Взялися за гречку — пропало борошно...

Цінова політика уряду призведе до того, що полиці магазинів будуть напівпорожніми. Замість того, щоб посіяти більше гречки навесні чи принаймні купити китайської, вирішили обмежити ціни на неї. Як наслідок, вона практично зникла з магазинів. Без гречки ще якось можна обійтись. Але ж добрались до борошна! Борошномельні підприємства повинні погоджувати ціни з обласними адміністраціями, якщо подорожчання перевищує 1% на місяць. Враховуючи, що ціни на зерно зростають мало не щодня, а дозволу на те, щоб підняти ціну, доводиться чекати по кілька тижнів, підприємства скорочують обсяги виробництва, а то й взагалі перестають відвантажувати муку. Не працювати ж собі у збиток. У столиці вже відчувається брак фасованого борошна у супермаркетах, а хлібокомбінати не можуть закупити великі партії.

Прес-секретар прем’єра Віталій Лук’яненко запевняє: якщо ціна на борошно піде вгору, уряд відразу ж організує масові продажі муки та зерна з держрезерву. Та чомусь Кабмін не поспішає цього робити...

“Ситуація на ринку складна. Борошна з Аграрного фонду немає. Торік ціни на зерно росли, але з вересня постачалась мука з Аграрного фонду за нижчими цінами. Від початку цього року борошна з Держрезерву не було. Постанова про продаж є від 9 лютого, але реально на ринку його немає, — каже генеральний директор “Укрхлібпрому” Олександр Васильченко. — Вартість борошна на ринку лише за останню декаду зросла на 10%. Деякі хлібопекарні уже закуповували борошно вищого ґатунку по 3100-3200 гривень за тонну. Великих партій на ринку немає. Якщо раніше хлібокомбінат працював з 3-4 постачальниками, то тепер — з п’ятнадцятьма, аби закупити ту ж кількість борошна. Не беруся робити прогноз, наскільки подорожчають хлібопродукти, оскільки ситуація змінюється мало не щодня. Навіть якщо мука з Аграрного фонду буде, невідомо, за якою ціною її продаватимуть. Зрештою, дорожчає не лише борошно, а й енергоносії, пальне…”.

Подорожчання хліба — уже не найбільша проблема. Виробники не виключають: якщо ситуація не вирішиться найближчим часом, їм доведеться скорочувати обсяги виробництва.

“Ми маємо достатні запаси борошна, тому скорочувати обсяги виробництва не будемо. Що буде з дрібними виробниками, сказати важко, — каже в. о. начальника управління постачання корпорації “Хлібпром” Тарас Ільчишин. — Ситуація напружена і, за нашими прогнозами, наступного тижня може погіршитись. Виробники борошна попіднімали ціни, дехто навіть зупинив реалізацію. Річ у тім, що ціни на хліб регулюють, ціни на борошно — теж, але при цьому зерно вільно дорожчає. Борошномельне підприємство закуповує дорожче зерно, але при цьому показати дорожче борошно не може. Наразі вони ховають подорожчання борошна у супутні послуги, наприклад, піднімають вартість відвантаження. Але так довго тривати не може”.

За словами керівника компанії “ПроАгро” Миколи Верницького, хлібопекарні підприємства так само “ховатимуть” зростання цін. “Держава регулює ціни лише на соціальні сорти хліба, але ж асортимент хлібопекарних підприємств значно більший — тістечка, булочки, спеціальні види хліба. На них ціни і підніматимуть, — каже експерт. — Борошномельні підприємства також не обмежуються виробництвом муки. Як правило, вони пов’язані з виробництвом круп, макаронів. Тому варто очікувати подорожчання супутніх продуктів”.

За останні півроку вартість зерна в Україні зросла на 50%. І це при тому, що держава встановила квоти на експорт. Ціни на зерно на світових ринках також зростають. За останній місяць пшениця подорожчала майже на 5% — до 335 доларів за тонну.

“Зростання цін на борошно — об’єктивне. Продовольча пшениця дорожчає. Але навіть минулого року, коли ціни на зерно не були такими високими, Агрофонд продавав зерно. Зараз він цього не робить. Або в Агрофонді нема борошна, або нема зерна, або не знаю, що вони собі думають, — каже директор консалтингової агенції “ААА” Сергій Наливка. — Адміністративний тиск на ціну борошна призводить до того ж, що й тиск на ціну гречки. Ціни підприємства підняти не можуть, а коли почнуть декларувати збитки, ними зацікавиться податкова. Таке адміністрування призведе до колгоспного устрою. Їхні “економічно обґрунтовані ціни” взяті зі стелі. Чиновник каже, “гречка має бути по 11”. А чому по 11? “Бо я так хочу”. Дорожчають електрика, газ, пальне — держава мовчить. Бо там є їхні бізнесові інтереси. А тут беруться обмежувати ціни виробників. У нас є борошно, є зерно, але через таке управління буде дефіцит виробників і продавців. Якщо бізнес не може отримувати прибуток, то навіщо ним тоді займатися?”.

Зіновія ВОРОНОВИЧ