Ялтинський кастинг на крісла Януковича й Азарова

Метафора напрошується сама собою. Насправді традиційні зустрічі в Криму — це момент, коли Пінчук роздає порожній посуд ключовим діячам української політики.

Кожен з них отримує шанс заповнити блюда своїм змістом та подати його на розсуд публіки, заявивши про себе європейському загалу.

Цього разу українська влада та опозиція показали, чого вони варті в інтелектуальному потенціалі та як вони тримають удар дискусії.

Одним з героїв цьогорічної Ялти став перший віце-прем'єр Андрій Клюєв. Фактично, це були його оглядини як кандидата на місце Миколи Азарова.

Клюєв прилетів до Ялти чартерним літаком, за який заплатили з бюджету України. Хоча у братів Клюєвих два власних приватних бізнес-джети, вони, на відміну від того ж Бориса Колеснікова, воліють літати коштом платників податків.

— Мені дозволено це по-закону, — відповів Клюєв-старший на претензії, хоча його одноразовий переліт до Криму та назад коштував не менше 150 тисяч гривень.

У Ялті Клюєв намагався максимально заповнити вільний час єврокомісара Штефана Фюле, який відповідає за укладення Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Оскільки переговори з Європою віднесено до компетенції Клюєва, успіх цього починання може стати його першим іспитом на шляху до прем’єрства.

Клюєв і Фюле годинами поспіль спілкувалися російською, за що слід дякувати московській освіті чеського єврочиновника.

— Но я тоже понимаю английский на бытовом уровне, — переконував український урядовець. — У меня же невестка из Мексики...

На другий день Клюєв та Фюле так здружилися, що при прощанні навіть розцілувалися.

Не секрет, що Клюєв товаришує також з Пінчуком. До того ж вони є сусідами: 17 гектарів земельних володінь Клюєва за Конча-Заспою межують з резиденцією Пінчука, яка вимірюється 150 гектарами.

Тож випадково чи ні, але Клюєв отримав запрошення на більш сприятливих умовах. Зазвичай кожна панель на YES збирає п’ятьох промовців, що не дозволяє нормально розкритися жодному з них, оскільки просто не вистачає часу. Клюєв же виступав лише з одним візаві — міністром економіки Казахстану Кайратом Келімбетовим.

В око впадала очевидна різниця між цими двома чиновниками. Клюєв виступав російською, пропагуючи євроінтеграцію України, тоді як Калімбетов вільно говорив англійською, щоправда, агітуючи за вступ Києва до Митного союзу.

Виступ Клюєва відбувався за антизаконами жанру. Замість того, щоб змалювати іноземним інвесторам переваги України, він почав розповідати, які лиха може створити Україна

— Чем мы можем быть интересны для стран Евросоюза? — задався Клюєв запитанням і згадав порівняння, застосоване ізраїльським президентом Шимоном Пересом про те, що усі країни світу є каютами на одному кораблі. — Если будет не совсем хорошо у нас на Украине, будут какие-то волнения и беспорядки, не будет экономического роста, в каюте Украины будет штормить. И мы будем раскачивать всю лодку.

Подібні апокаліпсичні сюжети дивно виглядали у виступі другої особи в уряді!

— Чем привлекательна Украина для иностранных инвесторов? — спробував підійти Клюєв з іншого боку. — Если взять прямые иностранные инвестиции, то 75% идут со стран Евросоюза...

— Ага, тільки це гроші, які поступають в Україну з Кіпру! — прошепотів колишній радник Саакашвілі француз Томас Еймонд-Ларітаз колишньому послу США в Києві Стівену Пайферу. Пайфер захитав на знак згоди — аргумент українського віце-прем’єра про інвестиції був розрахований на дуже непідготовлену публіку.

— Как уже говорил наш президент Виктор Федорович Янукович, мы в 20 направлениях ведем реформирование нашего общества, — продовжував Клюєв агітувати присутніх.

Однак віце-премєру здалося недостатньо цих лестощів на адресу Януковича.

— Наш президент — он лидер. Но он не стоит вверху. Он идет вперед, — Клюєв знову згадав промову Переса. — Наш президент идет вперед по пути реформ и реализации реформ.

Клюєв спрогнозував, що до кінця року буде парафовано Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Про умову такого благополучного фіналу — звільнення Тимошенко з тюрми — він нічого не згадав.

— Все, что касается европейской политики — нам европейские ценности близки. Мы идем по пути развития нашей демократии и достаточно быстро в этом вопросе продвигаемся, — продовжував Клюєв переконувати аудиторію.

У запалі розповіді про те, як нова влада віддана курсу євроінтеграції, він виступив за створення спеціального комітету Верховної Ради для адаптації вітчизняних законів до європейських.

— Мы сейчас будем выходить с инициативой в парламенте Украины, чтобы отдельно создать комитет по евроинтеграции. Он когда-то у нас был в парламенте... Леонид Данилович, это было в 2003-2004 году? — перепитав Клюєв у присутнього Кучми. — Но после этого почему-то он был ликвидирован...

Насправді, Клюєв все наплутав — комітет парламенту з питань євроінтеграції існує з 2002 року й донині. Зараз його очолює голова Народного руху Борис Тарасюк.

Співрозмовник Клюєва на панелі казахський міністр не полишав сподівань, що Україна приєднається до Митного союзу. Такої агітації не витримав навіть Леонід Кучма, який попросив слово.

— Я хочу задать вопрос друзьям из Казахстана. Вы — член Таможенного союза. Нас серьезно приглашают в эту организацию. Всеми методами...

Натяк Кучми викликав схвальний сміх у залі.

— Что такое Таможенный союз? Это союз единомышленников на доверии и взаимопомощи. Евросоюз, не смотря на все трудности, пытается вытащить Грецию. И я смотрю на Таможенный союз… Ситуация в Белоруссии тяжелейшая. Но я ничего не слышу, кроме негатива, о происходящем в этой стране. Если нет такого доверия внутри союза, то вы должны подумать, как украинцы смотрят на такое приглашение.

Випад Кучми зірвав оплески. А відповідь казаха показала, що шаблони радянської епохи міцно укорінилися в тій частині колишнього СРСР.

— Кто должен друг другу больше доверять, чем братские славянские народы? — задався питанням міністр економіки Казахстана. — Самый большой рынок для Украины — это страны СНГ. Даже если у вас будет более тесная интеграция с ЕС, нет прагматичного смысла хлопать дверью по отношению с СНГ.

Клюєв прийняв цю подачу.

— Прагматизма у нашего правительства не отнимать, — запевнив він. — Но почему-то соглашение о Зоне свободной торговли в рамках СНГ не было подписано. Мне интересно — будет оно когда-то подписано? Думаю, что вряд ли.

Клюєв активно шукав доводи, чому українська влада робить вибір на користь Євросоюзу.

— Две третих наших граждан хотят войти в ЕС. Если мы не будем выполнять волю наших избирателей, то, извиняюсь, в следующий раз нас не выберут, мы потеряем власть!

Що-що, а втрачати владу Клюєв не хоче — це, за його зізнанням, викликає стрес.

— За последние 10 лет наша политическая сила была дважды в оппозиции. Для любой страны это достаточно большие потрясения, — розповів він.

Зараз же, за словами Клюєва, все добре.

— Сейчас, когда появилась вертикаль власти, тогда начинается прогресс, появляется согласие в обществе. Если одна из ветвей власти выпадает — тогда начинается хаос, останавливаются реформы. Для любого общества главное — это стабильность, — намагався переконати перший віце-прем’єр.

В принципі, змальований Клюєвим рядок виглядав природно — щоправда, у вустах якогось депутата від партії “Єдина Росія”. Але і в уряді Азарова почути таке стало за правило.

Азаров як прапор євроінтеграції

Тим часом сам Азаров вийшов на ялтинський подіум в суботу зранку. Він був заявлений на тему “Східна Європа та роль України”. Але прем’єр не міг пропустити можливості дорікнути попередникам. На фоні Азарова виступ Януковича виглядав зразковим. Тому що промова прем’єр-міністра виглядала як привіт з радянського минулого, наведені ним приклади вражали дріб’язковістю, а висновки — цинізмом. Не говорячи вже про те, що прем’єр-міністр незалежної країни виступав мовою чужої держави.

— Вчера у меня выдался свободный вечер, делать было нечего. И я имел громаднейшее удовольствие посмотреть “Свободу слова”. Оказывается, с демократией в Украине все нормально! — намагався Азаров вразити аргументацією. — Единственный вывод, который я сделал — наша оппозиция ничему не научилась. Все, что хорошего происходит в стране — то от лукавого, все плохое — от правительства.

Оскільки увага аудиторії — це річ дуже норовлива, то зазвичай співрозмовники намагаються донести головні меседжі в перших реченнях. Азаров же початок промови присвятив своїм попередникам.

— Что мешало нашей оппозиции за пять лет нахождения при власти, например, построить развязку на Московской площади? Мы начали ее строить в 2004 году, и семь лет нельзя было проехать по Киеву. Что мешало? Ничего не мешало! Только почему-то нам пришлось это делать.

Здавалося, далі Азаров почне перераховувати європейцям адреси, де були відремонтовані ліфти в будинках, та не забуде згадати про ціну капусти на столичному оптовому базарі.

Замість стратегічного бачення українських реформ, Азаров постав перед іноземним гостям як типовий пострадянський функціонер, який ніяк не може позбутися комплексів та образ.

— Что мешало оппозиции построить Дарницкий мост? Задайтесь таким вопросом! Почему мы приняли страну, которая стояла за шаг до дефолта? Но никакого дефолта не будет, пока нынешняя политическая сила проводит абсолютно реальную программу реформ!

Схоже, Азарова було не зупинити, поки він не виплесне всю жовч, що накопичилася всередині. Тільки чомусь слухати цей потік свідомості довелося європейським інвесторам і американським політологам.

— ...Многие говорят, что это симуляция реформ. Ну, пусть попробуют! Почему они не симулировали в свое время? Полтора года — не срок. Это мгновение!

Після всього цього висновок Азарова виглядав немов знущання.

— Кто бы что ни говорил, наше правительство стоит на позиции фундаментальных европейских ценностей. Да, у нас есть проблемы — но у кого их нет? Мы знаем, как их решать!

Особливо зачепила європейців репліка Азарова про те, чи має Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом містити перспективу членства, через що ламаються списи вже не один рік.

— Европейский союз — не жених, а Украина — не невеста, — вразив Азаров. — Эти споры достаточно бюрократичны и протокольны, а через 10 лет покажутся бессмысленными, ведь Европа стоит на пороге самых глубоких трансформаций.

Азаров не мав жодного уявлення про те, що питання фіксації перспективи членства для ЄС — це не просто риторичний прийом у тексті Угоди про асоціацію. Кожне слово для європейських чиновників — це зобов’язання, які вони беруть на себе та за які мають нести відповідальність. І ніхто не готовий робити цього без згоди громадян своїх країн.

Тому в підсумковому слові екс-президент Польщі Кваснєвський намагався відповісти Азарову — тільки той нічого не почув, бо поїхав після свого виступу.

— Переговори з Євросоюзом — це дійсно вступ в родину. Це справді як “жених” та “невеста”. Ми повинні все про вас знати, а ви — про нас. І ви повинні прийняти наші правила, бо це родина 27 країн, в якій скоро буде поповнення — 28-им членом Євросоюзу буде Хорватія...

Квитки на лайнер від Колеснікова

На голову вище Азарова у риторичних вправах виглядав віце-прем’єр Борис Колесніков, який також виступав російською. Іноземні гості, які з’їхалися на форум до Ялти, справді були спантеличені назвою країни, до якої вони потрапили — адже троє перших керівників уряду не вимовили жодного слова мовою цієї держави.

Колишній керівник фонду Пінчука та екс-радник Саакашвілі Томас Еймонд-Ларітаз запитав у Колеснікова про план покращення іміджу України в світі.

— Проктер энд Гембл 25 лет назад сделал блестящую, по их мнению, зубную пасту, нанял одну из известнейших промоушен-компаний, а паста не продавалась. Пока в промоушен-компании не попробовали пасту и не спросили: “Вы ее пробовали? Попробуйте и поймете, почему она не продается?” Так и здесь. Маркетинга мала — мы должны создать качественный продукт. Украина должна стать качественной.

Зрозумілі слова Колеснікова були зустрінуті оплесками. Черга на запитання дійшла до Ганни Герман, яка приїхала до Ялти окремо від Януковича, і незрозуміло чому відмовилася від нагоди презентувати останню книгу президента “Opportunity Ukraine” серед західних інвесторів та політиків.

— Мені дуже шкода, що ви вчора не чули доповідь президента Переса, — звернулася Герман до Колеснікова. — Він сказав про корабель...

Герман також згадала метафору в промові президента Ізраїлю, але вирішила його підкорегувати.

— Думаю, він мав на увазі Ноєв ковчег. Україна зараз десь в каютах третього класу. Як ви думаєте, через 10 років ми піднімемося на верхню палубу? — запитала Герман у Колеснікова.

— Украина точно не “Титаник”, но это и не авианосец “Мидуэй”, который не потопляем и вечен как мир, — почав розмірковувати Колесніков. — Украина за десять лет станет очень хорошим круизным лайнером, который, проходя мимо Сан Марко в Венеции, поражает воображение. Я в этом не сомневаюсь.

— Можна зарезервувати квитки? — перепитала у віце-прем'єра модератор ялтинської конференції Христя Фрилянд.

— Так мы уже все пассажиры! — вигукнув Петро Порошенко. — Уже все плывем...

— Для украинцев билеты будут бесплатными, — запевнив Колесніков.

— Про який круїзний корабель він говорить? Для багатих чи для бідних? — не приховував розчарування Бистрицький з фонду “Відродження”. — На першому місці в Європі стоять цінності, бо саме цінності створюють смисли. А хто в них відповідає за гуманітарну сферу? Герман і Табачник? Це смішно.

Якщо Колесніков виглядав переконливіше за інших представників української влади, то Порошенко міг — взагалі серед усіх вітчизняних гостей конференції. Сильна англійська, чіткі судження плюс розуміння глобального контексту дозволяли Порошенку на рівних виглядати серед високопосадових гостей із Європи.

Деяку зверхність Порошенка видавала лише відмова послухати на останню панель, де мала дискутувати українська опозиція. В супроводі свого бізнес-партнера в медіа Бориса Ложкіна він улетів до Києва — на “Столипінські читання”.

Опозиційна панель

Закрити ялтинську конференцію Пінчук вирішив дебатами серед опозиціонерів. Темою панелі було заявлено “Альтернативні погляди на майбутнє України — бачення політичних лідерів”, а її гостями стали Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Анатолій Гриценко та... Наталія Королевська.

Самостійна участь Королевської в такому товаристві ще далі поглибили підозри про наближення її розриву з блоком Тимошенко. Фактично, це була її презентація на заході подібного рівня.

Користуючись наданим шансом, Королевська ввела в ступор усіх присутніх довгою промовою про поточну ситуацію в Україні, тоді як назва дискусії вимагала погляду в майбутнє. Україна в промові Королевської нагадувала розповідь радянських пропагандистів про загниваючий Захід. До всього, вона виявилася єдиною на панелі, хто не володів англійською, а свій виступ виголосила російською.

— Мне хоть и неприятно говорить в отношении собственной страны, но 20 лет независимости мы якобы двигались в Европу, а пришли в мир иллюзий и двойных стандартов. Власть предпочитает конкуренции репрессии. Дело Юлии Тимошенко — самый яркий пример двойных стандартов в Украине. Мы получили карикатурный капитализм и теневую монополию. Это избирательная экономика, основой чего стало государственное рейдерство и тотальная коррупция...

Відчувалося, що Королевська дуже ретельно готувалася — вона не читала з паперу, а фактично вивчила напам'ять підготовлену для неї промову. “Українська правда” випадково знайшла текст, який політтехнологи написали Королевській для ялтинської конференції. Він дослівно збігався зі сказаним нею “від себе”.

Виступ Анатолія Гриценка відрізнявся у кращий бік тим, що він говорив англійською, але так само довго і монотонно. Розрядила ситуацію пропозиція Гриценка визначити єдиного кандидата від опозиції на виборах президента.

— У 2015 ми маємо запропонувати виборцю одне прізвище. І ця людина має говорити хоча би ще однією мовою, окрім російської або української.

— Давайте еще рост, цвет волос и возраст. И половую принадлежность, — не сподобалась така ідея Королевській.

Зате відкриттям цьогорічної Ялти став Кличко, який значно покращив свої ораторські здібності.

— Что необходимо Украине для утверждения демократии? — задався питанням боксер. — Закончить преследование оппозиции. Провести честные выборы. Осуществить переход от олигархической экономики к экономике равных возможностей.

Кілька років тому Кличко хвилинами підбирав вирази, намагаючись сформулювати думку. Зараз Кличко говорив невимушено, і якщо сказане за інших обставин виглядало би банальністю, але саме такі “правильні” слова хотіла почути західна аудиторія.

Завершував презентацію “молодої опозиції” Арсеній Яценюк. Сьогодні в ньому значно менше зверхності, але остаточно позбутися цієї риси Яценюку не вдалося.

— Ми маємо представити нове стратегічне бачення, як ми будемо реформувати сферу охорони здоровя, освіти, який у нас план створення робочих місць … Ми маємо ліквідувати олігархів, — оголошував Яценюк свої принципи, як раптом звернувся до присутнього Пінчука: — Віктор, ти не нервуйся, ти не олігарх.

— Що це значить? — вигукнув Пінчук з місця.

— Що ти під захистом демократичних сил! — запевнив його Яценюк. До подібного зізнання ніхто не був готовий, але воно всіх розвеселило.

— Ми представляємо новий тип українських політиків, ми будуємо партію, а не акціонерне товариство. І ми переможемо! — Яценюк завершив свою презентацію словами, які від нього чують вже не перший рік.

— Якщо ви такі розумні, то чому Україна досі не Польща? — іронічно прокоментувала Христя Фрилянд на правах модератора.

Її скептицизм підтримав Александр Квасневський, якому не сподобалося самоприниження на очах у європейців:

— Ви змалювали таку темну картину. Але які тоді у вас аргументи, що Україна має бути в Євросоюзі? Невже ви думаєте, що така Україна готова бути членом ЄС!

Після цього були запитання із зали, одне з яких роздратувало Яценюка.

— Останнім часом до вашої партії перейшли люди з “Нашої України”. Як ви сподіваєтеся впровадити нові ідеї, якщо ви по-суті берете людей зі старої влади?

— Я хочу сказати вам одну річ, містер! — заявив Яценюк, ледь не зриваючись на крик. — Нам треба залучати кожного, хто поділяє цінності! Я би хотів навіть, щоб деякі члени Партії регіонів також вступили до “Фронту змін”. Там теж є розумні люди.

Відчуваючи загальну втому, модератор закрила конференцію, після чого її учасники швидко залишили Лівадійський палац.

Уже в порожньому італійському подвір'ї можна було побачити натовп стипендіатів програма Пінчука, над яким височила фігура Віталія Кличка. Молодь оточила боксера і, розкривши рота, слухала його історію. Зовні це нагадувало сюжет з радянської мультплікації “Боніфаций і діти”. Можливо, саме там відбувався найщиріша розмова за ці два дні.

Сергій ЛЕЩЕНКО