Наша виноградна лоза “заплаче” іноземними сльозами

На переконання експертів, усі українські сільгоспвиробники залишилися сам на сам, без усіляких перехідних періодів і державних дотацій проти потужних фінансових механізмів розвитку фермерства давніх членів СОТ, які мають багато внутрішніх пільг і дуже зацікавлені в нашому споживчому ринку, зокрема виноградному і виноробному.

Вони не будуть, як очікують оптимісти, вкладати кошти у виноградники чи виноробні вітчизняні підприємства — їм свою продукцію нікуди дівати, буде звичайна експансія, спочатку дешева, а потім...

У виноградарській та виноробній галузях працюють майже 1,3 млн. наших співвітчизників і, за словами очільника Асоціації виноробів Сергія Петренка, найближчим часом уся ця армія людей може опинитися без роботи, а галузь є соціально орієнтованою і люди ці працюють у регіонах, де немає ні шахти, ні великих промислових підприємств. Отже, просто залишаться без роботи.

Проблеми, пов’язані зі вступом до СОТ, уже не змінити, угода підписана, але навіщо забирати маленьку пільгу, одну єдину в один відсоток, яка дарувала хоч примарну надію цілій галузі, збагнути важко.

Як повідомив Сергій Петренко, у Верховній Раді зареєстровано низку законопроектів про внесення змін до законів про відміну спеціального оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у розмірі одного відсотка на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства вже з наступного, 2009—го, року. І це на тлі того, що нас “іноземні друзі” зобов’язали знизити державну підтримку села майже вдвічі, тоді як у них захисних програм на кожну державу більше ніж 20.

До речі, один відсоток — це лише одна копійка з кожної проданої пляшки пива, а як відомо, 99 відсотків броварень в Україні належать іноземцям! Тут уже можна знайти якийсь сенс — іноземці хочуть і цю копійку забрати.

Дуже прикро, що в цьому їм намагаються допомогти наші “народні обранці”. У разі ухвалення такої “державницької політики” українська виноградарська галузь із її багатовіковими традиціями і національною самобутністю припинить своє існування. А люди? А люди поїдуть до Іспаній і Португалій підтримувати чужу економіку.

Віталій ЧЕПІЖКО