СОТ ми прийняли всі правила торговельні та міжнародні, — каже Олег Мальський, партнер Astapov Lawyers. — І всі вони стали частиною українського законодавства”.

Втім, це не означає, що проблеми країн-імпортерів на цьому завершаться остаточно. „Я думаю, що необхідно ініціювати розслідування у 2011 році, коли частка імпорту в окремі місяці досягала 70%, — вважає Сіренко. — Якщо комісія і тоді прийде до аналогічних висновків, то виникне питання про профпридатність її членів”.

За словами Мальського, який захищав в суді інтереси білоруських НПЗ, в ході розслідування дійсно розглядався період з 2008 по 2010 рік включно. „Але комісія бере в розрахунок трирічний період, — аргументує юрист. — Звичайно, можна спробувати провести спецрозслідування по 2009 — 2011, але я не думаю, що такий варіант реальний. Тому що багато питань розглянуто, і мита по цим рокам не можна ввести. Навряд чи результат буде іншим”.

Не зважаючи на висновки Мінекономрозвитку, спроби обмежити доступ білоруської та литовської продукції на український ринок будуть відбуватися і в цьому році, що піде на користь переробникам.

„Робота з обмеження імпорту нафтопродуктів продовжиться в 2012, тому що є інші інструменти для того щоб вирівняти умови роботи підприємств, продукцію яких продають на українському ринку. Серед них: квоти, диференційовані акцизи для українських і зарубіжних виробників”, — сказав Сіренко.

Проте, охолодити запал нафтопереробників та їх прихильників можуть все ті ж правила СОТ. „Згідно з правилами СОТ, квоти взагалі заборонені, — каже Мальцев. — Другий варіант — диференційований акциз — теж не проходить, тому що він порушує поняття національного режиму (коли національних виробників виділяють, надають їм преференції в порівнянні з іноземними), який теж є порушенням принципів міжнародної торгівлі. Білоруси можуть оскаржити ці заходи в національних судах, посилаючись на міжнародні норми СОТ”.

Імпортерам не варто святкувати остаточну перемогу. Варто звернути увагу на те, як змінилася риторика представників нафтопереробних заводів після рішення комісії. Якщо раніше вони наполягали виключно на вигнанні з ринку досить якісних нафтопродуктів з Білорусі та Литви, то тепер вони вирішили звернути увагу і на інші менш якісні продукти і контрабанду.

„Одним з варіантів рішення Міжвідомчої комісії могло стати введення квот на імпорт нафтопродуктів, які не обмежували б ввезення продукції Євро-5, кілька обмежували імпорт палива Євро-4 (це паливо виробляється вітчизняними НПЗ), і забороняли ввезення пального, що відповідає більш низьким стандартам”, — говориться в повідомленні „ТНК-ВР Коммерс”.

З таким станом речовини погоджуються і експерти. „Нафтопереробники працюють в агресивному середовищі, — вважає Куюн. — Але вона є такою через процвітання фальсифікату і контрабанди, частка яких, за різними оцінками, становить 25-40% ринку. І ця справжня проблема, яка не дає заводам нормально розвиватися. Було б правильно ввести мита на продукцію, яка гірша за стандартами, ніж вироблена нашими заводами”.

Але є, як мінімум дві проблеми. По-перше, Мінпаливенерго зовсім не поспішає закривати ринок від менш якісних нафтопродуктів, наприклад, з тієї ж Російської Федерації. А саме на цю нішу цілком могли б претендувати українські НПЗ.

По-друге, знову стандарти і вхідний контроль на кордоні. „Наші ГОСТи не містять понять Євро-4 і Євро-5, вони слабо корелюють з європейськими стандартами. Тому виникає питання, по яких документах буде прописано обмеження”, — міркує Мальський.

На його думку, так само може виникнути питання: хто визначає відповідність імпортованого бензину стандартам Євро-4 або Євро-5? „І чи не буде різниці думок імпортерів і митниці про те, якої якості нафтопродукти ввозяться?” — питає юрист.

Судячи з усього, в новому році ми зможемо побачити нові спроби обмежити імпорт нафтопродуктів з-за кордону за допомогою нових інструментів і механізмів. Не можна виключати, що українські нафтопереробними за допомогою Міненерговугілля можуть ініціювати нове розслідування. Проте, під час нього вони, скоріше за все, будуть домагатися визначення квоти за спільною згодою. В іншому випадку, вони знову повернуться до теми введення імпортного мита.

Маневри Мінпаливенерго та українських НПЗ поки нічим не загрожують українському споживачеві. У випадку ж введення обмежень на імпорт бензинів, що відповідають стандартам Євро-4, і Литва і Білорусь цілком зможуть перейти на поставки продукції Євро-5.

Але найцікавіше запитання, чи зможуть українські НПЗ забезпечити ринок потрібною кількістю бензину за прийнятною ціною. При тому, що на ринку будуть присутні „контрабас” та імпорт більш низької якості, з яким треба конкурувати.

Данило НЕСТЕРОВ