Візія світу 2070

Тези, викладені нижче, — це думки, припущення, ідеї, озвучені учасниками сесії “Світ 2070” про те, як буде змінюватися світ протягом наступних 50 років і яким він стане у 2070 році.

 

За останні 50 років світ повністю змінився. Ми прийшли у 2070 рік в абсолютно іншій конструкції людства і світоустрою, ніж були на початку XXI століття.

До 2070 року світ став безперервним, синтетичним. Якщо раніше ми намагалися все розділити на частини і зрозуміти, як вони співвідносяться між собою, то сьогодні концепція сприйняття світу синтетична, і нам не потрібно з’ясовувати, як нервова система зчеплена з гіпоталамусом або гіпофізом, тому що вони не розділені.

Населення

З 2020 року чисельність людей на планеті спочатку виросла до 11 млрд, а потім знизилася до 9 млрд і вже протягом довгого часу не зростає.

Давно відбувається старіння людської раси — збільшується середня тривалість життя, але одночасно знижується народжуваність. Проте за рахунок нових технологій люди виглядають молодшими і мають гарне здоров’я.

Незважаючи на зростання населення, людство перемогло голод завдяки розвитку нових технологій виробництву продуктів харчування з використанням як синтетичних збалансованих компонентів, так і з застосуванням інших технологій, включно з 3D-printing зі збалансованих комбікормів.

Міграція стала одним з основних викликів останніх 50 років.

Внаслідок глобального потепління величезні території стали непридатними для життя, як у результаті посухи в одних регіонах, так і внаслідок повеней та підняття рівня води в інших. Це призвело до великих міграційних потоків населення здебільшого до розвинених країн Європи, США, Росії.

Людство не було готове до такої кількості мігрантів, соціальних, культурних, расових трансформацій та до їх наслідків. Це призвело до конфліктів, війн за ресурси: продовольство, територію, культуру.

Розвиток технологій зробив можливим військові конфлікти і теракти на великій відстані і в локалізованих, точно виділених територіях.

До 2070 року ці процеси завершилися, але наслідком міграційних потоків стало збільшення нерівності на Землі у сотні разів.

Біла раса втратила земну перевагу. Внаслідок міграції Європа була поглинена іншими расами, і сьогодні біле населення в європейських країнах — у меншості, хоча і зберегло значну частку світових багатств.

Виклики і потрясіння 20-60-х років XXI століття

Є кілька сценаріїв, які з різною ймовірністю можуть реалізуватися протягом цього часу:

1. У 2020-2030-ті роки світ зіткнувся з катастрофою, яка змінила вектор розвитку людства. Вона стала причиною прориву, пов’язаного з темною матерією і енергією. Вчені відкрили нову частинку, яка стала новим джерелом смислів, дозволила по-новому подивитися на життя, смерть, взаємозв’язок часу і простору.

2. Визначальним фактором для зміни системи, держав, процесів завжди була людина, людська природа. “Сильні люди створюють хороші часи. Хороші часи породжують слабких людей. Слабкі люди створюють погані часи. Погані часи створюють сильних людей”.

   Це природа людини. До 2020 року були хороші часи. Світова економіка розвивалася, давно не було великих воєн, у світі було багато дешевих грошей, якість життя людей зростала. Але події 2020-го року, особливо в Америці, і зростання соціалістичних настроїв у Європі, створили тренд і базу для важких часів 2027-2035 років, з можливими війнами та катаклізмами.

3. Людство тривалий час (XIX-XX століття) існувало в умовах накопичення капіталу. Разом зі збільшенням добробуту зростало розшарування суспільства. Це призвело до зростання незадоволеності серед окремих верств населення. Градус нетерпимості до “надбагатих” зростав. Одночасно підростало молоде покоління (так зване покоління Z), яке тяжіло до лівих поглядів і переважно було досить бідним. Їх частка у спільному “пирозі” багатств і накопичень становила менше 0,1%. Не дивно, що вони всіма силами намагалися “урвати свій шматок пирога”. Це призвело до того, що у 2030-2035-ті роки у Європі відбулася соціалістична революція.

4. У середині XXI століття світ зіткнувся із піднесенням фашизму. До цього призвела мода на толерантність, що зародилася у кінці 10-х — початку 20-х років. Така позиція всього людства виявилася неспроможною.

   По-перше, тому що частина людей з екстремістськими (в тому числі фашистськими) поглядами використовувала підхід “загальної терпимості до всього і до всіх” у своїх інтересах, почавши вимагати толерантності по відношенню до себе.

   По-друге, позиція толерантності і постійного співчуття до умовної меншості (до слабких) призвела до того, що бути в позиції слабкого і приниженого стало досить привабливим. Звичайно ж,  еволюція не могла довго підтримувати таку конструкцію світу. Маятник, який штучно утримували на одній статичній точці, похитнувся. Від абсолютної толерантності ми прийшли до сплеску фашизму. Він тривав у світі без доторків — онлайн.

5. За останні 50 років з’явилася суб’єктність, яка поставила мислення і уявлення про дійсність як реальний пріоритет перед ресурсами, вона ввійшла як новий ресурс, як спосіб утворення інших ресурсів. Ми стали жити в екологічному раю, без екранів, на рівні телепатії (зворотній підсценарій цього сценарію — технологічна катастрофа, глобальна війна).

Світовий порядок

Є три сценарії світового порядку у 2070 році:

• світова олігополія;

• новий світовий порядок;

• брудний націоналізм.

1. Олігополія в світовому масштабі: світом правлять еліти держав спільно з корпораціями, що стоять за державними елітами.

   Країни взаємодіють через діяльність корпорацій, аналітичних центрів, дослідних клінік тощо, а конкуренція за людський капітал відбувається не між країнами, а між містами. Роль міст стрімко зросла.

   Активна меншість знаходиться у постійному конфлікті з корпораціями та державами у всьому світі. Для мінімізації таких конфліктів люди створили максимально автономні і незалежні території, де заборонено використовувати роботів, генну інженерію та інші продукти технологічних корпорацій.

   З іншого боку, це дозволяє розділити активну меншість на тих, хто готовий підтримувати прогрес корпорацій, і тих, хто готовий відмовитися від частини благ цивілізації на користь традиційного людського укладу.

   Існує два полюси впливу, що змагаються в технологіях — Південно-Східна Азія та США. Вплив Південно-Східної Азії поширюється практично на всю Євразію і Африку. США формує вплив на Америку і Австралію.

   Сьогодні держави і корпорації мають тотальний контроль над громадянами. Важливу роль у цьому зіграв штучний інтелект, який знає все про наші вподобання, життя, може передбачити рішення і бажання навіть раніше самої людини.

   Раніше була введена обов’язкова чіпізація новонароджених. Також проводиться добровільна чіпізація населення, як обов’язкова умова права на соціальну підтримку.

2. Новий світовий порядок: пріоритет глобальних цілей над національними. Відбулось стирання кордонів між країнами, елімінація тиску одних країн на інші. Такий тиск відбувається тільки для досягнення глобальних цілей. Сьогодні одні країни повністю підтримують інші — це нова форма гуманізму і соціалізму. Відбувся перехід на нові джерела енергії і нову формацію виробництва, що прийшла на зміну капіталізму (новий економічний устрій).

3. Брудний націоналізм: пріоритет безпеки та економічних цілей кожної окремої країни. Одні країни намагаються змінити світ своїми зусиллями, а інші — паразитують на цьому, вкладають більше ресурсів у себе і нехтують глобальними цілям. Це призвело до появи колоніального порядку, економічного диктату одних регіонів над іншими і серйозним військовим конфліктам.

   Система забезпечення ресурсами практично не змінилася за останні 50 років.

   Ми живемо у світі, де країнами-лідерами є не тільки США і Китай, але і Канада, Індія, а також мусульманська Росія.

4. Економіка

Аналогічно, є кілька різних сценаріїв, однак превалює думка, що капіталізму в тому вигляді, в якому він був на початку XXI століття, більше немає.

1. Світ скотився в соціалізм.

   Завдяки капіталізму ми змогли накопичити багатства (привілейована частина світу). Але живучи у постійній конкуренції за блага і ресурси, ми постійно скочувалися до війн і конфліктів. У 20-30-их роках світ перебував на порозі третьої світової війни, яка могла стати останньою для всього людства. Але світ пішов іншим шляхом — негласного суспільного договору, в якому ми домовилися перейти до більш ефективної моделі споживання (особливо багаті країни), економії ресурсів для виживання і збереження планети. Змінилися цінності — конкуренція більше не ефективна, можна вижити тільки об’єднавшись. Нові цінності — це турбота і відповідальність за інших людей, за майбутні покоління.

   Так чином, сьогодні ми живемо, проїдаючи і розподіляючи все те, що було створено в епоху дикого капіталізму.

   Грошові відносини і праця людей стають все менш затребуваними. Більшість населення живуть на базовий дохід, розважаються у віртуальних реальностях, не схильні заводити дітей і доглядати за ними.

2. В останні десятиліття з’явилося поняття інтелектуального капіталізму. Почали зростати інвестиції в креативні галузі. Сьогодні люди вважають за краще володіти не матеріальними активами, а інтелектуальними.

   Сьогодні ми живемо у світі нової стабільності і способу життя. Ми перейшли від будівництва до вирощування. Будинки створюються методом міксу генної інженерії та нейромереж. Одяг, житло, транспорт підлаштовуються під наші параметри, а гравітаційні двигуни — під параметри простору.

    

2. Соціум

Сьогодні розподіл людей на бідних і багатих визначається тим, скільки людина може прожити. Багаті живуть умовно нескінченно (самі визначають дату смерті), а бідні — обмежений термін (150-200 років). До того ж, безумовно, варіюється і їх якість життя. Багата людина навіть в 150-200 років має здорове фізичне тіло, прекрасне самопочуття.

Відрізняється і доступ до інших можливостей. Реальний світ з реальними дотиками стає розкішшю. Еліта хоча і використовує останні технологічні досягнення, також може дозволити собі приватну офлайн освіту, паперові книги, живі театри, концерти і подорожі. В той час як бідніше населення проводить переважну частину життя у віртуальній реальності.

Один із підсценаріїв — це те, що у 2050-2060 роках світ розділився на дві реальності: віртуальну і реальну. Частина людей проводять у віртуальній реальності більше половини всього свого життя, створюючи там гри, арт-об’єкти, цифрових друзів, коханих і навіть своїх цифрових двійників, які можуть залишитися жити в мережі після смерті творця.

Традиційна сім’я у форматі 20-х років XXI століття стала рудиментом, оскільки зникло її економічне підґрунтя. Тривалий час людям були необхідні класичні сім’ї, щоб виживати економічно, особливо жінкам. Сьогодні ми можемо самостійно обирати форму та модель життя: у спільнотах, у партнерстві (як з живими людьми, так і з роботами), на самоті.

Неконтрольовано зростаюча кількість інформації запустила у суспільстві рух “повільних” людей, “повільного” життя. “Повільні” люди свідомо обирають однозадачність замість багатозадачності, щоб відчувати життя, займатися дітьми або тим, що є важливим для їхнього життя. Ці соціальні зміни вплинули на взаємини людей, у тому числі в сім’ях. Люди обирають життя у швидкому або в повільному темпі в залежності від пріоритетів.

Люди менше коштів витрачають на їжу, одяг, житло, але тим не менше гроші є важливою складовою їхнього життя, адже в світі буму нових технологій багатство означає комфортне і довге життя.

Людина (гендер)

Є три сценарії майбутнього:

1. Вже у 2050-2060 роках більшість людей стали андрогінами (андрогін — людина, наділена зовнішніми ознаками обох статей, що поєднує в собі обидві статі, або позбавлена будь-яких статевих ознак. Людина, що володіє і чоловічими і жіночими рисами). Поняття жіночого і чоловічого поступово стирається.

2. Чоловіча і жіноча стать, а також гендер зберігаються превалюючими, але крім них існують ще різні варіації. У 2070 році людина може самостійно вибирати свою стать, змінювати гендер протягом життя кілька разів.

3. Відбувається відкат до протиставлення чоловічого і жіночого, до єства, природи, після “мракобісних” 20-30-х років, сплеску фемінізму та інших тимчасових течій.

Людина і технології

Ще одним викликом людства стала взаємодія людей з технологічними досягненнями. У 2020-ті роки XXI століття у технологічному світі було задіяно всього 3-5% людей. Решта виявилися не готовою до технологічного прориву. Але до 2070-го року ми маємо новий формат взаємодії людини і технологій, які стали звичною частиною її життя.

У світі практикують створення супер-людей шляхом штучного зачаття і з генно-модифікованими властивостями. В першу чергу їх використовують для військових цілей. Але і батьки беруть активну участь в проєктуванні своїх майбутніх дітей.

На початку століття вчені почали досліджувати пересадку свідомості людини. Перед ними стояли глобальні проблеми: як регламентувати це на законодавчому рівні, в яке тіло пересаджувати свідомість, чи буде це нова людина, хто буде контролювати і управляти процесами, як виправити помилки, що виникають під час пересадки свідомості без шкоди для самої свідомості?

Вирішення цих проблем дозволило людству зробити глобальний стрибок — здійснити пересадку свідомості. Сьогодні людина може змінювати тіло як скафандр. Україна стала одним з центрів досліджень і розвитку подібних технологій, використавши недосконалості у законодавстві.

Стало можливим воскресіння людей. Ще на початку століття стали використовувати спеціальні морозильні камери, у які поміщали тіла померлих людей. Через 40-50 років стало можливим повернути їх до життя без шкоди для організму, відновивши тіло на клітинному рівні.

Завдяки досягненням науки сьогодні можливі різні форми життя: життя у фізичному тілі, життя у віртуальному тілі (коли свідомість людини завантажується у віртуальне тіло), життя свідомості певної людини у віртуальній реальності без тіла.

Завдяки медичним технологіям людина у 100 років ще вважається молодиком у хорошій фізичній формі. З’явилася можливість моделювати своє тіло, використовуючи, наприклад, екзоскелети або металеві кістки, хрящі, суглоби. Будь-яку тканину і органи, в тому числі серце, можна надрукувати на 3D-принтері.

З іншого боку, технологічні досягнення у медицині породжують важливі проблеми: збереження емпатії, людського ставлення між лікарем і пацієнтом, а також питання правильного, етичного використання нових можливостей людського організму.

Можливість нескінченного життя породжує питання про його сенс і призначення, втрачається цінність сьогоднішнього моменту. Частина людей відчуває розгубленість і страх, починає замислюватися, чи потрібне безсмертя людині.

У 2070 році вчені стоять на порозі прориву в роботі з інформацією. Нова технологія, як очікується, дозволить зчитувати з мозку інформацію, візуалізувати її, передавати без втрат. Таким чином ми перейдемо на домовну комунікацію і мислення. Ця технологія зробить реальним спільні комунікаційні простори, колективний розумовий процес, коли люди через пристрій зможуть підключиться до планетарного розуму. Таким чином закриється технологічний цикл і настане простір для нового.

До того ж, перед людством постає новий виклик — відкриття такої технології збільшить обсяг інформації, що нас оточує у сотні разів, адже люди зможуть з легкістю передавати візуально всі свої думки. Це призведе до додаткового навантаження на людський мозок і необхідності фільтрувати вхідну інформацію.

Проблему перенасичення інформацією можна вирішити технологічно, перетворюючи вихідну інформацію в більш просту. На зміну застарілого 2D тексту приходить 3D проєкція образів, через які можна переносити набагато більше інформації.

Є й альтернативний сценарій взаємодії людини і технологій  — це повернення до середньовічної школи майстрів, коли люди з рук в руки передають знання і вирощують цивілізаційне древо.

Мистецтво

Внаслідок роботизації у людей з’явилося багато вільного часу, і вони почали займатися творчістю.

Розвиваються віртуальні види мистецтва. Акторами і музикантами можуть бути віртуальні люди, штучний інтелект, роботи. “Живе” мистецтво стало рідкісним, дорогим задоволенням.

Створювати продукт творчості стало легше завдяки нейрочіпу, який вводиться у мозок людини і візуалізує образи, які з’являються у голові.

Виникає проблема надлишку результатів творчості людей, адже творіння полягає не тільки у створенні, важливо, щоб це було комусь потрібно. А коли 90% людей займається творчістю, воно знецінюється.

Альтернативний сценарій передбачає збереження надмірного споживання і створення благ. Люди так само зайняті виробництвом товарів і послуг, у них немає надлишку вільного часу для творчості. Тому радикальних змін у ставленні людей до праці не відбувається.

Цінності

За останні 50 років змінилися цінності людей. Раніше ми жили в цивілізації споживання, коли показником успіху були гроші. Сьогодні приємно те, що людина може подарувати: любов, увагу або інший ресурс. Гроші дають можливості, вони вкладаються у співтовариство, яке оточує нас.  Але цінність має те, що людина створює і залишає після себе.

Сьогодні у світі доступності всіх фізичних благ рідкістю стали почуття та особисте спілкування, вони стали найбільшою цінністю 2070 року.

Щоб пережити любов, біль, розчарування, втрату, людина готова на будь-яку плату.

Простору реальної розмови між людьми практично не залишилося. Ніхто не вчить вибудовувати смисли разом, а не на рівні монологів. У сім’ях немає досвіду розмови між близькими людьми. Хоча це важливо для порятунку людства і усвідомлення себе. Навіть при розвитку технологій, штучного інтелекту, доповненої реальності, людини нічим не замінити.

Крім того, люди почали цінувати особистий простір. По-перше, внаслідок міграції навколо нас занадто багато людей. По-друге, завдяки розвитку технологій, штучного інтелекту, люди живуть як в прозорій скриньці  —  їх життя позбавлене приватності.

Для молодого покоління порядність і правильність дій, думок є більш важливою цінністю, ніж для попередніх поколінь.

Рух маятника на початку 70-х йде від тотальної технологізації до єства і природи. Ми поступово відходимо від зачарованості технологіями, глобально втомлюємося від постійної взаємодії з ними. Людина починає тяжіти до природи. Можливо, ми стоїмо на порозі нової епохи Відродження.

Автори

1. Віталій Гончарук, CEO/Founder компанії Augmented Pixels, голова експертного комітету з питань розвитку сфери штучного інтелекту в Україні при Міністерстві цифрової трансформації.

2. Владислав Троїцький, театральний актор, режисер, драматург, засновник театру “Дах”, гуртів “Дахабраха”, “Dakh Daughters”, “ЦеШо” та проекту проекту NOVAOPERA.

3. Лілія Млинарич, Голова Наглядової Ради Українського Інституту, членкіня стратегічного комітету Міністерства культури та інформполітики.

4. Кирило Млинарич, виконавчий директор Фестивалю “Джаз Коктебель”.

5. Андрій Заблоцький, директор інституту постінформаційного суспільства.

6. Віктор Яцик, заступник головного лікаря з хірургічної роботи Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова, кандидат медичних наук, лікар-нейрохірург, депутат Київради.

7. Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського Інституту Майбутнього.

8. Яна Лаврик, експерт економічних програм Українського Інституту Майбутнього.

9. Андріан Прокіп, експерт Українського інституту майбутнього, докт. екон. наук, ст. наук. Співробітник Інститут Кеннана (Вашингтон).

10. Юлія Самаєва, консультант з економічних питань Українського Інституту Майбутнього, редактор відділу економіки ZN.UA.

11. Данило Монін, експерт економічних програм Українського Інституту Майбутнього.

12. Микола Скиба — експерт напрямку “Освіта” Українського Інституту Майбутнього, аналітик у сфері культури та креативних індустрій.

13. Аріна Цатурян — молодший експерт економічних програм Українського Інституту Майбутнього.

Інна ГОРДІЄНКО, PR-директор Українського інституту майбутнього