Як Костусєв позбувся одеського аеропорту

Національні стратегічні об'єкти продовжують роздавати “ефективним власникам”. Якщо Фонд держмайна повинен в таких випадках дотримуватися усіх суворих приписів, то місцеві органи роблять це без зайвої суєти і обтяжливих конкурсів.

Саме так цього літа одеська громада втратила контроль над своїм аеропортом. Комунальне підприємство тепер належить невідомим “офшорним” бізнесменам.

Відповідне рішення на користь компанії “Одеса ейрпорт девелопмент” у липні прийняла одеська міська рада начебто для залучення стратегічного інвестора, який реконструює летовище.

Незговірливі австрійці

Технічний стан міжнародного аеропорту “Одеса”, збудованого 1961 року для військових потреб, давно потребував реконструкції. Останні визначальні перебудови в ньому здійснювалися ще за радянських часів.

Основна проблема об'єкта — незадовільний стан покриття і коротка злітно-посадкова смуга, довжина якої становить 2 800 метрів. Через це аеропорт не може приймати середньомагістральні літаки Boeing 737-800.

Занедбаним місцева влада називає і аеровокзальний комплекс.

Будівля аеровокзалу у 1982 році. Фото із сайту Одеського аеропорту

Одеський аеропорт сьогодні. Фото ТСН

 

Ще три роки тому за можливість інвестувати в аеропорт “Одеса” готові були боротися близько десяти публічних іноземних і вітчизняних компаній.

Перші спроби залучити інвестора місцева влада здійснила 2008 року, коли мером міста був Едуард Гурвіц. Тоді про свою готовність взяти участь у конкурсі заявили Віденський аеропорт, іспанська компанія Elecnor S.A. і дітище харківського бізнесмена Олександра Ярославського “Нью систем АМ”.

Фаворитами вважали австрійців, утім даремно. Міська влада обрала маловідоме ТОВ “Гепард-плюс”. Згодом виявилося, що у нього є впливовий засновник — фірма “Новапорт”. Остання належить російському бізнесмену Роману Троценку, серед активів якого — новосибірський аеропорт “Толмачево” і челябінський “Баландино”.

Росіяни пообіцяли витратити на модернізацію аеропорту 265 мільйонів доларів. Однак пізніше сума схуднула на 100 мільйонів. У підсумку місто та “Гепард-плюс” не досягли згоди, і результати конкурсу в середині 2009 року скасували.

Перемогу російського інвестора одеські депутати пояснювали тим, що основні інвестори на другому етапі конкурсу відкликали заявки. Зокрема, так вчинили австрійці, іспанці та Ярославський.

Український бізнесмен пояснив, що для його компанії “проект втратив привабливість з точки зору бізнесу”. Віденський аеропорт, подейкують, відмовився через кризу, проте є підстави у цьому сумніватися.

Співрозмовник “Економічної правди”, який представляв австрійців у переговорах з одеською владою, каже, що його клієнти були зацікавлені у проекті, і Гурвіц неодноразово відвідував Відень на їх запрошення.

На запитання, чому ж віденці відмовилися, він відповів так: “Причина досить банальна: австрійці не працюють з “відкатами”, тому й втекли”.

Заступник голови Одеської облради Олексій Гончаренко в інтерв'ю “Українській правді” заявив, що провал з реконструкцією аеропорту коштував місту права приймати “Євро-2012”. Карколомне рішення щодо міст-господарів чемпіонату було прийнято в Бухаресті якраз після того, як основні інвестори відкликали свої заявки.

Дежа-вю по-одеськи

Але після метушні з австрійцями, історія з одеським аеропортом не закінчилася. Нова одеська влада на чолі з мером Андрієм Костусєвим спровокувала новий скандал.

8 липня сесія міської ради проголосувала за створення нового підприємства — ТОВ “Міжнародний аеропорт “Одеса”, контрольна частка якого належатиме приватній структурі “Одеса ейрпорт девелопмент”.

Міська влада внесла у статутний фонд майно аеропорту без злітної смуги. Ці активи одеська установа “Бюро Маркуса” оцінила 118 мільйонами гривень, що становить 25% у ТОВ, хоча раніше одеські чиновники погоджувалися і на 22%.

Інвестор обіцяє витратити на реконструкцію летовища 180 мільйонів доларів. Розпочати роботи планується на початку 2012 року. На першому етапі — подовжать злітно-посадкову смугу до 3 200 метрів і збудувати термінал, який дозволить збільшити пасажиропотік з 800 тисяч до 1 мільйона осіб на рік.

Друга черга передбачає будівництво супутньої інфраструктури і модернізації існуючого термінала, що дасть можливість аеропорту обслуговувати 4 мільйони пасажирів на рік. Будівництво триватиме до 2014 року.

Таким повинен бути аеропорт у 2014 році. Джерело: “Сегодня”

 

За створення нової юридичної особи голосували тільки представники Партії регіонів. Інші фракції, в тому числі провладні, відмовилися підтримувати проект, наголошуючи на його непрозорості.

Натомість мерія з самого початку підтримувала і всіляко пришвидшувала цей процес. Навіть тендер на пошук інвестора для чиновників виявився зайвим.

“Проведення конкурсу могло відтягнути на тривалий час оновлення аеровокзального комплексу, а без інвестора місту знадобилось би на це 15 років”, — підкреслив заступник міського голови Микола Ільченко.

За словами Костусєва, без інвестицій реконструювати аеропорт місто не може. “Лише на ремонт злітної смуги треба 100 мільйонів доларів”, — бідкається мер.

Солодка перспектива

Сумнівне рішення Одеської міськради зумовило появу в Україні другого приватного аеропорту. Як відомо, власник групи “Приват” Ігор Коломойський 2009 року приватизував летовище у Дніпропетровську. Інші аналогічні об'єкти належать містам або державі.

Утім, власник групи “Приват” міг би позаздрити новим власникам аеропорту “Одеса”. Вони отримали у своє розпорядження летовище, яке за частотою і кількістю вильотів є другим в Україні після “Борисполя”.

У першому кварталі 2011 року кількість обслужених підприємством рейсів зросла на 7%. Хоча його фінансові показники не розкриваються, але депутати стверджують, що аеропорт “Одеса” — найбільш прибуткова комунальна установа.

Директор Центру економічного та політичного аналізу Олександр Кава підтверджує перспективність інвестицій в об'єкт. “Це другий аеропорт за показником пасажиропотоку, і він, безсумнівно, входить до “четвірки” кращих в Україні. Якби був відкритий конкурс, охочих було б чимало”, — наголосив він.

Голова Мінінфраструктури Борис Колесніков теж не розуміє, чому таке потужне підприємство віддали бозна-кому.

“Якщо вам цей аеропорт не потрібний, віддайте його Фонду держмайна, нехай виставить його на конкурс. При цьому об'єкт віддається якомусь інвестору, який завтра перепродасть його, а мучитися будуть прості пасажири”, — заявив він.

Бонуси для місцевих

Подив віце-прем'єра зрозумілий: у рішенні міста про співробітництво з фірмою “Одеса ейрпорт девелопмент” є чимало суперечливих нюансів.

По-перше, багато депутатів місцевої ради не погоджуються з оцінкою майна аеропорту “Одеса”. За їх словами, коли об'єкт готував до продажу Гурвіц, його оцінювали 400 мільйонами гривень, що втричі перевищує нинішню цифру.

По-друге, дивує обрана форма співробітництва: бізнесмени отримують абсолютний контроль у спільній компанії через володіння переважною часткою.

Старший юрист ЮФ “АНК” Артем Волков пояснив, що зазвичай загальні збори ТОВ приймають ключові рішення щодо діяльності підприємства — розподіл прибутків або внесення змін до статуту.

“Компанія, яка має 75% у статутному фонді ТОВ, може провести загальні збори і за відсутності решти учасників. Навіть якщо вони будуть присутні, їх думка не впливатиме на рішення основного учасника, бо рішення ухвалюється простою більшістю голосів”, — зазначає він.

За словами Кави, обрана одеськими чиновниками форма співробітництва з інвестором не відповідає світовому досвіду. У більшості випадків перевага віддається механізму концесії.

По-третє, на відміну від колишніх претендентів на аеропорт, про його нинішніх власників досі нічого невідомо, крім того, що статутний фонд фірми “Одеса ейрпорт девелопмент” не перевищує 1 тисячі гривень.

За словами Ільєнка, “ця компанія створена під певний проект, а статутний фонд материнської структури становить 1 мільйон фунтів стерлінгів”.

Засновником “проектної” організації є ​​однойменна лондонська фірма, за якою стоять ще дві офшорні компанії — з Кіпру та Британських Віргінських островів. Використання таких ланцюжків — звичне явище для українського бізнесу.

Як пише місцева преса, посилаючись на співрозмовника в мерії, за цією ширмою ховаються одеські підприємці Олександр Грановський і Борис Кауфман.

Ці бізнесмени невідомі в масштабах України, але доволі впливові в одеському регіоні. Вони — давні компаньйони, і свої статки заробили ще на початку 1990 років. Нині цей тандем мільйонерів володіє концерном “Оверлайн”, діапазон інтересів якого — фінанси, вино-горілчана промисловість і девелопмент.

Бізнесменам належить Фінбанк, який за обсягом активів входить до останньої, четвертої, групи банків. До імперії Грановського-Кауфмана належать Перший лікеро-горілчаний завод — ТМ “Мягков”, та Одеський завод шампанських вин.

Утім, пріоритетом для них залишаються девелоперські проекти — офісна, житлова і готельна нерухомість. У 2010 році компанія Кауфмана навіть перемогла у конкурсі на участь в реконструкції Храму гробу господнього в Єрусалимі. Однак, схоже, бізнесмени готові перепрофілюватися і в будівельників аеропортів.

Дмитро ДЄНКОВ