Вплив профспілки на подальший розвиток гірничо-металургійної галузі

Про те, які першочергові завдання мають намір вирішувати його делегати і які орієнтири ставить перед собою ця потужна галузева профспілка, напередодні відкриття з'їзду розповідає голова її Центрального комітету Володимир Казаченко.

— Загальновизнано, що фундаментом національної економіки та головним наповнювачем державного бюджету є гірничо-металургійний комплекс. Нині він об'єднує понад 580 тисяч працівників. І головними пріоритетами у роботі нашої профспілки були і залишаються — вирішення соціально-економічних проблем, підвищення рівня оплати праці та сприяння зайнятості всіх працівників ГМК.

Для досягнення цих цілей прагнемо й надалі, всіма доступними способами, сприяти підвищенню ефективності роботи галузі. Адже посилення соціально економічного захисту працівників та покращення їх добробуту можливе лише за умови динамічного розвитку реального сектору економіки, передусім сфери виробництва. Багато хто добре пам'ятає, як у 1999 році, коли вітчизняна економіка переживала скрутні часи, саме ЦК профспілки став ініціатором економічного експерименту в галузі. Завдяки якому та сприятливій кон'юнктурі світового ринку металопродукції підприємства галузі подолали економічну кризу і п'ять років поспіль стабільно нарощували обсяги виробництва, забезпечуючи майже 30% усього виробництва та понад 45% валютних надходжень в Україну. За цей період заробітна плата працюючих у чорній металургії зросла майже у чотири рази, а в кольоровій — утричі. З метою подальшого підвищення грошових доходів працівників галузі профспілка домагається встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму. Ми поставили за мету — досягти до 2010 року рівня середньої зарплати по металургійних, гірничорудних, феросплавних, коксохімічних підприємствах не менше величини галузевого стандарту оплати праці (2400 грн. у цінах 2004 року), а по робітниках провідних професій — не менше дворазової величини цього нормативу. Головне, щоб зростання зарплати значно перевищувало індекс інфляції та зростала купівельна спроможність працівників ГМК.

— Володимире Івановичу, як ви плануєте досягти такого істотного підвищення?

— Для зміцнення позицій профспілки розроблено Галузевий стандарт оплати праці, який дозволив нам обґрунтувати вимоги щодо підвищення заробітної плати. Саме розрахунки Галузевого стандарту забезпечили прийняття норми за тарифом першого розряду в Галузевій угоді на 2003-2004 роки в розмірах від 60% до 80% прожиткового мінімуму. Цього року це 90%. Але й це аж ніяк не межа. Вже сьогодні треба думати, як наступного року вийти на 100%-вий рубіж, неухильно збільшувати відсоток фонду оплати праці в собівартості продукції.

Законодавче підвищення рівня мінімальної заробітної плати та втілення норм Галузевої угоди і колективних договорів дало поштовх для подальшого зростання у 2005 році номінальних грошових доходів працівників. Водночас у березні цього року порівняно з березнем минулого зростання заробітної плати помітно уповільнилося. Це викликає обґрунтоване занепокоєння ЦК профспілки та ставить під сумнів можливість виконання норми чинної Генеральної угоди про забезпечення підвищення рівня заробітної плати не менше ніж на 25% щороку та зростання її реального розміру. Таку ситуацію спричинило гальмування темпів розвитку галузі в першому кварталі нинішнього року: на 27% скоротився видобуток марганцевої руди та майже на 8% — виробництво коксу, не досягнуто збільшення обсягів виробництв а металопродукції, знизилася рентабельність підприємств, зросли розміри дебіторської та кредиторської заборгованості. Відчутне підвищення тарифів на залізничні перевезення призвело до значного зростання витрат на виробництво продукції. Тільки металургійні заводи будуть вимушені щомісячно додатково сплачувати "Укрзалізниці" 200 млн. грн.

Також негативно вплинуло на фінансово-економічний стан експортно-орієнтованих підприємств ГМК посилення курсу гривні: щомісячні валютні втрати металургів становитимуть 150 млн. грн. Не сприяє розвитку галузі амортизаційна та податкова політика держави щодо стимулювання інвестицій власників в оновлення основних фондів.

Сьогодні більша частина обладнання відслужила нормативний термін експлуатації, а знос основних засобів перевищує 70%, що є головною причиною зростання виробничого травматизму. Негативно впливають на розвиток галузі схеми роботи деяких власників через офшорні компанії, що дає змогу приховувати фактично отримані прибутки. Поєднання перелічених та низки інших негативних факторів і тенденцій, пов'язаних із погіршенням умов роботи підприємств на зовнішніх ринках, на наше переконання, породжує реальні ризики порушення стабільності у металургійній галузі, якої так важко домагалися, несе загрозу руйнування багатьох надбань трудових колективів. Якщо подолаємо разом ці перепони, то зможемо різко підняти заробіток працівникам галузі.

— Що, на вашу думку, потрібно насамперед зробити для досягнення належних умов праці та забезпечення гідної заробітної плати?

— Ми пропонуємо органам державної влади та роботодавцям невідкладно здійснити систему заходів, спрямованих на забезпечення подальшого розвитку ГМК. Серед них — пропозиція скасувати Закон України "Про податок на додану вартість" або істотно знизити ПДВ та встановити диференційовані ставки цього податку для учасників технологічного процесу виготовлення кінцевого продукту. Ми також пропонуємо уряду внести корективи до "Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року", що була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №967 від 28 липня 2004 року. Ці корективи спрямовані на подолання її декларативності та забезпечення дієвості, для чого, по-перше, передбачити відновлення функції державного регуляторного впливу на діяльність підприємств різних форм власності. І, по-друге, закласти у Програму організаційно-економічний механізм її реалізації, який забезпечив би впровадження інноваційної моделі розвитку галузі (в т. ч. трудового потенціалу),динамічну модернізацію основних фондів та виведення української металургії на світовий рівень.

Ми також запропонували розробити державну програму розвитку внутрішнього ринку споживання металопродукції, створити та впровадити механізм стимулювання інвестицій, спрямованих на реконструкцію виробничих потужностей і технічне переозброєння підприємств, підвищення виробничого та науково-технічного потенціалу. Закликаємо підвищити роль амортизаційної політики в прискоренні оновлення основних фондів.

— Це здебільшого пропозиції до уряду і парламенту, але, не секрет, не всі проблеми можна вирішити на найвищому рівні, є багато й таких, що гальмуються на місцях.

— Так. Тому багато наших пропозицій звернені і до власників-роботодавців, місцевих органів влади, суміжників. Ми наполягаємо на забезпеченні конструктивного діалогу з профспілкою металургів і гірників України на принципах соціального партнерства, відкритості та прозорості у діяльності сторін. Вимагаємо з їхнього боку забезпечити безумовне виконання норм Генеральної угоди, Галузевої угоди ГМК України та колективних договорів. Але основні пропозиції адресовані, передусім, до уряду та Верховної Ради. Адже багато в чому саме від рішень цих органів залежить стабільність роботи галузі та рівень соціально-економічного зростання її трудових колективів.

Серед важливих наших пропозицій хочу назвати: необхідність утримуватися від підвищення цін на продукцію та тарифів на послуги державних підприємств-монополістів у межах фінансового року, нагальну потребу розробити та подати до Верховної Ради проект закону про заборону (обмеження) діяльності торговельних посередницьких структур, які не виконують економічно доцільних функцій і штучно створені при підприємствах ГМК з метою перепродажу продукції товаровиробників. А також якнайшвидше розробити та затвердити у 2005 році Програму адаптації ГМК України до умов членства в СОТ.

— Сьогодні, коли знос основних фондів на підприємствах вітчизняного ГМК становить від 50 до 70 і більше відсотків, справді, галузі буде дедалі складніше витримувати зростаючу конкуренцію із зарубіжними виробниками. Тоякий, на ваш погляд, є вихід?

— Необхідні нові потужні інвестиції у виробництво. У противному разі неминуче зниження якості та конкурентоспроможності продукції, що випускається, і в остаточному підсумку — зупинка підприємств. Радує, що останнім часом поряд зі збільшенням об'ємних показників покращилися і фінансові результати роботи багатьох підприємств. Це дало можливість здійснювати модернізацію виробництва на комбінатах ім. Ілліча, "Криворіжсталь", "Запоріжсталь", "Азовсталь", Алчевському меткомбинаті, Єнакіївському метзаводі. Ведуться значні роботи на Авдіївському, Ясинівському коксохімзаводах, "Маркохімі", "Алчевськкоксі", "Баглійкоксі".

Щоб зберегти своє місце у світовій металургії, власники підприємств, за оцінкою експертів, повинні протягом найближчих 7-8 років щорічно інвестувати в галузь до 2 млрд. доларів і надалі підтримувати вкладення на рівні 1,5-2 млрд. доларів. Ми розуміємо, що це серйозні цифри, але іншого шляху для виконання "Державної програми розвитку ГМК України", у розробці якої і втіленні в життя наша профспілка брала і бере найактивнішу участь, фактично немає.

Звичайно, вирішення галузевих виробничо-економічних проблем було б неможливим без тісного і конструктивного співробітництва з Мінпромполітики, галузевими господарськими об'єднаннями, облдержадміністраціями, власниками і керівниками багатьох підприємств. Сподіваюся, наша співпраця і надалі розвиватиметься на основі взаємоповаги і соціального діалогу.

— Не секрет, що значний вплив на нинішній стан ГМК України зробив приватизаційний процес. На фактично вже приватних підприємствах комплексу сьогодні виробляється понад 90 відсотків обсягів продукції, а чисельність працюючих на них — близько 95 відсотків від загальногалузевої. Як змінилися умови вашої співпраці з такими підприємствами?

— На жаль, поспішна приватизація породила чимало проблем у трудових колективах. Для їх вирішення ЦК профспілки через спеціальну контрольну комісію Верховної Ради, Кабінет Міністрів вносив і вносить пропозиції щодо вдосконаленню законодавчого регулювання приватизаційного процесу. Профспілкова оцінка приватизації в галузі та конкретні пропозиції з її вдосконалення вносив ЦК профспілки на парламентські слухання "Наслідки і перспективи приватизації в Україні".

Ініційований урядом перегляд результатів приватизації, поряд із наведенням порядку та відновленням законності у цій сфері, має своїм побічним наслідком порушення стабільності у відносинах власності, що вже склалися.

Невизначеність у переліку об'єктів, законодавчому механізмі та термінах розв'язання цієї проблеми викликає у власників підприємств невпевненість у майбутньому, призводить до згортання активності у фінансуванні розвитку виробництва та соціальних програм.

За останні два роки за участю представників профспілки здійснено перевірки 19 договорів закупівлі-продажу акцій на 14 підприємствах галузі. Було встановлено, що не усі власники вчасно й у повному обсязі виконують свої інвестиційні та соціальні зобов'язання за відповідними договорами. Участь представників нашої профспілки в таких перевірках зіграла свою позитивну роль і, водночас, чітко показала, по-перше, необхідність удосконалення і посилення механізмів державного контролю в цій галузі, а по-друге, доцільність його доповнення громадським контролем, бо стратегічні цілі та завдання держави і профспілок тут цілком збігаються.

Говорячи про проблеми приватизації, не можу не сказати про ставлення ЦК до процесів реприватизації, що відбуваються сьогодні в галузі. Правильно чи з порушеннями закону було приватизоване те або те підприємство — вирішить суд.

Для ЦК не суть важливо, хто є його власником, набагато головніше — яку політику — економічну і соціальну, він проводить стосовно людей праці. Ми готові підтримувати і вести діалог лише з тими, хто справді сприяє досягненню поставленої нами стратегічної мети, і насамперед — забезпеченню і посиленню соціальної захищеності трудових колективів підприємств.

— Як сьогодні повинні будуватися відносини між державою, приватними власниками підприємств і профспілками?

— Реалізація державою політики у сфері соціально-трудових відносин, зайнятості, оплати, нормування і стимулювання праці, охорони праці, соціального захисту населення базується на принципах соціального діалогу. Законодавством профспілки визнано однією із сторін цього процесу. Сьогодні, незважаючи на те що прийнято закони "Про профспілки...", "Про організації роботодавців", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", "Про оплату праці", "Про колективні договори й угоди" і начебто створено умови для розвитку соціального партнерства, ми відчуваємо слабку структурованість і формування повноцінних і повноважних об'єднань роботодавців, що мають виступати нашим основним партнером у сфері трудових відносин.

Наші фахівці практично переписали заново проект закону "Про соціальне партнерство" і відповідний розділ Трудового кодексу, визначивши в них базові принципи: хто з ким співробітничає і хто за що відповідає.

— Не останнє місце в соціально-економічній захищеності працюючих у галузі має реалізація пенсійної реформи, яка розпочалася в державі. Яке ставлення до неї вашої профспілки, чи відповідає вона очікуванням колективів ГМК?

— Минув лише рік, як в Україні діє Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а соціальну справедливість уже порушено. І хоча завдяки нашим загальним зусиллям не збільшено пенсійний вік, відстрочено запровадження обов'язкової накопичувальної системи, збережено колишній порядок виплати пенсій за списками №1 і №2, втричі зросли мінімальні розміри пенсій за 2004-2005 роки, пенсії металургів і гірників, які перевищували мінімальну, за оцінкою купівельної спроможності, — зменшилися. Такий підхід разом із запровадженням обмеження при розрахунках надбавок за стаж роботи знову спричиняє зрівнялівку. Крім того, визначення розмірів пенсій, виходячи з 1% за кожний рік роботи, не відповідає вимогам міжнародного законодавства, яке гарантує розміри пенсій не менше 40% втраченого заробітку.

Державна солідарна система пенсійного страхування громадян, як показують розрахунки фахівців, не спроможна забезпечити пристойний рівень пенсій для металургів та гірників, а тому фактично є неповною і недостатньою. Середня державна пенсія у цій системі не перевищуватиме 35% середньої заробітної плати, тоді як за стандартами Міжнародної організації праці та Європейського кодексу соціального забезпечення вона має бути не менш як 40-50%. Крім того, нове пенсійне законодавство передбачає перенесення фінансування пільгових пенсій за списками №1 і №2, інших пільгових пенсій та пенсій за вислугу років із державної солідарної системи до недержавних пенсійних фондів.

Чисельність працюючих у важких та шкідливих умовах сьогодні перевищує 240 тис. осіб. Нині створення галузевої системи недержавного пенсійного забезпечення не тільки набуло актуальності для соціальних партнерів (роботодавців та профспілки) гірничо-металургійного комплексу, а й перейшло у площину нагального практичного завдання.

Центральний та територіальні комітети профспілки вже заснували "Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд" який у ІІ півріччі цього року розпочне свою статутну діяльність.

Тому ми звертаємося до власників і роботодавців галузі із закликом безумовно виконати відповідну норму чинної Галузевої угоди: стати вкладником "Гірничо-металургійного професійного пенсійного фонду" та здійснювати перерахування пенсійних внесків на користь своїх працівників. Це сприятиме не тільки ефективнішому вирішенню соціальних та кадрових питань підприємств галузі, формуванню потужного інвестиційного ресурсу, а й, що не менш важливо, високого авторитету роботодавців та поваги до них трудових колективів.

— Володимире Івановичу, які найближчі перспективи ви бачите для подальшого розвитку керованої вами галузевої профспілки?

— Ми прагнемо активно підтримувати позицію керівництва ФПУ в: реформуванні профспілкового будівництва, вдосконаленні організаційної побудови Федерації і системи взаємин Всеукраїнських профспілок, об'єднань їхніх організаційних ланок в областях; фінансовому зміцненні; вдосконаленні системи повноти збору членських внесків, їх витрати; кооперуванні засобів на вирішення загальпрофспілкових програм, статутних вимог; використанні коштів від господарської діяльності підприємств, заснованих профспілками і їхніми об'єднаннями, на фінансування загальнопрофспілкових завдань.

Наша профспілка також входить до Міжнародного об'єднання профспілок гірничо-металургійної промисловості "Профцентр "Союзметалл". Обмін досвідом роботи з колегами із країн СНД підсилює можливості нашої профспілки, дає змогу уникнути помилок на шляху, що вже пройдений нашими колегами. Щорік дедалі активніше співпрацюємо зі спорідненими профспілками з Франції, Туреччини, Бельгії, Болгарії. На порядку денному — вступ нашої профспілки до МФМ (Міжнародної Федерації металургів Європи).

Як свідчить світовий досвід, тільки маючи могутні фінансові ресурси, профспілка спроможна дати, у разі потреби, відсіч наступу роботодавця на права найманих робітників. З цією метою створюються соціальні фонди (страйковий, солідарності тощо), кошти яких використовуються суворо за призначенням. Минуле п'ятиріччя було непростим для нашої профспілки. Та нові завдання, що маємо вирішувати найближчими роками, не менш, а можливо, і більш складні. Та ми переконані, що впораємося з цими завданнями й надалі будемо стійко й наполегливо відстоювати на всіх рівня інтереси трудових колективів вітчизняного ГМК. І передусім його налаштованість на стабільне соціально-економічне зростання.

Сергій КРАВЧЕНКО