В. Лановий: Протекціонізм гальмує вихід з кризи

Як каже кореспондент Бі-Бі-Сі, цифри за останній квартал минулого року пояснюють занепокоєння з приводу появи двох швидкостей розвитку єврозони. У Німеччини був прибутковий рік із певним сповільненням наприкінці. Італія, на противагу, практично не показала жодного економічного зростання в останні три місяці 2010 року, а економіка Португалії сповільнилася. Показники в Греції ще гірші, стрімке падіння там становило 1,4%.

Доктор економічних наук Володимир Лановий в інтерв’ю Українській службі висловив думку, що Німеччина випереджає за темпами зростання за рахунок меншого втручання держави в економіку, і що протекціонізм затягує вихід з кризи.

Він також оцінює переваги і недоліки єдиної європейської валюти, і досвід єврозони для України.

— Німеччина випереджає за темпами, я вважаю, за рахунок того, що меншим є втручання держави в процеси, які відбуваються в ринкових виробничих системах. На відміну від інших країн, в яких, скажімо, під час кризи 2008-2009 років дуже потужна була пряма допомога. Як у Франції, наприклад, автомобільним концернам навіть була протекція такого роду, що фінансування йшло лише на материнські компанії всередині самої Франції, а не на їх філії в Східній Європі. Тобто, що суперечить взагалі принципам інтегральної взаємодії в межах Євросоюзу. Це якраз показує ту ступінь протекціонізму, захисту, а це якраз заважає в умовах кризи виходити з кризи. Це гальмує сповзання в кризу, але затягує процеси виходу.

-  Ви кажете про протекціонізм і, зокрема, протекціонізм таких потужних економічно країн, як Франція, але є бідні держави в Євросоюзі, відносно бідні. Звичайно, вони багатші, ніж Україна, такі, як Іспанія, Португалія чи Греція, де немає такої потужної економіки. Де, власне, захищати так дуже немає що. Наскільки, на вашу думку, взагалі ідея об’єднання в єврозону з однією валютою, з одними банківськими механізмами, з одним центром спрацьовує?

—   Відомо, що різні країни мають різний ступінь розвитку. В тому числі, технологічного стану, високотехнологічних виробництв, їх наявність чи відсутність, тому що країни мали різний ступінь розвину тості. І коли вони об’єдналися, важливим стало питання швидкого руху капіталу і робочої сили в межах єврозони. Тобто, країни, в яких не вистачає відповідних виробництв, мали б отримати чи залучити десь на своїй території відповідні виробництва з висококваліфікованою робочою силою, якої, можливо, на їх території немає. Але Євросоюз виявився не таким тісним і прозорим для переміщення капіталу робочої сили, як деякі інші великі країни світу, які утворилися шляхом об’єднання. Зокрема, в Європі відсутня спільна мова, тому дуже важливо спеціалістам з Норвегії поїхати в Португалію чи, скажімо, словенцям переїхати в Ірландію і тому подібне.

- Ну, я вам скажу, що англійська мова цілком виконує цю функцію в Євросоюзі і значною мірою.

— Знаєте, запропонуйте норвежцям переїхати до Португалії чи до Греції, і я подивлюсь на їх реакцію.

-  То ви вважаєте, що єврозона — це поспішний проект невдалий?

— Важко сказати, чи треба було щось готувати спочатку, а потім запроваджувати чи спеціальні мати заходи протягом цього періоду ведення євро продовжувати інтеграційні процеси вирівнювання економік різного типу. В тому числі, контролю за борговими зобов’язаннями держав.

- З іншого боку, для багатьох країн, для багатьох регіонів світу те, що склалося у Європі, як живуть люди у Євросоюзі, власне, є предмет заздрощів, і багато людей чи багато регіонів хотіли б досягти того, що досягла Європа. Який урок Україні, скажімо, у цій ситуації? Україні, яка на своєму, очевидно, рівні економічного розвитку і не лише економічного. Чи варто Україні поспішати бути частиною європейського економічного простору якомога швидше?

— Звичайно, слаборозвинутим країнам до високо розвинутих країн є певна доцільність і бажання і необхідність. Ми можемо з вами побачити ті успіхи в східній Німеччині, які відбуваються, відбулися і відбуваються після приєднання до західної Німеччини. Тому, частково для слабких країн приєднання до потужних вже є самим фактом цим збільшення економічного потенціалу, інформаційного, технологічного потенціалу, знань, культури, менеджерських якостей і так далі. Тому, звичайно, Україна має вивчати досвід, має робити висновки…

- Тобто, Україні навіть при усіх недоліках її економічної системи було би вигідно бути частиною європейського економічного простору якомога швидше, так?

— Звичайно. Дуже короткий коментар: ніколи не було би такого падіння виробництва в Україні, яке відбулося в кінці 2008 року на 25%, якби Україна входила в Європейський Союз. Жодна країна Євросоюзу не зменшила виробництво більше, ніж на 5%.

Богдан ЦЮПИН