Імперська обмовка Сергія Лаврова — дідусь Фрейд підбив...

Такі одкровення називають “дідусь Фрейд підбив”. На прес-конференції в Москві він заявив, що громадська організація “Федеральна національно-культурна автономія українців Росії” була закрита через “політичну діяльність”, іншими словами, з політичних мотивів.

Дуже тяжке звинувачення. Цей якобінський правовий імператив процвітав і процвітає в будь-якій тоталітарній державі. Саме з політичних мотивів вожді світового пролетаріату Ленін, Сталін висилали за кордон, вбивали, тероризували, відправляли до таборів своїх політичних супротивників. Загалом, усі, хто був ворогами народу, політично доцільно, “з погляду інтересів пролетаріату і бідного селянства”, зазнавали репресій.

Іншими словами, весь багатонаціональний російський народ думає правильно, а відщепенці (до речі, улюблене слово президента Білорусії Олександра Лукашенка) з Федеральної національно-культурної автономії українців Росії не в ногу йдуть. Хоча людей “сторонніх”, себто громадян України, в закритій з політичних мотивів російською Фемідою, у якої з очей зсунулася пов`язка, громадської організації не було. Усі її члени — громадяни Російської Федерації.

А конституція країни великої в минулому і нині культури, дарує їм право на різні політичні погляди, в тому числі й на ті, що не подобаються міністрові Лаврову. Ось процитую, стаття 13 конституції РФ декларує: “у Російській Федерації визнається ідеологічне різноманіття”. Сам того не бажаючи, Сергій Лавров розкрив саму суть політичного режиму, який у Кремлі назвали “суверенна демократія”.

Тобто, українці Росії, які провели наукову конференцію про українську культуру або організували скорботні заходи по жертвах Голодомору в Україні, — це екстремісти і національна загроза російській державності. А численні (за офіційною статистикою, їх кількість перевалила за тисячу, це тільки зареєстровані) дуже російські патріотичні громадські організації з ксенофобськими гаслами — це законослухняні громадяни країни.

Одне слово, подвійні стандарти панують. Своїм можна все, а “чужих” — закрити з політичних мотивів. Між іншим, етнічних українців в Росії близько п`яти мільйонів громадян. Отут і образливо. Адже перші особи Росії завжди говорять про те, що будують правову, багатонаціональну державу. Але офіційна заява міністра Лаврова свідчить про зворотнє. Політична доцільність, а не правові декларації і міжнародне право визначають ставлення російської влади до українських громадських організацій.

Мабуть, і в Україні назріла необхідність провести моніторинг усіх “дуже російських” громадських організацій, які заважають, як сказав Лавров про автономію українців, “зміцненню двосторонніх українсько-російських міждержавних відносин”. Ну, хоч би для того, щоб дізнатися, що вони такого доброго для “братської дружби” роблять, до чого закликають — до сепаратизму чи братерства на вічні часи?

Але все-таки добре, що Сергій Лавров так розговорився. Принаймні, він багато в чому дуже допоміг нашому українському МЗС. Надав неведмежу послугу українській зовнішній політиці. Наш міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, нарешті, як кажуть “з перших вуст”, дізнався справжні причини дискримінації та репресій проти українців — громадян РФ у країні “стратегічного партнера” України.

Віктор ТИМОШЕНКО