Янукович послав Москві формулу кохання

Для свого першого Щорічного послання до Верховної Ради Віктор Янукович обрав одне з дванадцяти великих православних свят — Благовіщення. За відомим першоджерелом, саме цього дня архангел Гавриїл повідомив Марію, що їй належить народити Сина Божого. А за українськими звичаями, цього дня слід суворо дотримуватись Великого Посту й ні в якому разі не працювати.

Сорокахвилинну промову президента Януковича назвати великою працею було важко. З іншого боку, важко було назвати її й благовіщенням у будь-якому сенсі цього слова. Власне, громадяни, що зібрались 7 квітня в стінах ВР (міністри та інші чиновники, численні мери, журналісти та давно не бачена кількість депутатів — “аж” 398 з 450-ти), попервах навіть побоювалися, що в посланні президента не буде взагалі ніяких вістей.

Цілковита вихолощеність виступу дивувала тим більше, що письмовий виклад Послання, підготований Національним інститутом стратегічних досліджень, налічує близько 400 сторінок. І містить величезну кількість планів, які, втім, ще потребують детального аналізу (а ще більшого аналізу потребуватиме процес їхнього втілення в життя).

Але усна версія виступу від цього документу відрізнялася найрадикальнішимчином. Майже весь текст, проговорений Януковичем з парламентської трибуни, не давав слухачам жодної інформації. “У глобальному просторі з’являється все більше конфліктних зон, напруженість у міжнародних відносинах відчутно зростає”, — говорив президент. “Я хочу звернутись до кожного українця із закликом: досить жалітись і принижуватись. Україна — сильна і амбітна держава”, — казав він.

Депутати слухняно аплодували, проте конкретних рекомендацій щодо реалізації українських амбіцій так і не чули.

Не вважати ж такими абстрактні заклики до “якісно нової моделі економіки”, “гуманізації розвитку” та того, що “в родини мають повернутися сімейні лікарі”.

Не дивно, що перше пожвавлення (принаймні, в ложі преси) нвикликала фірмова обмовка глави держави: “Злочини проти журналістів та відомих громадських діячів будуть доведені до логічного завершення”.

Повністю фраза мала звучати так: “Розслідування зловживань високопосадовців з кабінетів, злочинів проти журналістів та відомих громадських діячів...” — і далі за текстом. Але президент чомусь вимовив замість “злочинів” “злочини”, ще й зробивши перед цим відчутну паузу — і тим самим дав черговий привід неабияк потішитися читачам новинних сайтів.

Проте цей прикрий момент миттєво забувся, коли Янукович заговорив про зовнішьнополітичні пріоритети його України. Віддавши шану, знов-таки, абстрактним заявам про неймовірну користь “позаблоковості” та стрімке посилення дружби Києва з усім іншим світом, гарант раптом озвучив першу в своїй промові дійсно серйозну новину. (Забігаючи наперед, вкажемо, що вона ж стала й останньою).

Автор перепрошує за розлогу цитату, але такі речі варто сприймати в контексті. Отже.

“Черговим свідченням серйозності наших намірів і закономірним результатом спільної роботи у найближчій перспективі стане підписання Декларації про зміст українсько-російського стратегічного партнерства. Водночас, наша принципова позиція в тому, що двосторонні відносини мають базуватися на взаємній повазі національних інтересів. Саме на цій основі ми сьогодні розглядаємо питання співпраці України з Митним Союзом. Вважаю, що подальший розвиток стосунків з Митним союзом буде спиратись на нову договірну базу щодо угод про вільну торгівлю та можливу пакетну угоду про співпрацю за формулою “3+1””, — сказав Янукович.

Серйозність цієї новини полягає в тому, що саме зараз Москва різко активізувала боротьбу за втягування Києва у Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану. Причому тактично ця боротьба спрямована не так на негайний вступ України до цієї спілки трьох, як на перешкоджання економічному зближенню України та ЄС.

Адже саме зараз тривають непрості переговори про створення між Україною та Євросюзом зони вільної торгівлі (ЗВТ) та про підписання угоди щодо асоційованого членства в ЄС. А в ідеалі — ще й угоди про безвізовий режим.

Як уже сказано, до зриву цих намірів росіяни докладають неабияких зусиль. Кілька попередніх років тамтешні експерти та політики говорили, що ЗВТ з Європою наповнить Україну дешевими європейськими товарами, які українці нібито намагатимуться приховано реекспортувати до Росії — а отже, РФ “муситиме” закрити кордони від українських товарів узагалі.

Останнім же часом ніхто інший, як прем'єр-міністр РФ Путін, договорився уже й до того, що ЗВТ з Європою позбавить Київ європейських ринків (хоча будь-яка ЗВТ створюється для прямо протилежного). А отже, Росії знов-таки “доведеться” закриватись від української продукції, яка нібито рине в цьому випадку на схід.

При цьому пан Путін не забуває додати до словесних батогів і дещицю пряників — мовляв, вступ до Митного союзу дасть Україні можливість проводити переговори з ЄС “зі зручніших позицій”.

Менш рангові російські політики та експерти йдуть іще далі мовляв, в Митному союзі українці отримають неймовірні знижки на енергоносії, мільярди доларів для модернізації економіки та ще всілякі блага, тоді як створення ЗВТ з ЄС загрождує проблемами з Москвою “на всіх фронтах”.

Останнім часом до цієї пропагандистської справи долучились і деякі відомі своїми позитивними поглядами на “русскій мір” українські ЗМІ, ба навіть чиновники — словом, на внутрішньорму “фронті” російський наступ ведеться теж

При цьому сама постановка питання — ЗВТ з Європою чи Митний союз з Москвою, Астаною та Мінськом — уже виглядає фальшивою. Адже Україна ще 1993 року підтримала створення ЗВТ в рамках СНД — от тільки відповідну угоду не ратифікувала сама Росія, яка боїться дати в руки українцям аргумент щодо зниження цін на імпортовані до нас енергоносії.

Росіяни послідовно дотримуються цієї позиції вже багато років, і дивно було б чекати, що вони раптом почнуть дарувати нам мільярди доларів просто за вступ до Митного союзу. А вже тим паче — за відмову від зближення з Європою. Проте у Москві вперто не втрачають надії зламати ситуацію.

Так, коли Янукович виступав у ВР, з Росії прийшла новина про заяву заступника голови правління Газпрому Валерія Язєва: враховуючи обсяги газу, які імпортуються Україною, економічний ефект від членства в Митному союзі для Києва може сягнути $ 8 млрд. на рік.

Навіть враховуючи, що Язєв говорив не про зниження ціни на газ (бо тоді росіянам довелося б скинути 80 — 90 % цієї ціни), а про так званий “загальний ефект”, цифра виглядає абсолютно фантастичною. Звідки можна зробити висновки, що російська сторона готова на будь-які заяви, аби остаточно закріпити в Україні, поряд з ідеологічними, ще й свої геоекономічні інтереси.

На жаль, як показує практика, ключове слово в таких заявах — “можливо”. В цьому контексті можна лише здогадуватись, як саме переконуватиме наших керманичів у “вигодах” Митного союзу Владімір Путін, який зібрався відвідати Київ уже 12 квітня. Про те, що Путін їде саме для цього, багато писали не лише в Україні, але й у Росії — і посилена інформаційна атака останніх днів є цьому певним підвердженням.

Що відомо точно, так це те, що озвучена сьогодні Януковичем формула участі “3+1” російську сторону не влаштує. Як було сформульовано в дискусії двох парламентських журналістів після виступу Януковича: “Що таке 3+1? — Це коли у трьох оргія, а один дивиться. Але хоче отримувати те ж задоволення!”.

Цікавий момент полягає в тому, що в письмовому варіанті Послання Януковича про співпрацю з Митним союзом не говорилося зовсім. А отже, є підстави вважати, що єдина справжня новина сьогоднішнього президентського виступу потрапила туди лише напередодні. І почути її повинен був тільки один слухач.

Ну, чи двоє. Як їх і називають — “тандем”.

Олександр МИХЕЛЬСОН