За що потрапив у “немилість” генеральний директор державного підприємства “Cелідоввугілля” В. В. Ремізов?

 У Міністерстві вугільної промисловості України з занепокоєнням сприймають розвиток подій, який останнім часом складається в держаному підприємстві “Селідоввугілля” Донецької області. Тут, до керівництва колективом, у наслідок кадрового недогляду, прорахунку було допущено випадкових, позбавлених державницьких інтересів людей, які, схоже, мають далекоглядні споживацькі інтереси. 

Так, восени 2007 року на посаду генерального директора підприємства “Селідоввугілля” було призначено В. В. Ремізова. Замість того, щоб включитися в виконання державної програми зі збільшення видобутку вугілля, здешевлення його собівартості, підвищення якості твердого палива, новопризначений керівник взявся за формування, що називається, “під себе особисто” кадрового складу ДП. У результаті цих деструктивних дій, із ключових кадрових постів було зміщено відданих гірничій справі людей, перевірених у роботі фахівців. Їм на заміну прийшли ставленики одного певного спрямування. Люди, для яких виконання державної програми видобутку вугілля, підвищення безпеки праці на виробництві, економія електроенергії, залучення ефективних інвесторів є не більше, ніж ширма, за якою триває реалізація своїх групових приватних інтересів. 

Більше того, аналіз діяльності генерального директора “Селідоввугілля” і його команди дає підстави говорити про те, що сам В. В. Ремізов насправді не є проводирем людей, яких він розставив на командних висотах державного підприємства. Його у цій недостойній, поганій грі мають за банального, тривіального пішака, якого використовують у вигляді буфера. Ким просто прикриваються, мають за жупел. 

 Із перших днів 2008 року колегія Мінвуглепрому взяла під особливий контроль роботу державного підприємства “Селідоввугілля”, оскільки стали помітними загрозливі факти зриву виробничих програм, розвалу роботи інженерно-технічної, економічної служб. 

12 квітня ц. р. на засіданні колегії міністерства було піддано гострій критиці роботу, методи і стиль керівництва держпідприємством В. В. Ремізовим. Уже тоді стало зрозуміло, що такий капітан або посадить корабель на мілину, або потопить. Однак сам генеральний директор із тих напутніх слів не зробив ніяких висновків. Він продовжував дрейфувати в фарватері групових, а не державних інтересів, що вело до повного економічного провалу в роботі підприємства.

Бути стороннім спостерігачем, коли виходить із трудового ритму, буквально гробиться робота в цілому добротного, перспективного державного підприємства керівництво Мінвуглепрому не могло. Та й не мало права. Тому в липні ц. р. у міністерстві було заслухано звіт керівництва ДП “Селідоввугілля” щодо виконання річної програми видобутку вугілля. 

У ході аналізу стану речей на виробництві, фактів діяльності керівного складу державного підприємства відкрилася разюча картина дрімучої безгосподарності, недбальства, на грані з кримінальною бездумна трата державних коштів наліво і направо, що призвело до різкого зниження виробничих показників, росту заробітної плати, підвищення безпеки праці у шахтах. Утім, судіть самі.

У 2008 році державному підприємству “Селідоввугілля” було поставлено завдання, забезпечити видобуток вугілля в обсязі 2 300 тисяч тонн. Для виконання поставленого завдання ДП необхідно було в січні — липні добути 1 253,0 тисяч тонн твердого палива. Проте за сім місяців нинішнього року видобуто лише 1 135 тисяч тонн, що на 117,8 тисяч тонн менше наміченого, тобто виробнича програма виконана лише на 90,6 відсотка. Із початку року з чотирьох шахт державного підприємства жодна не виконала встановлений план із видобутку вугілля, а дві шахти зменшили обсяги видобутку до аналогічного періоду 2007 року. Шахта “Курахівська” — на 88,7 тисяч тонн або на 47,4%., шахта №1/3 “Новогродівська” — на 39,4 тисяч тонн або на 9,7%. 

Найнижчий рівень виконання програми з видобутку вугілля склав на копальні “Курахівська” (56,2 відостки), до плану недодано 76,7 тисяч тонн вугілля, шахта “Україна” має лише 86,8 % виконання плану, а це мінус 35 тисяч тонн вугілля до встановленої виробничої програми. Більше того, копальня “Курахівська”, нинішнього року жодного разу не виконала встановлений місячний план із видобутку вугілля. Вже два місяці підряд (червень, липень) всі шахти державного підприємства не справляються зі встановленим планом і за цей період недодали 109,9 тисяч тонн вугілля. 

Підприємство працює без перспективи на майбутнє, оскільки не виконується графік введення лав. Так, за сім місяців нинішнього року замість трьох очисних вибоїв у роботу введено лише одну лаву на шахті “Україна”. І який це дало ефект? Із моменту її введення в дію (лютий 2008 р.) видобуто тільки 21,3 тисячі тонн (!) вугілля. Це означає, що нова лава дає ледь-ледь більше 130 тонн вугілля за добу. Таке можна фактично вважати за простій механізмів і шахтарів у робочий час.

Керівництво державного підприємства не потурбувалося про те, щоб були введені лави на решті шахтах. Зокрема, на копальні №1/3 “Новогродівська”. Із червня по нині тут не введена в роботу 17 південна лава пласта l1 з навантаженням 1840 тонн за добу. Через невчасну здачу лави в роботу на сьогодні недодано 58 тисяч тонн енергетичного вугілля.

Шахта “Росія”. Із травня в роботу не введена перша північна лава південного ухилу пласту l1 із навантаженням тисячу тонн на добу. З цієї причини не видобуто 80 тисяч тонн енергетичного вугілля 

Зриви графіків введення лав призвели до того, що шахти державного підприємства “Селідоввугілля” не забезпечені програмною кількістю очисних вибоїв, які діють. Так, на початок нинішнього серпня програмою передбачено мати в роботі сім комплексно механізованих вибоїв (КМВ). Фактично в роботі лише п’ять лав із яких чотири КМВ. А це на дві лави менше відповідного періоду 2007 року. 

Не забезпечені програмною кількістю лав шахта “Курахівська” (план дві, фактично є одна), шахта “Росія” (план дві, фактично діє одна). 

Практично провалено виконання державним підприємством програму проведення розкривних і підготовчих гірських виробіток. Адже за сім місяців вона виконана на 44,4 відсотка. При плані 8965 метрів пройдено лише 3977 м., у мінусі — 4988 метрів проходки. На шахті №1/3 “Новогродівська” при плані 1860 метрів пройдено лише 206 метрів розкривних і підготовчих гірських виробіток. А це лише 11,1 відсотка виконання плану. Практично повний провал у роботі. 

Не кращий стан справ і на шахті “Курахівська”, де обсяг проведення розкривних і підготовчих гірських виробіток виконаний лише на 18,2 відсотки (план 1255 м., фактично пройдено — 228 метрів). На шахтах “Росія” і “Україна” рівень виконання розкривних і підготовчих гірничих виробіток склав відповідно 75,8 % і 40 відсотків.

Чи не досить, щоб зрозуміти: державне підприємство від такого “шаленого” керівництва ледве дихає на ладан?

Зрозуміло, що за таких особливих умов виробничої безгосподарності, персональної несумлінності В. В. Ремізова, залишати його далі на посаді генерального директора державного підприємства було нелогічним і антидержавним. У його діях, поясненні ним причин різкого спаду виробничої діяльності підприємства ніскільки не вчувалося, що він уяснив суть відповідальності, покладеної на нього як на керівника потужного державного підприємства, нарешті зробить належні висновки із критики, наведе лад на виробництві, що в нього є програма виходу із кризового стану підприємства. Було видно, що людина втратила почуття міри, відповідальності, совісті. Адже не можна не бачити, зрозуміти, що при такому рівневі керівництва державним підрозділом у нього є лише одна перспектива — повний економічний колапс. 

Стало зрозуміло, що В. В. Ремізов ніякий не кризовий менеджер, а випадкова людина на цій посаді, своєрідний буфер і маріонетка в руках більш спритних ділків. Це стало зрозумілим після того, як відкрилися факти того, що В. В. Ремізовим на посади своїх заступників були призначені люди, перед якими він фактично звітував про все, що робив, виконував їх накази, і, зрозуміло, з яких не міг запитати про роботу як керівник. 

Чого, приміром, вартий такий приклад. На пост заступника генерального директора державного підприємства, керівника з економічної безпеки “Селідоввугілля”, тобто на посаду якої фактично не існує в державній структурі підприємств, був призначений якийсь Д. В. Жизлов. У штаті держпідприємства виявився ще один керівник з тієї самої економічної безпеки, так би мовити жезлов №2. Насправді ж, як не важко зрозуміти, якраз саме економічна безпека ДП “Селідоввугілля” виявилася під найбільшою загрозою. 

Звільнення Мінвуглепромом В. В. Ремізова з посади генерального директора викликало шквал критики з боку окремих політиків, засобів масової інформації, в яких піднялася справжня хвиля критики на адресу Міністра, колегії міністерства. Брудні, замовні статті наче змії засичали з усіх боків, звинувачуючи керівників галузі у розправі начебто над політично неугодним генеральним директором. 

У зв’язку із цим хочеться сказати. Шановні політики! Любі друзі із редакцій газет, радіо і телебачення! Яка тут політика? Вчитайтеся ще раз у показники роботи ДП “Селідоввугілля” за сім місяців роботи і вам відкриється жахлива картина знищення державного підприємства, відвертого і нахабного розбазарювання державних коштів, виділених із бюджету України на підтримку вугільної галузі. Адже більшість із копалень “Селідоввугілля” не можуть собі заробити навіть на зарплату. Наяву абсолютний провал у роботі, повна безпорадність керівника перед виробничими, економічними проблемами.

І все таки, зважаючи на гостроту проблеми, яка виникла із звільненням із посади генерального директора державного підприємства “Селідоввугілля” В. В. Ремізова, Міністр вугільної промисловості України В. І. Полтавець призупинив дію свого наказу № 111 к/к від 3 липня 2008 року про його звільнення з займаної посади. Для поглибленого вивчення стану справ у державному підприємстві фахівцями Мінвуглепрому.

    Прес-служба Мінвуглепрому