Вибори не фальсифікуватимуть

Цілком логічно припустити, що саме цю думку нав'язуватимуть громадянам представники опозиції, а заяву Азарова підтримуватимуть усі владні та провладні політичні сили.

Те, що влада, представлена Партією регіонів, при недолугій політиці, маючи стрімко падаючий рівень підтримки та впевнено зростаючий рівень недовіри громадян України, робитиме все можливе й неможливе задля перемоги, — ні в кого не залишає сумнівів.

Активісти громадських організацій і рухів, чесного бізнесу, інтелігенції розуміють, що на цих виборах будуть застосовані більш вишукані технології, ніж просто технічне вкидання бюлетенів та підробка протоколів.

Одну з таких технологій уже продемонстрували 18 березня вибори мера міста Обухова, що на Київщині.

1. Технологія зняття кандидата.

Так, за кілька днів до виборів в Обухові 14 кандидатів у мери з розривом в один день написали заяви про зняття своїх кандидатур. Імовірно, що серед них були технічні кандидати, яких влада використовувала для створення інформаційного шуму й розпорошення голосів виборців, та які зняли свої кандидатури на користь кандидата від ПР.

2. Доступ до ЗМІ.

Це наступна технологія, що традиційно застосовувалась й буде застосовуватись, коли провладним кандидатам зелене світло, а опозиційним — червоне. Створення штучних перешкод, прямі вказівки редакторам, зриви прямих ефірів, відмова від зйомки сюжетів та взяття інтерв'ю, — усе це чекає на кандидатів у народні депутати, які йтимуть по мажоритарних округах не від влади.

3. Зрив зустрічей кандидата з виборцями.

Як підказує практика, це найчастіший прояв адміністративного тиску, що виявлятиметься в різних формах. Загалом класично адміністративний тиск визначають як створення сприятливих умов для провладних кандидатів, що передбачає допомогу з матеріальними, людськими, інтелектуальними, інформаційними ресурсами. Для опозиційних кандидатів — усіляке створення несприятливих умов з усіма відповідними наслідками.

4. Формування дільничних та окружних виборчих комісій.

Один із варіантів застосування адміністративних важелів впливу, що його також було “обкатане” в Обухові. Місць для людей у комісії для кандидатів, що справді претендують на перші місця, але не угодні владі, може просто не виявитись, бо кількість членів комісії чітко обумовлена законом.

Пріоритетність буде віддана визначеному зверху списку своїх надійних і технічних кандидатів, люди яких будуть організовувати процес волевиявлення, рахувати голоси, підписувати протоколи й визначати, кого видаляти з приміщень для голосування й підрахунку голосів.

5. Позбавлення фінансових ресурсів.

“Неугодного” кандидата можна знекровити шляхом рейдерського захоплення бізнесу, блокуванням роботи шляхом нескінчених перевірок, шантажу та підкупу тих, хто погодився підтримувати кандидата тощо.

6. Технологія “чорного піару”.

Вона полюбилася незрілому суспільству. На цих виборах 100%-во буде використано ментальну схильність до критики, помножену на кричущі факти, поширені жовтою пресою або замовними матеріалами, або розклеєні листівки провокативного характеру з неправдивими даними.

На цьому перелік виборчих технологій вважаємо за доцільне закінчити в цьому оглядовому матеріалі.

Не тому що про більше не відомо. А тому, щоб менш професійні штаби не використовували цю інформацію в корисливих і брудних цілях.

Чому вибори не сфальсифікують?

Тому що влада зацікавлена у визнанні парламентських виборів чесними та прозорими міжнародною спільнотою, зокрема, ОБСЄ, перш за все, задля продовження можливості отримувати кредити від МВФ.

По-друге, президент України не такий уже друг новообраному президенту РФ. Тому з метою перегляду газових контрактів потрібно залучитися підтримкою ЄС, адже самотужки “тягатись” з великим братом нам не по кишені.

По-третє, за 20 років українське суспільство виховало молодих громадських активістів, які професійно спостерігатимуть за процесом самого голосування.

Припускаю, що фальсифікації будуть: так важко бідному не продати свій голос, можливі “каруселі”. Але поодинокі, не широкомасштабні, тобто такі, які в цілому не вплинуть на результат волевиявлення.

Усе, що потрібно владі, вона зробить до самого дня голосування, бо має всі важелі для того, як офіційні — адміністративні, так і неофіційні — бандитські.

Тому можна стверджувати, що парламентські вибори-2012 не фальсифікуватимуть.

Їх задмініструють.

Чи зрежисують за вигідним сценарієм.

P.S. Сподіваємось, що загалом, не зважаючи на всю режисуру і адміністрування, виграють вибори ті мажоритарники, які добре відомі серед місцевого населення своїми добропорядними вчинками, добре підковані в юридичному плані, добре “озброєні” фінансами, добре “укомплектовані” надійною та професійною командою, здатною вміло протистояти нечесним методам ведення політичної боротьби.

Бажаємо, щоб в Україні було якомога більше таких кандидатів у мажоритарних округах.

А ще — щоб вони були високо моральними, патріотично налаштованими й відповідальними перед громадянами.

Людмила БОЙЧЕНКО