Вугілля — газовий патичок-рятівничок?

Хто сказав, що Україна тупцює на місці у питанні зміни формули ціни на газ?

Останні кілька місяців дали змогу подивитися на владу під іншим кутом зору: не як на пасивного учасника перегляду газових домовленостей, а як на типового представника ділового світу із своєю “правдою” у переговорному процесі. До речі, саме таку позицію завжди займав російський “Газпром”.

Принаймні, на перший погляд, впадає в око кілька показових симптомів.

Київ жонглює: то вимагає зниження ціни до 200 доларів, то готовий “приєднати” Володимира Путіна до газової кримінальної справи проти Юлії Тимошенко, то лякає Москву виведенням “Нафтогазу” на IPO, то створює бурхливу діяльність щодо видобутку нетрадиційного газу. Список можна продовжити.

В руки урядового жонглера потрапило й вугілля. За задумом України, саме кам'яне вугілля стане тією альтернативою, яка буде виступати балансом і регулятором у формулі ціни на газ. Як відомо, зараз ціна на газ формується спочатку під впливом ціни на нафту, а потім — ціни на газойль і мазут.

Забудькуватість “Газпрому”

Будь-які переговори передбачають торг, маніпуляції і шантаж, тому ситуація з газовими домовленостями України і Росії насправді нікого не мала б дивувати.

Україна обрала вугілля на роль своєрідного патичка-рятівничка.

Особливо потішило, коли після недавньої зустрічі Віктора Януковича і міністра палива та енергетики Юрія Бойка з керівником “Газпрому” Олексієм Міллером радісну новину про те, що у переговорах з'явився промінчик надії, і росіяни ось-ось погодяться замінити газойль і мазут на вугілля, повідомила Анна Герман.

Немов дитина, що радіє різдвяному подарунку, Герман яскраво розповідала про вугілля у газовій формулі як майже про доконаний факт: “Президент старається переграти нинішні невигідні для України угоди, які підписала Тимошенко, і прив'язати ціну до вугілля — це дуже зручний для нас варіант”.

Озвучена радість Герман радше є підтвердженням того, що Янукович уже й сам зрозумів, що, уклавши “харківські угоди”, він прогадав, і це не дозволило через рік знову натиснути на росіян і тихо-мирно “отримати” прийнятну ціну на газ.

Безрезультатний приїзд Міллера у Київ лише вкотре нагадав аксіому: “Газпром” страждає на забудькуватість і не зважає на попередні домовленості, а тому Януковичу і компанії слід думати, чим далі тиснути на північно-східного “брата”.

“Газпром”, який незвично для себе мовчав декілька днів після відвідин Києва, традиційно заперечив будь-який прогрес у переговорах. Проте вугільне питання і справді з кожним днем все більше створює образ “упертої” України. Саме таке слово, але в іншому контексті, вжив Медведєв.

Чи могла проблема вугілля схвилювати “Газпром”? Наскільки обґрунтована позиція України зробити замість газойля і мазуту визначальним фактором вугілля? Можливо, Герман права, коли каже, що прив'язка ціни на газ до ціни на вугілля буде дуже вигідною для України?

Попри те, що увага політиків, економістів і суспільства зосереджена на формулі ціни на газ і темі “вугілля”, слід не забувати, що “Газпром” уже не раз висловлював свої “побажання”.

Щоправда, проекти на кшталт об'єднання “Нафтогазу” і “Газпрому”, розробки чорноморського шельфу, видобутку шахтного газу потребують значних фінансових затрат з боку російської компанії і тому невигідні російській компанії. Більш ласими шматками пирога залишаються ГТС і підземні сховища газу.

Варто не забувати про свіжий приклад Білорусі, якій Путін запропонував по-доброму віддати решту 50% білоруської ГТС. Всього лише за кредит в розмірі кількох мільярдів доларів. Перші 50% росіяни уже давно купили у Лукашенка.

Не бажаючи поступатися, “бацька” отримав відмову, і економіка Білорусі затріщала по швах. Кажуть, не без “дружнього” підштовхування Москви.

Друзям — все, ворогам — формула

Для того, щоб зрозуміти реальну роль вугілля у формулі ціни на газ, варто поглянути на класичні приклади формули, які застосовуються у країнах ЄС.

Зараз “Газпром” використовує три типи довгострокових договорів на постачання газу: для Великобританії, для країн Західної Європи і для країн Східної Європи.

У договорах використовується вісім складових сучасної формули на газ: ціна на газойль, ціна на мазут, ціна на нафту, ціна на альтернативний газ, ціна на вугілля, ціна на електроенергію, показники інфляції в економіці, фіксована складова формули на газ.

Найбільш лояльно “Газпром” ставиться до Великобританії. Британці включили у формулу всі важливі для їх економіки фактори: 40% — ціна на зріджений газ власного видобутку, 16% — показник інфляції, 7% — ціна на електроенергію.

Фактори впливу на формулу ціни на газ у Великобританії

Отже, дві третини формули — це складові, які може регулювати сама держава. Мазут і газойль — це інші 30% формули, які вже формуються під впливом світових економічних тенденцій.

Незважаючи на відчутне падіння видобутку газу за останні десять років, Великобританія залишається одним з лідерів: 2010 року вона видобула 60 мільярдів кубометрів блакитного палива. Це також додає сили країні у переговорах з “Газпромом” щодо ціни.

Друга група — країни Західної Європи, які входять до ЄС.

До них “Газпром” ставиться з повагою, але з певним діловим цинізмом. Останнє проявляється у систематичному тиску на ЄС з боку Росії та “Газпрому” з вимогою інвестувати у різні газові проекти — “Північний” і “Південний” потоки, а вже потім — підтримувати певні політичні позиції Москви.

Країни Західної Європи, ядро якої складають Німеччина, Франція та Італія, спромоглися включити у формулу наступні фактори: 5% — ціна на нафту, 5% — ціна на альтернативний газ і 3% — вугілля. Решту чотири п'ятих формули — добре знайомі кожному українцю газойль і дизельне пальне — 50% і мазут — 30%.

Фактори впливу на формулу ціни на газ у країнах Західної Європи

Безумовно, для кожної країни розробляється індивідуальна формула, але усереднене значення відображає загальну тенденцію, з якою “Газпром” працює з клієнтами у Європі. Якщо Німеччині, наприклад, і вдалося отримати для вугілля не 3%, а 5%, то значної ролі це не відіграє.

Німеччина видобуває понад 180 мільйонів тонн вугілля щороку. Це у два з половиною разу більше, ніж видобуває Україна. Приблизно 60% електроенергії виробляється на ТЕС, які працюють на вугіллі. І при таких показниках Німеччина не проштовхнула вугілля на роль головного фактора у формулі на газ.

Більш вагоме значення має конкретна співпраця кожної країни з “Газпромом”.

Найбільшими партнерами Росії в освоєнні величезних родовищ газу є E-ON Ruhrgas, Німеччина, Total, Франція, Statoil, Норвегія, Royal Dutch Shell, Великобританія-Нідерланди, Wintershall, дочірня компанія BASF, Німеччина, та ENI, Італія.

Відповідно, інвестування у розвідку і видобуток газу у Росії дозволяє країнам отримувати сам газ і зменшити середньорічну ціну на нього.

Нарешті, третя група країн — це Східна Європа, Прибалтика і Балканський півострів. До цієї групи Україна приєдналася у 2009 році, коли Тимошенко уклала договір з формулою ціни на газ.

Фактори впливу на формулу ціни на газ у країнах Східної Європи

Країни Східної Європи через свою економічну слабкість змогли включити у формулу ціни наступні фактори: 2% — ціна на вугілля, 1% — інфляція, 2% — інші показники. Решту 95% формули порівну ділять між собою газойль, дизпаливо і мазут. Україна отримала порівну газойль і мазут: 50 на 50.

Чудодійне вугілля

У контексті неодноразових заяв України щодо заміни газойля і мазуту вугіллям доречно буде порівнювати країни із стабільною вуглевидобувною галуззю.

Польща видобуває удвічі більше вугілля, ніж Україна, Чехія — на 20% менше, ніж Україна, Румунія — удвічі менше, Болгарія — майже утричі менше. Маленьку Угорщину з її 9 мільйонами тонн зараховувати до конкурентів України не слід.

Жодна з названих країн не умовила “Газпром” виділити формулі на газ вугіллю більше 5%. Навіть Болгарія, яка 2010 року довго торгувалася із Росією щодо маршруту “Південного потоку”, також не зробила вугілля базовим фактором.

У 2010 році Німеччина, Франція, Італія, Австрія і Туреччина змінили договори з “Газпромом”. Щоправда, зміни стосувалися лише обов'язкових обсягів закупівлі газу. Росіяни тимчасово змінили правила гри щодо пункту “бери або плати”. Власне, і Україна у 2011 році повинна купити 40 мільярдів кубометрів палива.

Єдиною країною, яку у “вугільному” питанні можна поставити в один ряд з Україною, є Німеччина. Видобуток вугілля у двох країнах високий, і рівень споживання російського газу майже однаковий.

Проте Німеччина робить ставку не на вугілля у формулі, а на співпрацю з РФ у розробці газових родовищ. Тому брати приклад з Німеччини Україна не може.

Наступним прикладом для наслідування може стати Польща. Вугілля західні сусіди видобувають більше, ніж Україна, проте його частка у формулі газу для польської PGNiG становлять 5%.

Польща купує у “Газпрому” у 3,5 разу менше газу, ніж Україна, тому можна розглядати варіант, що частка “вугілля” у новій газовій формулі мала би становити не менше 15%. Хоча й навіть ці 15% не особливо полегшать навантаження на ціну на газ для України.

Хоча за теоретичних ідеальних умов майже повний перехід — до 80% — на “вугільну” формулу дозволив би змінити ціну на газ.

Нині тонна вугілля коштує 100 доларів. Одну тисячу кубометрів газу може замінити 1,5 тонни вугілля — це 150 доларів. А тисяча кубометрів газу коштує 400 доларів при нинішній ціні нафти 110 доларів за барель.

Безумовно, якщо Україна і Росія знайдуть компроміс з “вугільного” питання, то ціна на газ для Києва може впасти до 240-270 доларів за тисячу кубометрів. Саме цифру 240 доларів після зустрічі з Міллером озвучив Янукович.

Гірше, якщо Росія погодиться ввести фактор “вугілля” у газову формулу суто символічно, а за лаштунками знову будуть підписані нові “харківські домовленості”. Тільки цього разу вони будуть стосуватися ГТС і підземних сховищ. Або ж взагалі з'явиться новий газовий посередник.

Те, що Україна намагається запровадити економічні, а не політичні механізми для вирішення газового питання, є хорошою тенденцією. Якби була зруйнована десятиріччями сформована традиція вирішувати газові проблеми шляхом політичних домовленостей, це був би прогрес у відносинах між країнами.

На це питання може дати відповідь лише людина з прізвищем Янукович.

Водночас, помилково вважати вугілля дієвим щепленням від російського газового вірусу. Це не панацея для української влади. Для упередження чергової газової кризи не варто шукати легкі способи. Наразі багато чого залежить саме від політичних рішень керівництва держави.

Юрій КОРОЛЬЧУК