Вони сказали: “Піднімайте...”

Учора автомобілісти могли спостерігати неприємне природне явище: сезонне подорожчання бензину. Найпопулярніший А—95 переступив “психологічну” позначку 11 гривень, за ним зрушили з місця “сімдесят шостий” та дизель. Цікаво, як відреагували на тенденцію власники автозаправок зі скрапленим газом: днем раніше вони “вдарили на випередження”. Тобто ще напередодні підняли ціни на автогаз на одну гривню — коли бензин іще коштував по—старому.

Такий збіг зазвичай дозволяє прогнозувати, що тут не все чисто. Попри те, що певні підстави дорожчати для українського пального є — через напружену ситуацію на Близькому Сході на світових біржах подорожчала нафта. Але український паливний ринок, який лежить доволі далеко від світових тенденцій, на підвищення ціни зреагував просто блискавично. Подорожчало там — піднялися ціни й у нас. Попри це, що у трейдерів зазвичай є запас пального, який вони закупили за старими цінами. І продавати його мають також за цією вартістю. Найсмішніше, що саме закупленими раніше запасами трейдери пояснюють власне небажання знижувати вартість пального, коли ціна на нього на світових ринках іде донизу.

Аби пояснити гостроту проблеми, в інформпросторі з’явилася новина, що на українському ринку відчувається гостра нестача нафтопродуктів. “На українському ринку практично зупинилася переробка, а отже немає і запасу нафтопродуктів”, — сказав представник одного з найбільших трейдерів, “ТНК—ВР Коммерс”, Володимир Жмак. Втім слова “теенківця” практично повністю заперечують його колеги — компанія “ОККО”. “Український паливний ринок відзначається високою конкуренцією, і джерела постачань також диверсифіковані”, — відповів у розмові з кореспондентом “УМ” представник “ОККО” Олег Дорожовець. До речі, такої самої думки й незалежні експерти.

На їхній погляд, не витримує критики і теза про загрозливо низький рівень власної переробки нафти та недавню зупинку Лисичанського НПЗ. Річ у тім, що у Лисичанську виробляли дуже неякісний бензин, рівень його виходу був низький, а собівартість виходила вищою, ніж у білорусів. До того ж розташований він на східному кордоні України, звідки доволі дорого поставляти продукцію в центр держави (останнім часом Лисичанськ працював на ринок Росії) — на відміну від Мозирського чи Кременчуцького заводів. Тож суттєво вплинути на ситуацію з нафтопродуктами в Україні зупинка Лисичанського НПЗ не могла.

Уряд намагається або робить вигляд, що намагається, грати активну роль у паливній історії. Так, Прем’єр—міністр Микола Азаров пообіцяв знизити акцизи на бензин і дозволити ввезти в Україну 1 млн. тонн сирої нафти для переробки на вітчизняних НПЗ. Навіть якщо це призведе до втрат бюджету. Але позавчора на засіданні уряду міністри так і не наважилися на цей радикальний крок. “Було ухвалено рішення шукати альтернативні варіанти”, — більш ніж лаконічно пояснив журналістам позицію влади заступник міністра палива та енергетики, екс—міністр економіки Володимир Макуха. Ідеї ж паливного міністра Юрія Бойка про завезення сирої нафти — щонайменше рік. Реалізувати її досить важко через низьку ефективність українських нафтопереробних заводів. Серед яких Лисичанський був обладнаний найновішим устаткуванням. Щоправда, для певних учасників такої схеми вона може бути прибутковою.

“Відмову зменшувати акцизи також не можна назвати головною причиною подорожчання пального, — сказав “Україні молодій” директор НТЦ “Психея” Сергій Сапегін. — По—перше, у неї мало хто вірив, а по—друге, це далеко не найкращий шлях вирішення проблеми — на цей ринок впливає значно більше факторів”. На думку Сапегіна, причиною зростання цін на українському ринку — незважаючи на зменшення обсягів споживання пального! — стало поєднання двох факторів. Наступне сезонне збільшення споживання, простіше кажучи, посівна, наклалося на ажіотаж на світових біржах, що торгують нафтою. “Щоправда, у світових тенденціях я не бачу чіткого тренду, — зауважує Сапегін. — Тобто не існує об’єктивних причин того, що нафта дорожчатиме й надалі: економіка не зростає. І вслід за зростанням ціни нафти я очікую її зниження. І якщо не буде ажіотажу, пов’язаного з подіями в Ірані, ціна впаде. Жодного ж дефіциту нафтопродуктів в Україні немає”.

Подальше майбутнє паливного ринку в Україні доволі туманне. Чиновники бачать ціну А—95 на рівні 11.20—11.30, трейдери — на 20—30 копійок більшою. “Якщо ж на ринку буде конкуренція, а для цього є всі підстави, то вартість бензину впаде, — підсумовує Сапегін. — Але якщо ми станемо свідками домовленостей між трейдерами та представниками профільного міністерства, тоді ціну поставлять таку, яку вони самі й визначать”. На запитання, якою є ситуація станом на сьогоднішній день — конкуренція чи домовленості, пан Сергій констатував: “Сьогодні я бачу домовленості...”

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ