“Регіони” перед смертю не надишуться

Лише через те, що “регіонали” зіпсували систему “Рада” і вкрали картку Яценюка? Німа сцена. Інакше реакцію народних депутатів на цифру, що висвітлилася на табло системи “Рада” після голосування про призначення Прем’єр—міністром України Юлії Тимошенко, і не назвеш. 225 “за” — такого не чекав ніхто. Навіть фракція Партії регіонів на мить застигла з відвислими щелепами — схоже, і в них такого не чекали. Принаймні якщо казати про “рядових” нардепів, бо хтось із “регіональних” очільників напевне передбачав такий результат. Можливо, навіть з точністю до голосу. Але про це трохи далі. А поки що Юля — не Прем’єр. І хто в цьому винен, не виключено, доведеться розбиратися… Генпрокуратурі.
На кнопки тиснути навчилися не всі

Цікаво, що про те, яким, власне, буде результат голосування за кандидатуру Тимошенко, у Верховній Раді вчора зранку навіть не говорили. Обговорювали склад майбутнього Кабміну, сперечалися, чи довго він проіснує, але в тому, що ще до вечора лідерка БЮТ увійде в прем’єрський кабінет на Грушевського, 12, сумнівався мало хто. Навіть опозиціонери, які на камери й диктофони іронізували з приводу того, що “коаліція для того, щоб набрати голоси, скоро приноситиме депутатів до зали просто з крапельницями”, у розмовах “по—дружньому” визнавали: фракції “НУНС” та БЮТ таки здатні зібрати всі сили й видати стовідсотковий результат. До парламенту прийшов навіть днями прооперований “нунсівець” Владислав Каськів, який, спираючись на ціпок, запевняв: прийшов не через силу, а “бо так треба”. А “самооборонівець” Іван Сподаренко, який досі офіційно лежить у лікарні, взагалі виглядав досить бадьоро. “Я нормально почуваюся! А що прийшов до парламенту — це ж природно. Якщо людина може прийти — вона повинна це зробити. Це мій обов’язок”, — пояснив сивочолий нардеп. До речі, після засідання він повернувся таки в лікарню: “Що поробиш — доводиться”.

Але попри наявний у залі коаліційний “кворум”, “225” на табло висвітилося двічі поспіль. Спершу — під час самого голосування за Тимошенко. Вдруге — коли Голова ВР Арсеній Яценюк поставив на голосування пропозицію повернутися до цього питання. Підстави були: одразу двоє депутатів заявили, що у них не спрацювали картки. Голова Львівського осередку Блоку Тимошенко Іван Денькович і “народний самооборонівець” Олександр Омельченко присягаються, що чесно тиснули на кнопки “за”. Але їхні голоси чомусь у системі зараховані не були. “Дівчата, от бачите — сталося те, про що я й попереджав”, — прокоментував цю ситуацію в кулуарах журналісткам “регіонал” Ярослав Сухий. За його словами, “молоді”, тобто недосвідчені нардепи просто неправильно тиснуть кнопки. “Я ж бачив, як вони це роблять — тицьнув у кнопку й прибрав пальця. А голосування ж іще триває, то він знову — тиць… Так система й не спрацьовує. треба кнопку тримати, недарма ж на це дається 10 секунд. Не навчили своїх депутатів, от тепер і мають: у них же є й голоси, й люди, все нормально, а виходить, що тільки 225”… Втім БЮТівці потім із такою версією категорично не погоджувалися, запевняючи, що всі все робили правильно, а негативне голосування — це результат винятково ворожих підступів.
Президію розгромили “регіонали”, яких... “не було”

Варто було спікеру запропонувати повернутися до голосування за призначення Прем’єра, як до трибуни з криками “Ганьба!” рвонули розлючені активісти фракції “Регіонів”. Ті, яких насправді у сесійній залі… не було. Річ у тім, що жоден парламентарій від Партії регіонів на пленарному засіданні вчора не зареєструвався. “Це принципова позиція — ми не хочемо заважати коаліції під час голосування”, — пояснив такий хід Нестор Шуфрич. При цьому жоден із “регіоналів” не зміг продемонструвати свою картку для голосування, хоча всі в один голос запевняли журналістів, що ніхто у них ці картки не збирав.

Зате саме ПРівець Владислав Лук’янов під час голосування за повернення до розгляду питання про Прем’єра висмикнув картку спікера Яценюка. Як пояснив сам Лук’янов — “аби запобігти порушенню регламенту”. В результаті — знову 225 голосів: не спрацювала ще й картка БЮТівця Федорчука (який сидить поруч із Олександром Турчиновим і, звісно, старанно на свою зелену кнопочку натискав). Головуючому довелося оголосити перерву на півгодини для того, аби зібрати погоджувальну раду лідерів фракцій. Але через півгодини депутати до залу так і не повернулися: “блокатори”—“регіонали” забарикадувалися зсередини, підперши двері стільцями. Як розповів згодом Юрій Луценко, “поки ми думали, як узгодити всі позиції всіх фракцій, Партія регіонів вщент розгромила робоче місце спікера”. За його словами, “регіонали” знищили “верхній мікрофон, вмонтований мікрофон, кабелі, які ведуть від робочого місця, розібрали фактично все живлення цього робочого місця”. “Арсеній Петрович може прийти з мегафоном, але це не наш метод. Принаймні, це буде остаточно ганьбити не Партію регіонів, на жаль, а український парламент. Ми на це не підемо”, — наголосив Луценко.

Ще задовго до того з—під купола винесли президентський штандарт, що означало: Віктор Ющенко до зали вже не повернеться.

А колишній лідер фракції свого іменного блоку, екс—Голова ВР Володимир Литвин заявив, що для того, аби знову проголосувати за Тимошенко, Президент повинен по—новій внести на розгляд парламенту її кандидатуру.
“Герой” та її потенційна команда

Власне, глава держави може подавати одне й те саме прізвище хоч скільки завгодно разів. Тому у прихильників Юлії Тимошенко є підстави сподіватися на те, що їхня улюблениця таки стане Прем’єр—міністром. До речі, під Верховною Радою після невдалого голосування прихильники лідерки БЮТ на повну гучність крутили пісню зі словами “Юля, давай! Ти — наш герой!”.

Тому попри те, що поки що країна залишається із “синіми” в.о. Кабміну, питання повного складу майбутнього уряду Тимошенко залишається “гарячим” і актуальним. Саме воно в парламенті було головною темою вчорашнього дня (звісно, доти, доки не “прокотили” Юлю). І саме через нього реальна робота ВР розпочалася не о 10—й, як це має бути, а аж о пів на першу.

Кажуть, затримка була пов’язана з тим, що в секретаріаті Президента тривало обговорення деяких кандидатур. Напередодні фракції БЮТ і “НУНС” нібито назвали своїх претендентів на міністерські крісла, однак щодо деяких залишалися питання. Скажімо, Президент, за даними із “нашоукраїнських” джерел “УМ”, наполягав на призначенні міністром юстиції Миколи Оніщука. Фракція “Нашої України — Народної самооборони” виступала за Романа Зварича. У результаті, ймовірно, міністром не стане ні той, ні інший...

Узагалі прізвища потенційних міністрів мінялися просто “на очах”. Точніше, поза ними, бо про те, кого саме висуває на ту чи іншу посаду їхня фракція, не знали навіть чимало “нунсівців”, попри фракційну нібито демократію. “На засіданні фракції нам прізвищ не сказали — це ж ненормально! — обурювався Олесь Доній. — Як таке може бути у силі, що претендує на демократичність?! Треба припиняти цю ганебну практику”. “Припинити практику”, на думку Донія, можна було б, “принципово” не проголосувавши за призначення уряду. “Але якщо я не проголосую, скажуть, що взяв гроші...” — сумував Олесь. От і думай тепер, як вчинити.

Незадоволені були “нашоукраїнці” й тим, що Президент до останнього не хотів розкривати кандидатури на “своїх” міністрів, пообіцявши оприлюднити прізвища претендентів на портфелі керівників МЗС і Міноборони безпосередньо в сесійній залі. Чимало представників “НУНС” побоювалися, що головним по закордонних справах Ющенко призначить Петра Порошенка. Однак Президент їх заспокоїв, назвавши ім’я Володимира Огризка. Зате кандидатура міністра оборони багатьох шокувала. Хоча фракція “НУНС” відстоювала саме Гриценка, кандидатом у міністри зрештою став... Юрій Єхануров.

Прес—секретар Юрія Івановича Валентин Мондриївський зізнався “УМ”, що до того, як почув це прізвище з вуст Ющенка в сесійній залі, нічого про нове призначення шефа не знав. Натомість обізнаних “нашоукраїнців” ця кандидатура не надто здивувала. “Ми навіть Ігоря Кріля очікували, бо напередодні його на повному серйозі називали серед реальних претендентів”, — зізнався “УМ” Руслан Князевич.

До речі, самого Князевича вже “засватали” в міністри охорони здоров’я. “Уночі мені журналісти подзвонили й розпитують, що я робитиму на цій посаді, — сміється пан Руслан. — Ну я їм півгодини й розповідав. А що — ніч надворі, вони мене будять. От я й пожартував!”. Річ у тім, що на МОЗ насправді претендує інший Князевич — особистий лікар Ющенка Василь. Хоча вони з народним депутатом і родичі...

Суперечка виникла довкола посади міністра екології. У Блоці Тимошенко, якому цей портфель відходить за розподілом, претендентів було троє. Зокрема, Йосип Вінський, бо ж Мінекології — це не тільки охорона навколишнього середовища, а й надра, тобто газ, нафта... Зрештою Йосип Вікентійович “погодився” на віце—прем’єра. Натомість посаду аграрного “віце”, яким міг стати Іван Кириленко, БЮТ обміняв на “євроінтеграційного”.

А міністром освіти, казали, міг стати батько фронтмена “Океану Ельзи”, нардепа Святослава Вакарчука — Іван. Або навіть його колишній заступник — проректор у Львівському університеті. Але, схоже, вже не стане — на запитання “УМ”, чи буде він міністром, ствердним кивком голови із радісною усмішкою відповів Василь Кремень, який примчав до парламенту саме перед голосуванням за Тимошенко.

Зрештою, тепер у політиків знову є час багато що “переграти”. Адже, окрім двох прізвищ із квоти Президента, жодного кандидата на міністерські чи віце—прем’єрські портфелі у сесійній залі названо так і не було.  
Пряма мова
Віктор Ющенко: Не бути в опозиції до України

Президент України Віктор Ющенко, представляючи кандидатури Прем’єра та двох міністрів, закликав парламент до миру. “Я кажу прямо: у цих стінах не може бути ворожнечі поміж політиками, які хочуть працювати задля національних інтересів”, — відзначив Віктор Андрійович. За словами глави держави, “жодна політична сила і жодний депутат не може бути в опозиції до України”.

Президент зазначив, що очікує від нового парламенту продуктивної роботи. “Думати сьогодні про інтереси фракції й ігнорувати інтереси чи більшості, чи меншості — це велика помилка. Думати про інтереси більшості або меншості, і в той же час ігнорувати інтереси держави — це злочин”, — вважає Віктор Ющенко.

За словами Президента, “нам спільно потрібно відновити політичний, моральний авторитет вищого законодавчого органу держави, а отже, всієї України”. Віктор Ющенко вважає, що “вихід із цієї кризи, досягнення політичної стабільності є поточним питанням номер один”.
Юлія Тимошенко: Довіру навіть поглядом не принижу

У виступі, який не став “тронним”, Юлія Тимошенко назвала першим пріоритетом свого майбутнього уряду те, щоб кожне зобов’язання, дане на виборах, було виконане. “Найціннішим у політиків мусить бути дотримання слова, яке політики дають під час виборів”, — відзначила Тимошенко.

Вона сказала, що планує низку глибоких перетворень, “починаючи від конституційної сфери, переходячи до питання створення найкращого інвестиційного клімату, і переходячи до соціальних питань, які мусять визначатись пенсійною реформою, податковою реформою”. Тимошенко пропонує провести інвентаризацію, аби з’ясувати, в яких сферах “живе і процвітає корупція, хаос, тіньовий лобізм”. “На базі цієї інвентаризації треба крок за кроком закрити всі ці брудні діри і показати світу, що ми країна, яка не стоятиме на останньому місці по рівню корупції”, — відзначила кандидат у Прем’єри.

Тимошенко обіцяла в разі обрання розробити новий проект бюджету до Нового року. Вона назвала його “головним пріоритетом” на перші тижні роботи уряду. “Ми ні на кого відповідальність перекладати не будемо. Ми достатньо сильні для того, щоб всю відповідальність брати на себе навіть із тими вадами, які ми отримуємо у спадщину”, — сказала Тимошенко.

Юлія Володимирівна також виступила за продовження мораторію на продаж землі, бо “в такому хаосі, в якому зараз перебуває законодавство, на цьому етапі це є недопустимі речі”. Водночас вона висловила намір припинити схеми, які зараз дозволяють продавати землю тіньовим способом.

Лідерка БЮТ пообіцяла насамперед прийняти закон про опозицію аби розширити її контрольні функції, зокрема збільшити повноваження Рахункової палати. Насамкінець виступу Тимошенко висловила вдячність фракціям БЮТ і “НУНС” і Президентові “за довіру, яку ви висловили мені, запропонувавши мою кандидатуру на цю посаду”. “Я жодним кроком, словом, навіть поглядом цю довіру ніяк не принижу. Думаю, не тільки український народ, але й політикум буде пишатися новою владою”, — підсумувала Тимошенко.
Обличчя

Проект складу нового уряду

Прем’єр—міністр —

Юлія Тимошенко (БЮТ)

Перший віце—прем’єр—міністр —

Олександр Турчинов (БЮТ)

Віце—прем’єр—міністр із гуманітарних питань —

Іван Васюник (“НУНС”, нині — перший заступник глави СП)

Віце—прем’єр—міністр з питань регіонального розвитку —

Йосип Вінський (БЮТ)

Віце—прем’єр—міністр з питань євроінтеграції —

Григорій Немиря (БЮТ)

Міністр фінансів —

Віктор Пинзеник (БЮТ)

Міністр економіки —

Богдан Данилишин (квота БЮТ, голова ради з вивчення продуктивних сил НАНУ)

Міністр внутрішніх справ —

Юрій Луценко (“НУНС”)

Міністр надзвичайних ситуацій —

Володимир Шандра (“НУНС”, екс—міністр промполітики)

Міністр палива та енергетики —

Юрій Продан (БЮТ, нині — заступник секретаря РНБО)

Міністр транспорту та зв’язку —

Таріел Васадзе (БЮТ)

Міністр аграрної політики —

Юрій Мельник (квота БЮТ, працює міністром і нині в уряді Януковича)

Міністр промислової політики —

Володимир Новицький (квота БЮТ, нині — заступник міністра)

Міністр регіонального розвитку і будівництва —

Василь Куйбіда (“НУНС”)

Міністр екології —

Георгій Філіпчук (БЮТ)

Міністр вугільної
промисловості —

Віктор Полтавець (квота БЮТ, екс—міністр у 1994—1995 рр.)

Міністр закордонних справ —

Володимир Огризко (квота Президента, нині — заступник міністра)

Міністр культури —

Василь Вовкун (квота “НУНС”)

Міністр оборони —

Юрій Єхануров (квота Президента)

Міністр освіти —

Василь Кремень (квота “НУНС”, був міністром до 2004 р.)

Міністр охорони здоров’я —

Василь Князевич (квота “НУНС”, керівник медичного департаменту ДУС)

Міністр праці та соцполітики —

Людмила Денисова (БЮТ)

Міністр молоді та спорту —

Юрій Павленко (“НУНС”)

Міністр юстиції — ?

Міністр Кабінету Міністрів —

Петро Крупко (БЮТ)

Леся ШОВКУН