Шахта за умовну гривню

До того, поклади вугілля в основному знаходяться на великій глибині, що відповідно кардинально збільшує вартість видобутку вугілля. Проблема із проблем — застарілість шахтного фонду помножена на складні умови видобутку вугілля через можливі аварії, пов'язані із викидами газів метану. Утім є ще багато чинників того, що вугільна галузь в Україні на даний момент в цілому є нерентабельною.

Державі лишився непотріб

Якщо говорити про структуру власності української вугільної галузі, то треба зазначити, що головним власником вугільних підприємств в Україні є саме держава Україна. Також у нас є багато приватизованих шахт. Найбільшим власником приватизованих українських шахт є компанії Рината Ахметова.

Треба сказати, що приватизація вугільної галузі в Україні здійснювалася в основному шляхом приватизації саме прибуткових і перспективних шахт та шахт, які наближалися до показників прибутковості.

Неприбуткові шахти практично не приватизувалися, тож ми маємо зараз ситуацію, коли власником усіх неприбуткових шахт залишилася держава, а прибуткові шахти в основному були приватизовані. Тобто перед державою зараз стоїть дуже гостре питання, що робити зі своїми неприбутковими шахтами.

На мою думку, шахти, що вже вибрали ресурси вугілля, мають бути закритими. Також одним із важливих заходів реструктуризації вугільної галузі має бути приватизація. Тобто саме на цьому питанні має зараз зосередитися Кабінет Міністрів України. Треба обов'язково розробити механізм приватизації саме збиткових шахт.

Важливим є визначення, за які кошти треба продавати неприбуткові шахти, бо є різні варіанти приватизації. Можна піти шляхом продажу шахт “за умовну гривню”, можна продавати шахти за залишковою вартістю. Все залежить від того, чи хочемо ми заробити гроші на приватизації, чи хочемо віддати шахти до рук умілого власника.

Попит на вугільні реформи

Якщо звертатися до питання постійних боргів із заробітної плати у вугільній галузі, то необхідно говорити, що шахти заробляють гроші не тільки від надходжень із бюджету, а й від продажів вугілля. Тобто це є основним джерелом надходження коштів, але ж не завжди вдається вчасно і вигідно продати вугілля.

От ми і маємо часті заборгованості із зарплати на шахтах. Можна сказати, що останніми роками кошти із бюджету для вугільної галузі все ж таки направляються більш менш нормально. Але, звичайно, є деякі затримки щодо надходження бюджетних коштів на шахти.

Очевидним є те, що треба продовжити реструктуризацію вугільної промисловості, яка була призупинена ще при першому прем'єрстві Віктора Януковича. При Тимошенко і Єханурові реструктуризацію не продовжували. Треба відійти від балачок і провадити реструктуризацію так, як це робили свого часу розвинені країни світу.

Виходячи із того, що до управління паливно-енергетичним комплексом, а насамперед, вугільної галузі, прийшли люди, що вже були на цих посадах і жодних глобальних реформ не проводили, то, на мою думку, важко очікувати, що реформи вугільної галузі найближчим часом будуть провадитись.

Володимир САПРИКІН,

директор енергетичних програм центру імені Разумкова