Виграєш хвилини — втрачаєш життя...

Мудрі люди намагаються вчитися на чужих помилках, недалекоглядні — на своїх. Є ситуації, коли “наука” може і не стати в пригоді: приміром, сапери помиляються лише раз. Деякі водії чомусь свято переконані, що можна легковажити та їздити як заманеться на залізничних переїздах. Мовляв, трагедія, що забрала 12 жовтня 45 життів автобуса на переїзді у Марганці, з ними не станеться. А раптом ваш ангел-охоронець у цей момент надумає подрімати?

4 листопада, у День залізничника України, кореспондент “Високого Замку” разом з працівниками ДАІ міста Львова та “Укрзалізниці” вивчав “головний біль” цих двох відомств — безпеку руху на залізничних переїздах, та побував на одному з них, що на вулиці Шевченка поблизу станції Клепарів. На місце я приїхав завчасно і вирішив поспостерігати, як транспорт рухається у зоні підвищеної небезпеки. Машини ДАІ поблизу не видно, ніхто не “маячить” зустрічним. Десяти хвилин спостережень цілком вистачило — водіям усе “по-барабану”. Переїхавши колію, буквально за кілька метрів після будиночка чергового зупинився велетенський автобус “Сіті-ЛАЗ” маршруту №3. Відчинив двері, висадив пасажира й неквапливо поїхав собі далі. Те, що, за правилами, у цьому місці зупинка заборонена і що своєю “махіною” він перекрив дорогу, на якій лише по одному ряду для руху у кожному з напрямків, його, мабуть, не надто хвилювало. З боку Рясного до центру поспішав новенький зелений “Шевроле”. За десяток-півтора метрів від рейок, незважаючи на суцільну білу лінію розмітки, бадьоро обігнав кілька машин, просто на переїзді перебудувався у свій ряд і поїхав собі далі…

Найцікавіше було потім, коли разом з інспекторами ДАІ ми спостерігали, як водії поводяться у ситуації, коли переїзд закривають для руху автомобілів. Цей переїзд обладнано за усіма вимогами безпеки. Є попереджувальні знаки на узбіччі, є світлофор, працює звуковий сигнал, а дорогу з обох боків перекривають подвійні шлагбауми. Об’їхати їх неможливо, оскільки вони закривають рух на усій ширині дороги — обидві смуги. Система працює у такий спосіб — спершу вмикаються червоне світло на світлофорі і звуковий сигнал попередження. Через невеликий проміжок часу опускається шлагбаум. Ці кілька десятків секунд після червоного світла до опускання шлагбаума передбачені для того, щоб автомобіль, який перетнув лінію світлофора, міг завершити свій маневр. А на практиці вийшло от що: водії, побачивши червоне світло, не тільки не зупинялися, а, навпаки, пришвидшували рух, щоб встигнути проскочити переїзд до того, як опуститься шлагбаум.

“Уже 20 років працюю на залізниці, — розповів пан Анатолій, підмінний черговий, який наглядає за цим переїздом. — Зараз обідній час, і машин не надто багато. А от у години пік, зранку і ввечері, вишиковуються довжелезні черги, коли переїзд закривається для руху залізничного транспорту. Водії нервують. Буває й таке, що крізь відчинене вікно автівки кричать, вимагають, щоб я нарешті відкрив шлагбаум. Навіть загинають триповерхові матюки. Але шлагбаумом керує автоматика, і поки поїзд не проїде за межі певної ділянки, він не відкриється. 30 вересня ми підрахували, скільки автомобілів перетнули цей переїзд — за добу цифра сягнула 24 тисяч!”.

“Дисципліна на переїздах кульгає, — веде Ярослав Яцинич, начальник Підзамчівської дистанції колії. — На моїй дистанції 29 переїздів із автобусним рухом. Це громадський транспорт, а його водії не завжди сумлінно дотримуються правил руху на переїздах, наражаючи на небезпеку пасажирів. Про легковики взагалі нема що казати. Приміром, у години пік можуть вишикуватись у два, навіть три ряди перед переїздом. Хоча мали б зупинятися не ближче, ніж за десять метрів до шлагбаума. Ці метри зарезервовано для автомобілів екстрених служб — міліції, “швидкої”, аварійної газової... Такі оперативні машини також не мають права їхати на заборонені сигнали переїзду, зате можуть ставати у цю десятиметрову зону, щоб після відкриття руху у першу чергу перетнути колію”.

Коментар

Богдан Мицак, начальник ДАІ м. Львова

Ситуація зараз така, що більшість переїздів обладнані і шлагбаумами, і відповідними дорожніми знаками, є розмітка, звукова сигналізація. Але водії усе одно їдуть, незважаючи ні на що, нехтують правилами. Взяти, приміром, нинішній рейд. Усі ми бачили, як водій скутера поїхав собі через колію під заборону — бо він поспішає. Натомість, є і позитивні приклади. Ми зробили показовий переїзд у селі Мшана — встановили там відеокамери. Раніше до нас приходили цілі “петиції” із фотографіями про порушення на цьому об’єкті. Після того, як були встановлені відеокамери — за місяць часу, з 25 вересня до 25 жовтня, тут не зафіксували жодного порушення… Що ж виходить, як тільки люди довідалися, що там буде видно усі порушення, почали дотримуватися правил. Тобто, без належного контролю водії наразі не надто дотримуються правил.

Роберт ДОМАРАЦЬКИЙ