Валентин Наливайченко: “Юлії Тимошенко я нічого не винен”

Валентин Наливайченко — людина не без почуття гумору. Не без куртуазних тонкощів у поводженні. Під час розшифровки інтерв’ю наново відчуваєш, як він елегантно заокруглив деякі питання, не давши на них прямої відповіді. Але така в нього служба. У сенсі — Служба. Закріплення Наливайченка на його теперішній посаді проходило не без драматизму. Адже колись призначення тієї чи іншої людини головою СБУ було привілеєм та капризом глави дер­жави. Наливайченко ж пройшов через горнило Верховної Ради: після тривалого вичікування парламент легітимізував його статус, позбавивши “приставки” “в. о.”. Дарма що напередодні не було ніякої впевненості, що Рада віддасть потрібний мінімум у 226 голосів. І що дещиця заслуг при цьому належатиме Блоку Тимошенко, з яким відразу після голосування експерти “повінчали” Наливайченка, подейкуючи, що зорі на небі запалюють не просто так. Тепер йому доводиться відкараскуватися від натяків на “дружбу” з Юлією Володимирівною, виживати при нею ж прийнятому бюджеті та розв’язувати масу інших проблем.

Не позичав жодної копійки!

— Пане Валентине, повернімось до подій місячної давнини. Коли парламент давав згоду на ваше призначення, чи стало це для вас несподіванкою? Тим паче що за кілька днів до голосування сталися відомі ексцеси у “Нафтогазі” (за участі депутатів від БЮТ), але згодом частина фракції підтримала вашу кандидатуру...

— За мене проголосували 230 депутатів. У повному складі голосувала тільки одна фракція — Блоку Литвина. З БЮТ було декілька нардепів, які принципово не голосували або голосували проти мене. Для мене важать не фракції, а сам факт, що 230 депутатів підтримали кандидатуру, яку вніс Президент. Оце об’єктивна інформація. Ніякої політичної складової тут немає, і це значно спрощує мені життя.

— Тобто ті, хто вважає, що тепер Наливайченко мусить “віддячити” Юлії Володимирівні лояльністю, помиляються?

— Справа не в Наливайченку, а в тому органі, який я представляю. Згідно з законом про Службу безпеки, СБУ напряму підпорядкована Президенту України, а підзвітна — Верховній Раді. Орієнтуючись на ці дві складові нашої відповідальності, ми і працюємо. А пріоритети та завдання визначає Президент. Більше того, він указує і на терміни, протягом яких ці завдання необхідно виконати.

— Хай так, але без голосів БЮТ вашого призначення не сталося б. Інна Богословська свого часу назвала звільнення вами вашого заступника Тиберія Дурдинця “копійкою для БЮТ”...

— Це неправда. Я тоді ж шановному народному депутатові й відповів: “копійка” з’являється тоді, коли є бізнес—інтереси. Я особисто попрошу “Україну молоду” взяти це на свій контроль: чи допомагає Наливайченко просувати комусь свої інтереси та розв’язувати проблеми? А по Дурдинцю я доповідав тільки Президентові України. І далі буде так, як вирішить Президент.

— А як щодо іншого вашого заступника — Валерія Хорошковського? Як вам працюється з таким запеклим опонентом Юлії Володимирівни, до того ж — людиною від бізнесу?

— Нормально працюється... Ми — позапартійні, і ми поза політикою. Людей цікавлять не розборки між чиновниками, а захищеність. Захищеність від корупції зокрема.

Ось ми викрили чергову корупційну схему: зловили на гарячому президента Всеукраїнської асоціації сільськогосподарських підприємств. Це, на жаль, жінка... Жінка, яка вимагала у фермера “відкат” за отримання державних інвестицій, що мали б піти на розвиток тваринництва. Перші 66 тисяч гривень бідний фермер уже приніс...

— А до чого тут СБУ?

— Справа буде в провадженні прокуратури. А СБУ в даному випадку хвилює конкретна людина. Досить розводитись про “загальнозіркові” речі. Там, де розкрадають державні кошти, СБУ не може не реагувати. Це і є національна безпека.

Щоб “Нафтогаз” не дрімав

— І ще раз про “Нафтогаз”. Апеляційний суд Києва залишив у силі рішення Шевченківського суду щодо неправомірності дій працівників СБУ під час інциденту в “Нафтогазі”. Якими є наслідки такого рішення?

— Такими, як це передбачено законом. Усі матеріали справи зараз витребувані Генеральною прокуратурою як наглядовою інстанцією. І це правильно. Я постійно контактую з керівництвом ГП, от у понеділок знову доповідав Генеральному прокурору по цій справі... Ми як законослухняні громадяни виконуємо рішення суду, але наша послідовна позиція полягала і полягає в наступному. Енергетична безпека, баланс газу і газотранспортна безпека — це відповідальність Служби безпеки. Ми маємо контролювати техногенний стан газотранспортної системи, надавати їй антитерористичне забезпечення... Що стосується балансу газу, то тут нас цікавить законність і прозорість усіх операцій, які здійснюють об’єкти господарювання на нашому газовому ринку. А тому я підтверджую, що СБУ продовжує оперативне супроводження діяльності “Росукренерго”, “Нафтогазу”, “Газпромзбуту” і всіх інших структур, які були або будуть створені суб’єктами господарювання.

— Але нардеп Роман Зварич звинувачує конкретного працівника СБУ — Владислава Вергелеса — у неправомірних діях під час перебування у “Нафтогазі”. Йдеться про сфальсифікований ним протокол. Прокоментуйте це, будь ласка.

— СБУ діяла законно. І цей слідчий також. Про це я свідчив і письмово, і усно тимчасовій комісії Верховної Ради, яку представляє Роман Зварич і на чиє засідання я з’явився. Висновки комісії ми поважаємо, але юридичну оцінку їм має давати лише Генеральна прокуратура України.

У Криму все спокійно, “Щит” — під контролем, а “Проект “Росія” вже відпіарився

— Давайте згадаємо справи, про які не раз писала “УМ”. А потім поговоримо про деякі свіжі інциденти. Спочатку — підкарпатські русини. Як поживає справа, порушена проти окремих русинських діячів?

— Ми завершили досудове слідство, порушили кримінальну справу та пред’явили обвинувачення конкретному громадянину, причетному до так званого “підкарпатського сойму”. Справа перебуває в суді й має судову перспективу. По цій справі я, як колишній дипломат, вдячний і Міністерству закордонних справ за взаємодію та підтримку. З іноземними країнами ми працюємо по дипломатичних каналах і просимо їх не визнавати цю організацію, яка не має жодних підстав позиціонувати себе саме як організація русинів.

— А як справи у Криму, де українським громадянам масово видають російські паспорти?

— Зараз ситуація є такою, якою вона має бути згідно з українським законодавством. У нас є серйозна взаємодія з кримським парламентом. Уряд Криму, слава Богу, часто з’являється в Києві, на нарадах Кабміну, в секретаріаті Президента... Отож можна сказати, що центральні органи влади присутні в Криму, а кримські — тут. Зараз проблема полягає в тому, що в Криму немає українських радіостанцій, телеканалів — словом, відсутній український інформаційний продукт...

— І ще про Росію. Що означали бігборди, які стояли в Києві: обрис території колишнього СРСР і на ньому великими буквами — “Проект Росія”? Що це за проект? Хто його фінансує?

— Це не український проект. Наскільки ми розуміємо, це було намагання у такий провокаційний спосіб прорекламувати друковане видання з Російської Федерації. Але таких бігбордів уже немає. І це означає, що закон в Україні діє і що київська міська влада проявила достатнє розуміння ситуації.

— А що ви можете сказати з приводу діяльності організації “Щит”, яка силами колишніх правоохоронців час від часу провокує фізичне протистояння в центрі столиці? Зокрема, напади на намети “Проти всіх”...

— Ми не є спадкоємцями КДБ і не працюємо проти власних громадян. І не працюємо проти громадських акцій будь—якого спрямування, навпаки — захищаємо їх. І від криміналітету, і від нападників, як це було на Майдані. Розслідування цього випадку взяв під свій контроль особисто Президент України. А СБУ вже наступного дня допомогла міліції встановити організатора цього правопорушення. Це питання нашої спільної відповідальності з міліцією.

“Генералів скоротили, а молодь запрошуємо в СБУ”

— Як ведеться СБУ в період економічної кризи? Час від часу ви скаржитесь на недостатність фінансування...

— Наш бюджет на 90 відсотків складається із фонду заробітної плати. Ми серйозно затягнули паски, ще починаючи з середини минулого року... Це була і оптимізація штатних структур, і суттєве скорочення витрат — обмеження пального, ліміти на мобільні телефони, позбавлення ряду пільг. Вагоміша економія була досягнута за рахунок реформування Служби й того, зокрема, що ми скоротили генеральські посади та невластиві нам підрозділи.

Проблема в тому, що цього року будуть мінімізовані всі закупівлі необхідного нам обладнання. Оце дуже болісний удар. Будемо якось із цього виходити і просити з держбюджету більше коштів. Щодо зарплат, то вони вже не є такими критично низькими, як у бюджеті того року. Але зараз ще рано говорити про те, що співробітник СБУ отримує гідну зарплатню.

— Скількох конкретно генералів ви позвільняли?

— Ми вдвічі скоротили генеральські посади. Колись їх було 79, зараз передбачено 36. Це означає, що кошти на утримання генералів перерозподілено на утримання оперативних співробітників; їх ми намагаємось матеріально стимулювати через надбавки та премії. Ми хочемо, щоб у нас працювали молоді кадри.

— І багато їх у вас?

— У мене є пропозиція до української молоді: йти працювати після закінчення ВНЗ до нас. Чекаємо бажаючих уже у травні—червні... Може, ви через газету це проанонсуєте... Нам дуже потрібні юристи.

— А які “невластиві” підрозділи ви скоротили?

— Будівельне управління, усілякі проектні інститути, господарські підрозділи... Простіше кажучи, дачі керівництву вже ніхто не будує.

— А ви знаєте, що цього року Київрада, щоб виконати бюджет, заклала банкам низку приміщень державних установ? І СБУ в тому числі... Тож, якщо не повернути кредит, піде Служба безпеки з молотка...

— Ну, я в такі казки не вірю. Ми, звичайно, підтримуємо банківську систему, але... Наша будівля перебуває в державній власності, на балансі СБУ. Ми нею не торгуємо, та й іншим не радимо.

Про шпигунів і те, як правильно вішати портрет Сталіна

— СБУ видає матеріали про Голодомор, про діяльність ОУН—УПА, повертає музеям украдені картини тощо. Вам не здається, що ви надто вдарились у гуманітарну сферу? Від цього прямі обов’язки Служби не страждають?

— Я категорично не згоден, коли говорять про “гуманітарну сферу”. Не може національна Служба безпеки не спиратись на правдиве документальне та архівне підґрунтя. Якщо національно—визвольний рух, приміром, мав місце не тільки на Західній Україні, а й у Харкові та Донецьку, чому я маю накладати на це грифи таємності? Президент Ющенко видав ключовий указ про розсекречення усіх архівів, він зняв усі грифи секретності з документів ще Радянського Союзу...

А я не так давно зустрічався з американцем Морганом Вільямсом, який запропонував зробити виставку художника Володимира Куткіна “Українці в ГУЛАГу”. Куткін сам був у ГУЛАГу і створив потім цілу галерею образів та портретів. Служба безпеки радо долучилася до ідеї у вересні—жовтні провести таку акцію. Все, що є в наших архівах, ми обов’язково надамо її організаторам. Україна і ГУЛАГ — це маловідома тема, це десятки, сотні тисяч людей, заарештованих лише за те, що вони не над тими дверима чи не на тій стіні портрет Сталіна повісили... Скажу чесно, що навіть мені про ГУЛАГ не багато відомо... То який же це гуманітарний проект? Це наш національний проект.

— Даруйте за наївне запитання, але скільки за остан­ній час ви зловили шпигунів?

— Можу повторити те, про що я доповідав Президентові за лютий—березень цього року. За статтею про державну зраду порушено кримінальну справу стосовно трьох громадян України. Двоє з них — колишні військовослужбовці. Прізвища називати не буду. Окрім цього, задокументовані дії одного з іноземних дипломатів, який займався на нашій території шпигунством. Міністерство закордонних справ визначається наразі зі способом реагування.

Як не зіпсувати настрій, прийшовши зранку на роботу

— У вас новація: встановлені скриньки, в які можна вкинути скаргу вам на ваших же підлеглих. І як — скриньки повні?

— Це не новація. Так і раніше було. Днями я, наприклад, зустрічався з заявниками, які просили, щоб я їх прийняв особисто... А скриньки такі є в кожній області. Плюс існує електронна пошта, яку я регулярно читаю.

— Пишуть аноніми?

— Будь—хто. Звичайно, якщо люди хочуть, щоб їм реально допомогли, бажано називати своє ім’я. Та навіть якщо хтось побоюється наслідків і його не вказує, перевірка все одно проводиться. Я приймав громадян, які не задоволені попередніми відповідями, — наприклад, двоє ветеранів СБУ не отримали всього, що їм належало за службу, перед звільненням...

— Але найбільше скарг надходить, мабуть, на корупцію?

— Так. Був прикрий випадок, коли двоє громадян у центрі Києва погрожували себе спалити через те, що їх не хотіли почути у правоохоронних органах. Це наша типова біда...

Ось дивіться, щойно принесли оперативну інформацію: “Співробітниками главку “К” (відділ боротьби з корупцією — Авт.) СБУ спільно зі слідчими Генеральної прокуратури затримано при отриманні хабара у розмірі тисячі доларів США заступника голови суду такого—то за винесення завідомо неправомірного рішення стосовно корпоративних прав...”. Ось так прийдеш на роботу зранку — і неодмінно хтось настрій зіпсує...

— Останнім часом в Україні частіше порушують тему ксенофобії. Із цим ви працюєте?

— 23 квітня ми проводимо “круглий стіл”, де будуть представлені й правоохоронні органи, і громадські організації — єврейські, студентські спілки, структури, що об’єднують вихідців з Азії та Африки. Будемо обговорювати, що є проблемою з точки зору самих іноземців або нацменшин. Ми готові допомогти міліції і скласти програму дій. Хай це буде не бюрократичне рішення Наливайченка, а питання, порушене спільними зусиллями.

Наталія ЛЕБІДЬ