Як протидіяти дикунству?

Щоправда, замінено не на всіх, а на тих, які купують “і в Україні, і в Росії”: “Ми шукаємо ту мову, яка зрозуміла і там, і там”.

Отже, компанія з обсягом експорту в приблизно 400-450 мільйонів доларів на рік, про це з гордістю повідомив той-таки Москалевський, пожлобилася — іншого адекватного слова добрати не можу — на копійчані обгортки й коробки для власних співвітчизників.

В цьому вона не самотня. Я не надто часто купую цукерки. Але зараз спеціально зайшов до найближчого мінімаркета, аби пересвідчитися: в кондитерському відділі українська вже майже зникла.

Її вже давно немає на етикетках донецького “АВК”, колись, здається, вони були хоча б двомовними, нею принципово не користується активно розкручуваний дніпропетровський “Любимов”, а ось тепер і продукція рідного “Roshen” маркована мовою, “зрозумілою і там, і там”.

Тримаються поки лише “Корона” і львівський “Світоч”. Чи надовго?

Москалевський посилається на необхідність продавати продукцію в різних країнах. Хто ж проти цього? Але, якщо говорити про світову практику, чому ж данським чи голландським фірмам, які широко виходять на англійський, французький чи німецький ринки, й на думку не спадає замінити в себе вдома данські чи голландські етикетки на “загальнозрозумілі”?

Причина — рівень загальної культури. Данці й голландці, на відміну від багатьох наших співвітчизників, шанують себе і “чужомовну” продукцію можуть і бойкотувати. А ще — національне законодавство, яке стоїть на сторожі прав, зокрема й мовних, своїх споживачів.

У нас натомість маємо закон Ківалова-Колесніченка, який віддає все на відкуп різним любимовим і москалевським, хоч “Roshen”, як випливає з інтерв’ю його президента, встиг русифікуватися ще в травні — отже, забіг наперед паровоза, бо сумновідомий закон вступив у силу лише 10 серпня.

Любимови й москалевські цим і користуються — адже “українці зрозуміють і російською”…

Москалевський з огидою назвав тих, хто закликає нині в соцмережах бойкотувати русифікований “Roshen”, “тролями”, і закликав оперувати виключно економічними категоріями.

Що ж, поговоримо і про це. Адже мова — це ще й економіка. Куплений цього ж дня моєю дружиною в доброму магазині німецький блендер (виявився негодящим!) в інструкції серед десятка європейських мов уже не містив української.

Отже, якийсь випускник-перекладач з київського, львівського, чи харківського вишу вже не заробив грошей за цей переклад. А заробив, за російський переклад, виключно його московський чи пітерський колега. Адже німецький колега Москалевського теж прагне економити.

І якщо українська держава не вимагає від нього інструкцій українською, він їх і не робитиме. “Зрозуміють і російською”. А просунуті — ще й англійською.

Правилами для іноземних експортерів мало б опікуватися міністерство економічного розвитку, яке досі очолює (останні передпарламентські дні?) бос Москалевського Петро Порошенко.

Але наш відомий шоколадний олігарх переймався, очевидно, іншими питаннями, як-от генерацією коштів на мажоритарну кампанію на Вінниччині. А тамтешні літні селяни голосують, як відомо, за гречку, а не за мову на етикетках…

В принципі, у цивілізованих державах для Москалевського й Порошенка, які завжди прагнуть заощадити на обгортках, є один-єдиний стимул — закон. І тоді відразу знайдуться кошти на україномовні коробки, на яких зараз стоїть “Ассорти” чи “Шоколадный замок”.

І це навіть не призведе до скільки-небудь помітного зменшення добробуту згаданих достойників, який в десятки й сотні разів перевищує рівень доходів якогось українського фізика чи медика.

Але ближчим часом, попри всю рішучість хлопців із “Свободи”, нормальний новий мовний закон нам ледве чи світить: арифметична більшість кнопок під пальцями регіоналів з комуністами.

Отже порятунок української мови — таки виключно справа суспільства і залежить від повсякденної позиції кожного з нас. Тому в уже згаданому міні-маркеті я відставив убік пакет “Муки пшеничной”, хоч, може, дещо й краще оформлений, і вкинув у пластиковий кошик скромніше на вигляд “Борошно”.

Тож до відома В’ячеслава Москалевського з Петром Порошенком: до зміни їхньої мовної політики “Roshen” таки не купуватиму. Підтримуватиму іншого вітчизняного виробника. Той-таки “Світоч”. Чи “Корону”. Які поки ставляться до мене з повагою.

Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук