Непотрібний імпорт

Хто б міг уявити ще десять років тому, що омріяні предмети споживання пересічного українця, — розмаїті “цяцьки” та приладдя (не кажучи вже про інше) імпортного виробництва, — виявляться непотрібними. Не те, щоб взагалі, але... Часи нині які? Кризові... Наслідок — морські вітчизняні порти, через які оте закордонне в основному до нас потрапляє, переповнені імпортним одягом, взуттям, побутовою технікою тощо.

Наприклад, лише в Одеському порту налічується вже 35 тисяч контейнерів (а це сотні тисяч тонн вантажів) із заморським крамом з країн Пів-денно-Східної Азії, Близького Сходу та Сполучених Штатів. Отримувачі вантажів відмовляються забирати товар. Не через банальне небажання, звісно.

Нові “імпортні” віяння

Про намагання Кабміну запровадити нове ввізне мито на імпортні автівки — передбачалося його збільшити до 30 відсотків — ми писали ще на початку листопада. Проте новація виявилася справжнім метеликом-одноденкою. Обмізкувавши ситуацію, уряд відкликав “машинний” законопроект із Верховної Ради. Неадекватними виявилися дії, оскільки відверто суперечили нормам Всесвітньої торгової організації (ВТО). Про що, до речі, там нашому уряду відверто і натякнули.

Інша річ — обмежувальні заходи щодо решти іноземного товару. Тут реакція ВТО м'якша. Тож з листопада маємо збільшене на 30% увізне мито на побутову техніку, одяг, взуття і так звану продовольчу групу товарів. До того ж ускладнилася і процедура оформлення того, що ввозиться до країни. Певно, для запобігання вірусам світової кризи на наших теренах.

Зауважимо, що відповідні заходи уряду застосовувалися, насамперед, для захисту вітчизняного виробника. Принаймні так наголошувалося.

Хоча й незрозуміло: а чому власне наш споживач має купувати товари значно нижчої якості? Тільки через те, що вони — вітчизняного виробництва? Чи просто хотіли поставити народ перед дилемою: або купуєш своє, або взагалі нічого не купиш. Але це до слова. Бо прем'єр Юлія Тимошенко щодо одягу чомусь підтримує французького виробника — Луї Віттон.

Справжні наміри уряд особливо не приховував. Оскільки імпортному краму все одно віддаватимуть перевагу, навіть за вищими від попередніх цінами, — це дозволить збільшити “імпортні” відрахування до Держбюджету. А оскільки імпорт через нинішню кризу все одно поменшає (купувати задля економії коштів, звісно, будуть менше) , — поліпшиться нинішнє від'ємне сальдо зовнішньо-торгівельного торгового балансу, за яке критикують уряд Тимошенко і парламент, і Президент.

Проте, безперечно, є інші чинники, що на імпортне “перевантаження” вплинули більше, ніж підвищення ввізного мита. Бізнес не може вчасно сплатити за товар. З одного боку — проблеми власне із купівлею долара (хоча наголошувалося, що для забезпечення виконання імпортних контрактів він надаватиметься насамперед) на валютному ринку. З іншого — стрімке зростання курсу “зеленого” з непевністю навіть найближчих перспектив.

Але це один бік ситуації з імпортом-експортом. Адже Україна не тільки щось там увозить.

На приколі

В інших морських портах країни картина прямо протилежна — було б що... відвантажувати. Насамперед, це стосується перевалки металу, що традиційно становить значну частину вітчизняного експорту. Через проблеми в металургії портовики змушені шукати інших експортерів. Наприклад, Маріупольський морський порт збільшив обсяги відвантажень пшениці та вугілля. Але якою буде ситуація наступного року, там навіть не беруться прогнозувати.

Схожа ситуація і в порту “Південний” (Одеська обл.). З чотирьох гірничо-збагачувальних комбінатів, продукцію яких порт відправляв на експорт, три практично припинили відвантаження. Лише Полтавський ГЗК ще щось підкидає.

А Одеський припортовий завод, аби якось долати кризу, переорієнтувався на транзитні вантажі. Зокрема, перевалку коксованого вугілля до Росії. Проте значного зменшення прибутків очікують і там. То ж не буде дивним, якщо наші портовики згадуватимуть про свої докризові здобутки (за 9 місяців року обсяг вантажних перевезень становив у основних морських портах України 69 млн тонн, а чистий прибуток від того сягнув 662 млн грн), як про казкові часи.