В чому тут загроза банківській системі?

Парадокс ситуації в тому, що дія цього закону поширюється лише на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, і не поширюється на громадян-споживачів фінансових послуг.

Читаю про “крокодилові сльози” банкірів з приводу законопроекту “Про споживче кредитування”.

Особливе розчулення викликає їх невдоволення спробою законодавця обмежити суму неустойки, яка може бути стягнута з споживача.

Дозволю собі нагадати про те, що в Україні ще з 1997 року діє Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Даним законом, передбачено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, обчислюється від суми простроченого платежу, і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Парадокс ситуації в тому, що дія цього закону поширюється лише на підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності. Але він не поширюється на громадян-споживачів фінансових послуг.

При укладенні договорів з громадянами-фізичними особами банки можуть дати волю будь-яким забаганкам як то:

— передбачити стягнення і пені і штрафу за одне й те ж порушення (що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення);

— передбачити в договорі обов’язок споживача сплатити комісії за все що можливо;

— визначити стягнення пені у такому розмірі, якому би позаздрили рекетири 1990-х.

Тепер відповідно ж до нововведень, які пропонує законопроект. У договорах про споживчий кредит неустойка може бути встановлена лише у вигляді пені, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також розмір неустойки не може перевищувати половини суми, що одержана споживачем за відповідним кредитним договором. Він не може бути збільшений за домовленістю сторін.

І найголовніше, неустойка (штраф, пеня) сплачується у третю чергу після сплати прострочки та суми основного боргу.

То в чому ж тут загроза законопроекту банківській системі? В наведенні нарешті ладу на ринку кредитування? У встановлення справедливих умов для споживача?

Андрій АВТОРГОВ, адвокат, партнер юридичної фірми “Агентство з питань боргів та банкрутства”