Уряд заходить до кінця

Суботній “кидок” із боку “регіоналів” Юлія Тимошенко переживає важко. В очах та рухах — та сама нервозність, яку вже побачили глядачі деяких телеканалів. У словах та жестах майже пропала “фірменна” енергія та нестримне прагнення атакувати, натомість з’явилися апатія, відстороненість та самозаглиблення: незвичні нотки для Леді Ю. Візуальний образ не змінили навіть врочисте біле плаття з тонким золотим візерунком і тонкої роботи золотава брошка — трохи вище серця, у якому Прем’єр з’явилася на вчорашньому засіданні. Здається, Юлія Володимирівна щомиті запитувала себе: “А чи все я зробила для порятунку власного рейтингу? Рекапіталізація, кредит МВФ, “Юлина тисяча” — цього досить?..”.

Державних тепер п’ять!

Учора офіційна українська влада показала: вона вміє не тільки погрожувати бізнесменам націоналізацією, а й втілювати її в життя. Цього разу — із повної згоди колишніх власників. Так, на вчорашньому засіданні Кабмін ухвалив постанову, за якою до державної власності фактично відійшли три комерційні банки: “Укргазбанк” (84,21% акцій, держава витратила 3 млрд. 8 мільйонів гривень), “Родовід—банк” (99,97% акцій, витрати — 2 млрд. 809 мільйонів гривень), банк “Київ” (99,93% акцій на суму 3 млрд. 563 млн. гривень).

“У цих фінансових установах налічується 730 тисяч клієнтів. Витрачених коштів досить, аби відновити їх нормальну роботу”, — заявила Прем’єрка і кілька разів наголосила: купувати банки — це не робота Кабміну (перший раз вона навіть використала фразу “неприродний крок для уряду”, а потім пом’якшила вислів на “невластива робота”)! Кілька камінців одразу ж полетіли у бік Нацбанку, роботу якого (“відстежувати, допомагати, ліквідовувати”), за її словами, змушена нині виконувати Юлія Володимирівна.

Нові управляючі, яких підбере Мінфін за погодженням із НБУ, зайдуть у трійку новопридбаних фінустанов тільки наступного тижня. “Зараз готуються документи”, — стримано пояснила Юлія Тимошенко. Втім, ще позавчора в далеко не найпроблемнішому серед решти “Укргазбанку” з’явився тимчасовий адміністратор — Олександр Соколов. Як обережно натякав виконувач обов’язків міністра фінансів Ігор Уманський, не тому, що там кепські справи, а тому, що так належить за процедурою. Утім самі урядовці стверджують: стан справ у банках, які вони купили, навіть для них самих залишається загадкою. Тож працювати на повну потужність нові держбанки почнуть не раніше, ніж у них закінчиться аудит.

“Добро” на проведення рекапіталізації Кабмін отримав також від донорів — Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Директор СБ в Україні Мартин Райзер на спільній прес—конференції з Юлією Тимошенко не втримався від компліменту дамі: “Уряд, який зробив цей крок, захищає інтереси платників податків”. Щоправда, учасники брифінгу не зуміли пояснити один дуже важливий нюанс: чому із переліку на рекапіталізацію пропали ще два банки із попередньо затверджених? Йдеться про значно більші фінустанови, які до того ж переживають серйозніші проблеми, ніж трійка щасливчиків, та, головне, їхня діяльність має значно більший суспільний резонанс, — “Надра” та “Укрпромбанк”.

Ключ до відповіді варто пошукати в одній невинній ремарці Прем’єрки: “Треба буде зробити все, щоб продемонструвати успішність цих банків і успішність цього проекту”. Іншими словами — чим менші банки, тим менший ризик! Офіційне пояснення Юлії Тимошенко — все, мовляв, залежить від поведінки кредиторів і від того, як уряд проведе переговори з цими кредиторами — не пояснило нічого. Втім, за непідтвердженими оцінками, тільки “Укрпромбанк” потребує 5,5 млрд. гривень. “Надра” ж — на порядок більше.

Таким чином, відтепер в Україні налічується п’ять державних банків, окрім “Ощадбанку” та “Укрексімбанку” ще й нові. Прем’єр, утім, не планує володіти цими фінустановами довго. “Їх продадуть на аукціоні”, — повторила Юлія Тимошенко тезу, яку деякі експерти вважають складовою можливих зловживань в особливо великих розмірах.

А чи можуть колишні власники, яких ви звинуватили в неефективній роботі, знову повернути собі ці банки? — запитання до керівника уряду було з підтекстом.

— Зможуть, якщо виграють відкритий аукціон.

Майже очна ставка

Друга топ—новина від уряду — Міжнародний валютний фонд погодився збільшити розміри третього (орієнтовно може бути наданий у червні—липні нинішнього року) і четвертого (готується на листопад 2009 року) траншу кредиту стенд—бай. До 3,2 і 3,8 мільярда доларів, відповідно.

“МВФ переглянув свою оцінку економічної ситуації в Україні, — тріумфально, наскільки того дня у неї виходило, намагалася видавати бажане за дійсне Юлія Володимирівна. — Він вважає, що поступове відновлення економічного зростання розпочнеться вже у другому півріччі нинішнього року. Антикризова програма дає свої результати!”.

Представник Міжнародного валютного фонду, як це зазвичай буває, оптимізму очільника українського уряду не поділяв. Постійний представник МВФ у нашій державі Макс Альєр узагалі намагався не говорити про наступні транші, як про доконаний факт. Мовляв, невдовзі прибуде місія фонду, вона, МОЖЛИВО, й ухвалить таке рішення. Ідею збільшити суму пан Альєр пояснив не Антикризовою програмою від уряду Юлії Тимошенко, а всього лише відставанням від графіка фінансування України, передбаченим у двосторонніх домовленостях. І найголовніше, жодної офіційної заяви від донорів про перегляд економічної ситуації у нашій державі у бік поліпшення! Залишається сподіватися, що керівництво Фонду повідомило цю важливу таємницю нашій Прем’єрці, на умовах — нікому ні—ні! Хоча... “Наступного року таки планується невелике економічне зростання, — неофіційно прокоментував заяву шефа представник Мінфіну в курильній кімнаті. — Це реально — надто вже низькі цьогоріч базові показники. Але ж...”. Він поспішив загасити сигарету, аби не договорювати до кінця — порівняно з таким різким падінням, як ми маємо нині, будь—які результати виглядатимуть успіхом. Але ціна таких досягнень насправді дуже невелика.

“Клянуся: ні крихти емісії!”

На які цілі передбачено використати ці гроші? — запитали у Прем’єрки про можливе надання двох наступних траншів “стенд—бай”.

— Які гроші?!! — стрепенулася Тимошенко, мов зі сну. Але швидко опанувала себе і знайшла потрібні слова, аби не говорити по суті. — Ми ініціюємо другий перегляд нашої програми, коригуватимемо її пункти.

Паралельно підступні представники фінансового донора в єзуїтсько—дипломатичній манері розвінчали ще один фінансовий показник, на якому наполягає Кабмін, — рівень інфляції. “Так, це справді велика перемога уряду, — не моргнувши оком заявив пан Альєр. — Якщо торік на цей час річна інфляція становила 30 відсотків, то тепер — 15%”. Тим самим, залишивши Юлії Володимирівні право пояснювати, чому вона досі користується прогнозним показником у 9,5%, тим паче якщо зменшити темпи знецінення національної валюти нині буде вкрай важко.

Тема інфляції неабияк збурила зал. Макс Альєр і Мартін Райзер дали зрозуміти, що вони в курсі наших специфічних проблем — емісії, завдяки якій, за підозрою більшості аналітиків, уряд виконує свої фінансові зобов’язання. “Рівень інфляції — це наш маяк щодо економічної ситуації у вашій державі”, — делікатно заявив Макс Альєр, давши зрозуміти, що він не забув одного із законів економіки: якщо падає економіка, інфляція має наближатися до нуля. Якщо ж насправді вона зростає, значить, щось в економіці не так.

Юлія Володимирівна ігнорувала ці закиди, скільки могла. Але знаючи, що на пряме запитання треба відповідати прямо, заявила, дивлячись просто в телекамери: “Майже 9,5 мільярда гривень, які держава використала на купівлю трьох банків, ми взяли у держбюджеті. Вони передбачені у законі. Жодної копійки емісійних грошей!”.

“Президент України заявляв, що 3,8 млрд. гривень, якими розрахувався “Нафтогаз України”, — емісійні, — пролунав контр—аргумент із залу. — І ще глава держави заявляв, що він не дозволить продовжувати виплати вкладникам радянського “Ощадбанку”.

Остання репліка розізлила Прем’єрку не на жарт. “Я не коментую звинувачення Президента. Воно носить дивний характер, тому витрачати на це такий дорогий час цієї прес—конференції я не буду. Він Президент, і нехай добуває свої повноваження, — виставивши руку вперед, вона навіть не дозволила закінчити фразу. Втім і відповідати на питання Прем’єрка не планувала. — А я буду захищати країну від кризи!..”.

Але ж ви свого часу заявили: якщо за два роки не розрахуєтеся з вкладниками, подасте у відставку, — Юлію Володимирівну намагалися “дотиснути”.

— Я хочу сказати, що вісім мільйонів людей отримали перший транш, — Прем’єрка мала на увазі обіцяні, але не доведені до кінця виплати тисячі гривень. — Як тільки мені припинять заважати, я зроблю все, що обіцяла людям”.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ