З бабусею через блокпости

Довелось і мені стикнутись із пропускною системою, цим гротескним породженням української корупії в її найвищій точці цинізму. Це було ще напочатку квітня.

Днями бабуся нарешті змогла вирватися в Артемівськ за пенсією. Допомогла тотальна корупція на блокпостах: вся дорога разом з хабарем обійшлася в 400 гривень на одного проїжджаючого. А по часу вийшло з 6 ранку до 5 вечора. І це лише в один кінець. На другий день, переночувавши, де прийдеться, оббігли магазини, та за хабар нам віддали документи на перепустку.

З одного боку — тупість повна. Так будь-який терорист без проблем може виїхати із зони АТО навіть без паспорта (там просто сума вже набагато вища), а фільтруються і відсіваються порядні люди. З іншого — не було б тут мене, мами і цієї корупції на кордоні — бабуся б вже давно померла з голоду. Бо “ДНР” з пенсією “растормошилась” тільки зараз, і “велика земля” для багатьох — єдине джерело доходу. Але...

Суть в тому, що я поїхав з нею, тому що вона не знає української (на випадок заповнення яких-небудь паперів), погано бачить, та й взагалі — їй за сімдесят, й відібрати в неї гроші біля банкомату не складе ніяких труднощів.

Відпускати батьки мене не хотіли.

Просто почалася істерика. Крики “якщо поїдеш — то я залишаюся вдома!”, “тебе заберуть!” та інше. Запитав у матері: “Ну, і що за істерики?” У відповідь пішли сльози про те, що мене заберуть на війну.

Я кажу: “Ти ж знаєш, як я дивлюся на цих людей. Кого мені боятися? Для мене вони — свої”.

“Так як же ти, проти Вовки воювати будеш? Ми сім'ями 20 років товаришуємо”.

Кажу: “Ну звичайно, він мене сильно питав, коли йшов до “ополчення”? Дуже хвилювався, що там подумає друг, так?”

“Він же нічого про тебе не знає”, — парирує мама.

“А якби знав, що, його б це зупинило?” — запитую я. Загалом, чергова порожня розмова ні про що.

Врешті, я наполіг на своєму, бо відпускати одну бабусю було дійсно небезпечно. Правда, всю дорогу та щось невдоволено бурмотіла та проявляла своє невдоволення. На відміну від мене, бабуся — правовірна сепаратистка, і ходила на референдум. Щоправда, в листопаді на вибори вже не пішла. Розчарувалась.

На блокпосту простояли майже шість годин. Бабуся трималась молодцем. Черга розтягнулася більш, ніж на кілометр. Я думав про те, що, якщо накриє артилерія, то жертв неміряно буде. Бачив, як проскакують поза чергою, і автобус не доглядають. Водій підійшов до офіцера й передав пачку сигарет. Все — вільний. Від блокпоста тягнеться черга тих, кого не пропустили. В основному, бабусі й дідусі. За шість годин вийшли всі нерви. Люди вимотані й налякані. Врешті, проїхали, віддавши потрібну суму.

Перш за все, завантажилися продуктами по магазинах та ринках. Це покрило з прибутком витрати на всю поїздку, і цим бабуся була вже задоволена. Підтвердила, що в Україні все ж таки легше жити. І висловила невдоволення на адресу “ДНР”.

А коли їхали назад, то я вже не міг стримати сміху. Пенсіонери проклинали Україну та висловлювали незадоволення пенсійною системою. Врешті їм сказали, щоб замовкли, бо висадять. Розмови стихли. Проїхали українські блокпости, й бабусі почали вже “ДНР” поливати брудом, що не платили пенсій, а це лише в квітні заплатили, й невідомо, що далі буде. Врешті, водій зупинив розмови й пояснив, що проклинати Україну треба на території “ДНР”, а “ДНР” — на території України. І сміх, і гріх.

Проїхати через лінію розмежування зараз — квест навіть для дуже цілеспрямованих. Вже більше трьох місяців чиновники і силовики не можуть налагодити систему видачі дозволів, більше місяця обіцяють запустити електронний спосіб подання документів. Однак, десятки тисяч людей чекають дозвільний шматочок картону по два місяці, а для багатьох отримати перепустку — і зовсім залишається нездійсненним завданням.

Зі свого досвіду скажу, що номери телефонів координаційних штабів, де роблять перепустки, як і “гаряча лінія СБУ”, постійно зайняті, вимкнені або просто не відповідають на дзвінки. Вартість перепустки — доходить до 1500 гривень.

Система отримання “платного” документа існує майже офіційно. Ті, хто хоче проїхати через один блокпост без перепустки, дають хабар від 50 до 200 гривень. А ще ті, хто виїжджає з контрольованої території без перепустки, повинні пред'являти довідку переселенця. Про це не сказано ні в одному з офіційних повідомлень, але її неодмінно вимагають. Неадекватна поведінка з боку окремих військовослужбовців породжує ситуації, які принижують людську і громадянську честь і гідність.

Більше місяця обіцяють запустити електронний спосіб подання документів.

Й наостанок — типова об’ява в Інтернеті:

“Наша компанія допоможе Вам здати Ваші документи для оформлення перепустки без виїзду. Оформимо перепустку з гарантією! За 7 робочих днів”.

Олексій ВАЛЕРІЄВ, інженер