Як регіонали в КС приставляли до стінки Конституцію

УКОМПЛЕКТОВАНИЙ НАДІЙНИМИ ЛЮДЬМИ, КС ПОЧАВ СВОЮ РОБОТУ

Стоячи перед розкішною будівлею Конституційного суду, де вранці мало розглядатися рішення про відміну політреформи, я розмірковувала, чи потрібен буде цей судовий орган, якщо він помахом руки прийме рішення про неконституційність закону 2222-IV. У такому разі, цей судовий орган логічніше зробити департаментом мін’юсту або окремою судовою палатою якоїсь із гілок судової влади. Юридично легітимізувати побажання Президента можна і в скромніших за розмірами приміщеннях. А будівлю самого суду можна буде віддати під вар`єте або універмаг. Перше потішить чоловіків, друге — жінок і дітей.

 

Те, що президент Янукович захоче повернути собі повноваження Президента Кучми, зрозуміло ще до другого туру голосування. Журналісти недовго ворожили, яким чином він буде це робити. Ще навесні з`явилася інформація, що збираються підписи народних депутатів від Партії регіонів, які хочуть звернутися в КС, щоб той визнав неконституційним закони 2222—IV. Регіонали, коли журналісти в парламенті їх питали про це, навіть і не думали приховувати своїх намірів. У них навіть є фірмова фраза з цього приводу, яку автор цих рядків чув неодноразово: “А хіба ви проти стабільності? А вам не набрид цей безлад?” “Набрид, — відповідала я, — Тільки юристи-конституціоналісти переконані, що наводити лад можна в рамках діючої Конституції, було б бажання і політична культура”. “Ну не вийшло, — знизували плечима нардепи. — мінятимемо Конституцію”.

Протягом останніх чотирьох місяців були написані десятки статей з коментарями юристів про те, що порушення процедури ухвалення закону “чотири двійки” не дає КС права визнавати закон неконституційним. У списку цих експертів і екс-спікер парламенту і апологет парламентаризму Олександр Мороз, і один з отців Конституції Віктор Мусіяка, і такі визнані юристи, як Марина Ставнійчук, Юрій Ключковський, Олександр Барабаш. І навіть на той момент глава КС Андрій Стрижак радив винести подібне питання на всенародний референдум. Що там казати, всі, хто не побоявся публічно обуритися, — обурилися. Але щільненький юридичний каток президента Януковича йшов до запланованої мети. 15 липня 252 народних обранці звернулися в КС з питанням (а чи конституційними були зміни?), трохи пізніше глава міністерства юстиції Олександр Лавринович дав висновок свого відомства. Ясна річ, сказав, що порушення процедури прийняття конституційного закону — підстава для визнання його неконституційним. За три дні до цього на той час голова КС Андрій Стрижак одержав від президента орден Ярослава Мудрого, а вихідець з Донбасу Анатолій Головін зайняв місце Стрижака. Один мій колега главу КС Анатолія Головіна, який має “більше чверті століття служби в органах держбезпеки і якого навряд чи можна вважати тонким знавцем Конституції” жартома назвав ідеальним кандидатом від України у Венеціанську комісію.

Потім, як то кажуть, не без допомоги парламентського комітету правосуддя і його голови Сергія Ківалова, з КС “пішли” трьох суддів: Ярославу Мачужак, Івана Домбровського, Анатолія Дідківського. Ярослава Мачужак пізніше в інтерв`ю пояснила, що їх змусили піти, оскільки розглядатиметься закон про відміну політреформи, а в них із цього приводу своя, окрема від решти суддів, думка. Ще сказала, що якісь високопоставлені люди не хотіли, щоб вони виконували свої обов`язки. Тиждень тому З`їзд суддів призначив нових суддів замість вибулих. І сьогодні оперативно укомплектований надійними людьми КС розпочав свою роботу — усні слухання за депутатським поданням про відміну політреформи. Пардон, грамотно це звучить так: справа про конституційне подання 252 народних депутатів України про відповідність Конституції України Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року N2222-IV.

ДОПОВІДАЧАМИ ВІД ВР БУЛИ СИЛАЧІ, ЯКІ РОЗСТАРАЛИСЯ ПІД ЧАС РАТИФІКАЦІЇ ХАРКІВСЬКИХ УГОД

Правду кажучи, я думала, що все буде нудно, прогнозовано і швидко. Як пояснювали мені юристи, раз уже судді КС узяли це подання у провадження, а не відмовили в судочинстві, то сказавши “А”, їм доведеться сказати і “Б”. Тому особисто я на інтриги і дискусії не розраховувала. Але помилилася, дві з половиною години засідання пройшли на одному диханні. Все-таки у суддів КС є велике бажання зберегти хорошу репутацію. (Щодо професійної совісті нічого сказати не можу, рішення суду поки немає)

Анатолій Головін відкрив усні слухання справи. Він прочитав подання нардепів. Зачитав одностайні висновки експертних управлінь та інституцій, які раніше вважалися шанованими, про порушену п`ять років тому процедуру ухвалення закону “чотири двійки”. І — ефективно увінчав перелік дослідницьких авторитетів висновком Одеської юридичної академії. Цікаво, що сам Анатолій Головін був трохи скутий, і помилився, назвавши закон 2222-IV, законом !чотири двійки — шість”. Це він з незвички, напевно. Докладав депутатське подання Владислав Забарський. Нардеп прочитав довгу історію конституційного процесу, починаючи десь із 1996 року. А завершив висновком, що закон потрібно визнавати неконституційним. Владислав Забарський зайшов до парламенту цього скликання, коли після перемоги Януковича його інші колеги пішли в уряд. З нетривалого п`ятого скликання, куди він теж обирався, він запам`ятався ініціативою ліквідувати пост секретаря РНБО, і антинатівською акцією в Севастополі, а в цьому скликанні — своєю відчайдушною участю в захисті ратифікації Харківських угод. Правда, при сьогоднішніх, типу інтелектуальних дебатах, йому було явно ніяково. Справа в тому, що судді КС швидше за все перечитують усі публіковані в пресі експертні оцінки, що стосуються відміни політреформи. І вони добре розуміють, що журналістська, та й експертна публіка (та, яка в даний момент не працює за викликом політиків) вважає цей процес “замовленим”, і на суддів дивиться, як на виконавців президентської волі. Суддям було явно неприємно це відчувати, і своє роздратування вони у формі в’їдливих запитань адресували доповідачам від парламенту. Вони ставили такі запитання.

— Скажіть, закон 2222-IV діє? А якщо він — частина Конституції, чи маємо ми право тут його розглядати?

— Скажіть, а ви працювали з текстом законопроекту перед його ухваленням у профільних комітетах?

— А що завадило вам протягом останніх п`яти років відреагувати на сигнали суспільства про те, що прийнятий закон вніс дисбаланс?

— А що ви потім у парламенті робитимете із законодавством у випадку, якщо ми ухвалимо рішення про неконституційність закону?

— Чи однотипною, на вашу думку, є процедура ухвалення простого закону і такого, яким вносяться зміни в процедуру? (Питання було явно провокаційним. Судді КС явно нарікали нардепам, які приймали пакетом 8 грудня і прості закони і конституційні, такі, що вимагають особливої процедури ухвалення).

— А якщо зараз парламент вноситиме закон, що змінює Конституцію, ви постатейно розглядатимете чи як?

Владислав Забарський і ще один регіонал Дмитро Шпенов, який виступив пізніше, нервували, майже пітніли від напруги. Вони явно не чекали такого натиску і відповідали зазвичай двома фразами. Або “це не є предметом депутатського подання” або “зміни в Конституцію внесли хаос у суспільне життя” і таке інше..

Наталія Віламова, головний науковий консультант відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату ВР України була підготовленішою. Але оскільки вона теж працювала на ідею регіоналів, вона теж отримала суддівський стусан.

Її запитали, чи розглядаються заздалегідь конституційні закони в комітетах парламенту, а коли вона попросила дозволу взяти Конституцію, їй сказали:

— Візьміть, — і після тривалої паузи глузливо підказали: — Стаття 89.

Потім Наталію Віламову запитали, яким був висновок наукового управління Верховної Ради щодо цього пакету законів п`ять років тому. Коли ж Віламова відповіла, що вона не пам`ятає, але обов`язково подивиться і передасть у КС, то почула у відповідь:

— Передайте, ми чекатимемо.

У перерві між двома засіданнями ми підійшли до Владислава Забарського.

— Владиславе Валерійовичу, судді були прискіпливі, не хочуть робити брудну роботу, правда? — відзначили ми.

— Що, означає не хочуть? Це їх робота. Це — конституційний контроль, — почула у відповідь.

— Тобто ви, нардепи, самі хочете парламент зробити менш впливовим і підсилити роль Президента ?

— Я докладав депутатске подання. Ми хочемо порядку в країні.

— Гаразд. А ви знаєте, що буде потім? Ви уявляєте? У вас є уявлення про нову Конституцію?. .

Владислав Забарський відповів щось незрозуміле.

Головним виступом на другій частині слухань був спіч представника Президента в КС Олени Лукаш. Ні, ну вона безумовно — королева юридичної софістики. Вона — поет юриспруденції і тих юридичних завдань, які ставить їй її патрон. Знаєте, чому ми з вами погано живемо? За версією Олени Лукаш, все тому, що в 2004 році ми понівечили Конституцію. Ми порушили легітимність. І від цього всі біди. Вона натхненно розповідала, що необхідність третього президентського туру призвела до того, що ми прийняли закони, що порушили фундамент, на якому все стоїть. Звертаючись до суддів КС, вона сказала, що тоді, в 2004 році, парламент знехтував Конституційним судом. Вона загалом не сказала нічого нового, але виступала так палко, що до неї навіть ні в кого не виникло запитань. Це була промова юриста і людини, яка дуже скоро почуватиметься чимось більшим, ніж якийсь там міністр юстиції. Так же ж було в період дії так гаряче улюбленої Оленою Лукаш старої конституції. Кожен клерк АП — вищий за міністра, а сама АП — другий Кабмін.

Після завершення усних слухань ми підійшли до Олени Анатоліївни.

— Ну, припустімо, відмінили політреформу, а що далі, Олено Анатоліївно? — запитали ми.

— Читайте проект Конституції на сайті Партії Регіонів, — відповіла Олена Лукаш.

— Там не немає ніякого проекту Конституції, — відповіли ми.

— Значить, шукатимемо, — знайшлася представниця Президента.

Проект Конституції команда Президента “шукатиме” швидше за все наступного тижня. Саме тоді, з чуток, ухвалюватиметься рішення КС. А поки команда Президента продовжуватиме шукати аргументи для високих суддів. Люди в мантіях на усних слуханнях виглядали балуваними.

Все-таки, якщо вони приймуть рішення, догоджаючи Президенту, їх будівлю варто буде віддати під вар’єте. Не для того, аби потішити чоловіків (нема чого гроші з родини виносити), просто вона за духом більше відповідає вар’єте. Не тупий продаж, як в універмазі. Тут навіть серйозні рішення приймають із жартами, примовками і підколками...

Маша МІЩЕНКО