“Український ринок нелегальної зброї найбільший в Європі: на руках у населення 4,5 мільйонів стволів” — голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін

Всеукраїнська Асоціація власників зброї розробила закон про легалізацію вогнепальної зброї, який вже кілька місяців непорушно лежить у парламенті, однак має всі шанси бути прийнятим. Свою ініціативу його автори називають не чим іншим, як опором зашкарублій системі й монополії силових державних структур.

Голова Асоціації Георгій Учайкін розповів в інтерв'ю Цензор.НЕТ, як пропонований ними закон вирішить проблему контрабанди зброї, чому це не вигідно МВС, Міноборони та великим зброярським мережам, а також, які аргументи знаходить для тих, хто боїться бути випадково застреленим.

Сьогодні відбувається наступ на права власників зброї

— Про опір, який буде чинити система, я дізнався ще на початку 2009 року, коли ми почали створювати Асоціацію. Думав, що ми швидко зареєструємо Статут і почнемо нормально працювати. Подали документи до Мін'юсту, минув місяць, але жодної відповіді не отримали. Ми поцікавилися, в чому справа, але причину затримки нам толком не пояснили. Тоді я знайшов можливість зустрітися з керівництвом Мін'юсту. Мені було сказано приблизно таке: “Якби у вас була Українська асоціація власників кроликів, то свідоцтво ви б отримали миттєво. А так на вас очікують всі кола бюрократичного пекла, бо ми спрямували Статут вашої організації на погодження в МВС та інші профільні відомства”. Як можна Статут громадської організації відправити на погодження в МВС?!

Потім я на власні очі побачив документ за підписом одного з заступників міністра внутрішніх справ з рекомендаціями до нашого Статуту. Тобто, ще тоді система усвідомлювала, що ми становимо їм небезпеку. Але нас все ж таки зареєстрували наприкінці 2009-го, а ще через рік я остаточно зрозумів, куди вляпався.

- І куди ж?

— В українські законотворчі реалії. Всі ці роки влада чинить опір, аби не ухвалювати зброярське законодавство. Спроби ухвалити закон про зброю тривають усі роки Незалежності. Ми знайшли посилання на 20 таких законопроектів, які подавалися різними депутатами в різний час. І кожного разу система перемагала, провалюючи їх. Чесно кажучи, з тих законопроектів, на мою думку, лише один більш-менш відповідав потребам суспільства, всі інші лобіювали інтереси певних груп, проте факт лишається фактом — жодний не пройшов.

А сьогодні ми бачимо взагалі наступ на права власників зброї в Україні. Верховна Рада прийняла за основу президентський “Проект Закону про правовий режим воєнного стану” №2541, який передбачає вилучення легальної зброї під час воєнного стану. Більшого маразму важко уявити. Замість того, щоб розглядати легальних власників зброї як фундамент територіальної оборони їх пропонують роззброїти, щоб диверсанти та мародери почували себе комфортніше. А заборона роботи зброярських магазинів під час воєнного стану призведе до масового звернення громадян на нелегальний ринок зброї, що фактично буде стимулювати його розвиток.

- Можливо, на територіях з “особливим статусом” такі пропозиції доцільні?

 — Можу навести вам красномовний коментар одного з наших інструкторів, який був у Донецьку саме під час початку сумнозвісних подій: “ Объективно, бред… если наша власть захочет изъять оружие, то его придется где-то хранить. Обеспечить охрану такого склада 100% не смогут. Всяким бандформированиям будет достаточно подождать, пока оружие соберут у населения, чтобы потом вывезти его грузовиками”.

І врешті-решт маю питання: яким чином будуть цю зброю вилучати? Прийшли, постукали в двері — віддайте зброю? А якщо не відкриють то що, почнуть двері ламати, чи як? Хтось готовий спрогнозувати поведінку власника легальної зброї, коли під час воєнного стану йому ламають двері в квартирі? І хто взагалі це буде робити — правоохоронні органи чи військові, їм не вистачатиме роботи?

Ми встигли зробити офіційну заяву про те, що ці пункти мають бути вилученими. З Верховної Ради отримали підтвердження, що нас почули — незважаючи на спробу протягнути законопроект одразу в двох читаннях, його все ж таки відправили на розгляд у комітети. Тепер м'яч знаходиться на полі депутатів. Щиро сподіваємось, що вони зможуть протидіяти такій законодавчій ініціативі Президента.

- Порошенко усвідомлено йде з вами на конфронтацію?

— Важко сказати, швидше за все він просто не до кінця усвідомлює цілком прогнозовані ризики від таких кроків для всього суспільства, а не тільки для власників зброї. А можливо, не має бачення, як вирішити проблеми комплексно, щоб врахувати одночасно інтереси найбільш патріотично налаштованої частини суспільства і держави.

Думаю також, що ті, хто радить Президенту, не доносять до нього об'єктивної картини. Оскільки ніхто з них не вивчав це питання системно, занурюючись в найменші деталі, вони просто не в змозі побачити все поле бою, щоб зрозуміти глибину проблеми. Звикли діяти за сталим принципом — озброєна людина створює загрозу для влади, ось і пишуть йому такі закони. Напевно тому і обрана така модель президентської поведінки — системне ігнорування наших офіційних звернень та спроба обмежитись лише “гучними” заявами.

Але однозначно помилкою Президента є те, що його остання законодавча ініціатива зачіпляє інтереси величезного прошарку суспільства. В Україні легальних власників зброї приблизно 1,5 млн осіб. Додайте сюди їхні родини, патріотично налаштовану спільноту і тих, хто вже пішов на фронт воювати — отримаємо чималу цифру. Це ж треба було примудритися створити таке напруження у середовищі патріотів та власників зброї! Для Порошенка це серйозні електоральні ризики в майбутньому.

Монополія на все, що пов᾿язано з обігом зброї, зосереджена в руках МВС

- Що ви пропонуєте натомість?

— Перш за все пояснити людям суть питання. Зараз громадяни України фактично не мають шансу захистити себе. Існуючий Наказ МВС №622, який регламентує весь обіг зброї серед населення, дозволяє придбати лише довгоствольну мисливську зброю. Але її можна хіба що вдома тримати, бо для носіння вона просто не придатна.

Травматична зброя, з огляду на те, що її може офіційно купити тільки “каста обраних”, стала перш за все однією з найбільших корупційних схем, а ефективність її використання під великим сумнівом. Ми кажемо про неї “зброя не передбачуваної дії”: з одного боку, той шматок гуми може не завдати необхідної шкоди зловмиснику, а з іншого боку при недотриманні відстані може вбити або скалічити. Звідси наступна проблема — на відміну від звичайної кулі на гумовій не залишаються індивідуальні відбитки від проходження крізь канал ствола. Відповідно балістична експертиза не може визначити, з якого ствола та хто зробив постріл.

В Одесі нещодавно розстріляли чемпіона Європи з тайського боксу з травматичної зброї.

Я хочу подивитися, як міліція ідентифікуватиме цю “травматичну” зброю. Треба, щоб всі зрозуміли, що ані травматична зброя, ані прийоми для самозахисту сьогодні не допоможуть.

Всі цивілізовані країни, які дбають про безпеку своїх громадян, надали їм право захищати власне життя за допомогою короткоствольної нарізної зброї — звичайних пістолетів та револьверів. Тільки таким чином людина може ефективно захистити себе, а держава ідентифікувати фактично кожен постріл з легально придбаної зброї.

Друге — ми маємо врешті-решт зруйнувати корупційні схеми, які побудовані навколо зброї в системі МВС. Для цього треба позбавити МВС права ліцензувати господарську діяльність, що пов᾿язана з обігом зброї серед населення. Цю функцію треба передати Мінюсту.

Україна — єдина країна в Європі, яка не має свого зброярського законодавства. Запропонований нами закон щодня рятуватиме життя українців, тому зволікання в цьому питанні, є злочином. Приборкання ринку нелегальної зброї, реформа МВС в секторі громадської безпеки, засади формування територіальної оборони — це далеко не повний перелік проблем, які допоможе вирішити цей закон.

- Розкажіть детальніше про закон. Він був зареєстрований у парламенті 10 грудня минулого року. Які перспективи його прийняти найближчим часом?

— Щодо законопроекту — ми почали писати його 12 вересня 2013 року, оголосивши про це офіційно на прес-конференції. Нам було принципово важливо уникнути звинувачень в лобіюванні чиїхось інтересів, тому ми вирішили, що все будемо робити відкрито — на нашому офіційному сайті створили спеціальний “двигун”, який дозволяв не тільки писати його в режимі он-лайн, але і вільно обговорювати. Ми залучили до написання закону фактично всі потужні профільні інтернет-ресурси, які призначили своїх модераторів. Створили Юридичну групу, Редакційну раду, засідання якої відбувалися в прямому ефірі, забезпечили усім охочим доступ до обговорення, коментування та пропозицій.

Нам справді вдалося зібрати команду найкращих фахівців — від юристів до інструкторів. Українська зброярська спільнота, об᾿єднавшись, доклала величезних зусиль, щоб запропонувати суспільству зважений закон. Ми й досі на згадку залишили на сайті фрагменти цієї справжньої народної законотворчості, де можна переглянути що хто пропонував та коментував. Як наслідок, з᾿явився Проект закону про цивільну зброю і боєприпаси, в якого десятки співавторів та сотні консультантів з усього світу. Все робили своїм коштом та і досі дотримуємося принципу політичної незалежності. На початку роботи здавалося, що процес триватиме довго, бо влада Януковича здавалася непохитною. Ми розраховували, що боротьба за закон розпочнеться у 2015 році, коли можна буде зробити ставку на кандидата, який би спирався саме на електоральне середовище власників зброї, але після початку революції нам довелося дописувати закон в екстреному режимі.

Перспективи ухвалення найближим часом? Подивимось, але законопроект ще й досі не розглянутий комітетами ВР. Не хочу передчасно прогнозувати.

- Наразі більшість проблем, про які ви говорите, регульовані наказами міністерств силового блоку. Як оцінюєте дії влади у цьому напрямку, зокрема протидії обігу зброї на чорному ринку?

— Спроби приборкати нелегальний ринок зброї без надання людям альтернативного, законного шляху придбання зброї, особливо в той час, коли в країні війна, в усіх професіоналів викликають гомеричний регіт. Зрозумійте, якщо ви чуєте, що за день силовики вилучили 100 автоматів, це означає, що 900 таки проїхало. Ситуація дуже небезпечна.

Але апелювати нема до кого — влада в Україні вже давно збудувала собі такий універсальний трикутник безкарності: “злочинна влада”, “незлочинна влада”, і “папєрєднікі”. Постійно відбуваються рокіровки поміж цими трьома соснами фактично одних тих самих осіб, але по факту нічого не змінюється — всі невдачі та помилки списуються на “папєрєдніков”.

Таке враження, що вони, потрапляючи в парламент, забувають, яку ціну за це заплатили українці та які зміни та реформи дійсно потрібні.

- З чим пов'язане рішення Авакова роззброїти приватні охоронні компанії?

— Сьогодні вся монополія на надання озброєних охоронних послуг знаходиться в руках МВС. Якщо хочете найняти озброєну охорону, то звертайтеся до МВС, яке вас захищатиме за шалені гроші. Звісно, що приватний охоронний бізнес змушений вигадувати напівлегальні схеми та працювати з мисливською зброєю. Так, це гіпертрофований стан ринку, але хто в цьому винний? Виключно влада, яка намагається регулювати ці питання в ручному режимі.

В західних країнах приватні охоронні компанії є головними помічниками поліції й не можуть отримати ліцензії, поки не зобов'яжуться взаємодіяти з поліцією. Їх залучають за необхідності до охорони громадського порядку. Це дає можливість зменшити чисельність поліції до притомного рівня. В Україні ж одне з найбільших у світі співвідношення поліції на кількість населення. Додатково це допомагає підвищити рівень громадської безпеки і зменшує навантаження на бюджет.

Стосовно заяви Авакова, природа її виникнення цілком зрозуміла — головним поштовхом було протистояння на найвищому рівні в країні. Це зрозуміло всім, просто про всяк випадок пройшлися в цілому по ринку недержавної безпеки. Але чи надовго цієї заяви вистачить? Коли наступного разу ми знову про таке почуємо?

Це ж можна виправити системно — після ухвалення нашого законопроекту внести зміни в Закон про охоронну діяльність та чітко визначити, якими видами зброями і на яких умовах мають право володіти охоронні фірми. Тоді буде можливість і ринку нормально розвиватися, і бізнесу отримувати охоронні послуги за притомними цінами на конкурентних засадах, і державі контролювати процес. Завдання влади — створювати умови для прозорої роботи, а не змушувати людей вигадувати схеми. Як сказав, один мій добрий товариш — таке враження, що в нас граблі довжиною в життя.

- Тобто право володіння зброєю забезпечить безпеку бізнесу?

— Так, тому що бізнес, будучи рушієм розвитку держави, стоїть на іншому кінці цієї проблеми.

Не забувайте, що головний людський інстинкт — це самозбереження. З цього повинно все починатися: громадянин перш за все має почуватися безпечно у власній країні і мати право на законний самозахист ефективними засобами. Не можна перестрибнути через фундаментальне право людини і розповідати про розвиток бізнесу чи країни взагалі. Погляньте, скільки відбувається рейдерських захоплень. Таке свавілля і буде тривати лише тому, що ініціатори цих захоплень знають, що протистояти їм зі зброєю ніхто не буде.

Незважаючи на захмарні ціни, українці все одно купують зброю

- У монопольній змові та гальмуванні прийняття закону Асоціація звинувачує також великі зброярські мережі. За якою схемою вони співпрацюють з силовими структурами?

— Ви ніколи не ставили собі питання, яким чином автомат Калашнікова в цивільній версії може коштувати в зброярському магазині 1100 доларів? Це відбувається за такою схемою: за 400 грн Міноборони продає автомат як надлишкове майно певним фірмам, які “каструють” його — прибирають можливість стріляти чергами. Максимальна собівартість такої переробленої зброї — до 4 тисяч гривень. Та їх продають за 25-30 тисяч. На цій схемі всі учасники змови заробляють сотні відсотків прибутку. Звісно закон їм не потрібен, їх і так все влаштовує.

В той самий час пропозиція нелегального ринку набагато привабливіша — 200-300 доларів за “калаш” та ще й без процедури оформлення. Як можна не бачити очевидне — людей просто підштовхують на нелегальний ринок!

А зараз у нас нова тема — з'явилися в продажу гвинтівки Мосіна. Дуже довго якісь активісти на Фейсбуку кричали про те, що вони створили якусь програму з Міноборони, що вони продаватимуть патріотам гвинтівки Мосіна по 150 грн. До мене теж прибігали ентузіасти, які питали як це зробити. Я в тій схемі, про яку вони розповідали, не побачив грошей — ну не вірю я щоб на цьому хтось не заробляв. Відповідно мені одразу стало зрозуміло, що модель не працюватиме. Так їм і сказав. Аж раптом з'явилися ті гвинтівки Мосіна, але не у патріотів, а в продажу. Тільки продають їх за ціною від 15 000 грн. Думаю, що закуповували вони їх дійсно по 150 грн.

- Все-таки, зараз триває реформа МВС, у тому числі громадського сектору безпеки. Чи намагалися ви налагодити діалог з міністерством у цьому ключі?

- Щоб Ви краще зрозуміли, як у нас відбувається співпраця з МВС, наведу лише один з останніх прикладів. Ще наприкінці грудня ми звернулися з листом до заступника міністра пані Згуладзе, оскільки саме вона займається реформуванням Департаменту громадської безпеки, до складу якої, входить Дозвільна система МВС України. Пропозиція була така — розглянути питання щодо можливої організації співпраці між МВС України та Українською асоціацією власників зброї з метою доопрацювання положень законопроекту у відповідності з концепцією реформування МВС України. Ми отримали підтвердження, що наш лист був отриманий МВС, виклали скан-копію на своєму офіційному сайті і стали чекати на відповідь у встановлений законом термін. Досі й чекаємо. Я так думаю, що пані Згуладзе того листа і в очі не бачила. Швидше за все, у загальному відділі вирішили, що вони краще за всіх знають, як робити реформу МВС. Тому навіть не надіслали хоч якусь відписку.

Десь приблизно так в нас завжди відбувається співпраця поміж профільною асоціацією та профільним відомством. Крім того, постійно спекулюють на міфі, що українці нездатні поводитися зі зброєю адекватно. Це ж так зручно: коли вигідно, згадувати, що українці козаки, а коли ні — що гречкосії. Це маніпуляція громадською думкою, не більше. Насправді, треба розуміти, що в стосунках із владою йдеться не про зброю та наше споконвічне право на неї, вони думають лише про гроші і контроль. Але саме контроль за обігом зброї в Україні і втрачено. Треба терміново діяти і виправляти ситуацію.

Нам ніяк не вдається залучити МВС до здорової дискусії. І я розумію чому: в них немає статистики й фактажу, якими вони могли б перекрити наші аргументи.

- Які аргументи наводите Ви?

— Та хоча б приклад Молдови. Молдавсько-придністровський конфлікт виник 1992-го, закінчився через два роки з відомим результатом. Тоді ж, у 1994 році і Молдова, і Придністров'я ухвалили закони про зброю, які дозволяють їхнім громадянам володіти пістолетами й револьверами так, як в усьому світі. Вся статистика свідчить, що за півроку після введення закону в дію злочинність суттєво зменшилась. І це при тому, що Молдова довгі роки утримувала в світі перше місце за вживанням алкоголю, а зараз друге.

З травня 2014 року тих небезпечних “п'яних та озброєних” молдаван взагалі почали без віз пускати в Європу. Таку саму тенденцію бачимо і в інших країнах — Литва, Латвія, Естонія: зі збільшенням кількості легальної зброї на руках у населення злочинність зменшується. А Україна досі стоїть на місці. В нас ще хтось примудряється про молдаван анекдоти розповідати. Та це з нас треба сміятися: країна, що ніби перлина в центрі Європи, досі не може схвалити базовий закон!

- Однак можна сказати, що страх озброєних людей йде не тільки від влади, але й від самого суспільства.

- Дається взнаки майже сотня років зомбування суспільства та розповіді про те, що зброя вам не потрібна, бо всі питання вирішить дільничний міліціонер. А всі роки Незалежності нам розповідали, що війни бути не може, бо нема з ким воювати та сусіди мирні, про це вже теж забули? Не варто недооцінювати можливості пропаганди та її впливу на населення — прикладів навколо більш ніж достатньо. Тому такі ствердження треба розглядати під правильним кутом.

За 23 роки виник вакуум в усіх галузях, пов'язаних зі зброєю — повністю знищена система допризовної підготовки, військові кафедри у вишах також у плачевному стані, фактично немає вітчизняного виробництва стрілецької зброї і боєприпасів. І коли держава опинилася в ситуації війни, це перетворилося просто на катастрофу.

Насправді, люди все розуміють, саме тому зараз всі тири і стрілецькі комплекси забиті охочими отримати навички поводження зі зброєю. Люди знають, що це стосується кожного, бо не сьогодні, так завтра він може потрапити на фронт, а в нього немає елементарного розуміння, як поводитися з автоматом Калашнікова. Схожу тенденцію бачимо у зброярських магазинах. Незважаючи на захмарні ціни, які сформувалися за рахунок монопольної змови, українці все одно купують мисливську зброю для того, щоб відчувати хоч якусь впевненість. Бо ніхто не хоче розраховувати на оперативну реакцію МВС.

Нам доводиться спілкуватися з депутатами, і я можу Вас запевнити, що багато хто з них нас підтримує. Я певен, що якби сьогодні винесли наш законопроект на голосування до сесійної зали і не було тиску з боку керівництва фракцій, то отримали б набагато більше, ніж 226 голосів. Однак для влади це перш за все політичне рішення, тому за старою українською парламентською традицією на нього впливають перші особи держави. А з огляду на те, що в нас вже чітко прослідковується президентська вертикаль, можна сміливо сказати, що на перебіг подій безпосередньо впливає перша особа держави.

Операція із затримання злочинців біля Бесарабки зі стріляниною — це повна катастрофа. але про це ніхто прямо не скаже

- З ваших слів випливає, що українське суспільство таки усвідомило важливість законодавчого закріплення обігу вогнепальної зброї. А чи готове воно?

— А чи готове наше суспільство до таких тарифів на газ або на електроенергію? Чи готові пенсіонери, чиї пенсії потрапили під оподаткування, до цього? Чому влада не радиться з населенням, коли треба підіймати тарифи чи змінювати податки? В такій сфері вона апелює до “думки фахівців та експертів”. І владу не цікавить, готове суспільство до того чи іншого кроку, той в нього менталітет чи ні. Просто повідомили про економічну доцільність і все.

А чому ж тоді влада не спирається на думку фахівців з громадської безпеки? Чому керівництво держави і профільних відомств видають лише гучні заяви: “Я вважаю, що не можна, бо буде хаос...”. Так і хочеться запитати: а хто ви такі, щоб таке казати? Ви готові взяти на себе хоча б моральну відповідальність за те, що в Україні гине від рук злочинців 10 000 людей щороку? Чи розумієте, що такими діями позбавляєте їх навіть шансу врятуватися? Зазирнить хоча б у статистику сусідніх країн, та спробуйте побачити за тими відсотками тисячі врятованих людей та їх нащадків. Вони ж навіть знаходячись під державною охороною з нагородними пістолетами ходять, а в той час простих людей, як мух вбивають.

- Але можу уявити, як думає середньостатистична пенсіонерка: високі тарифи на газ її не вб'ють, а от злочинець чи сусід, який ледь чи вміє зброєю користуватися, запросто може пристрелити — якщо не спеціально, то випадково…

- Ще невідомо чи купить той сусід зброю швидше, ніж ті тарифи її в труну покладуть. А якщо вона і думає так, то тільки тому, що від суспільства старанно приховують правду: злочинці й так мають доступ до нелегальної зброї і дозволу ні в кого, як не питали так і не будуть питати.

Натомість ми пропонуємо, щоб законослухняні громадяни мали змогу захищати себе з легальною, зареєстрованою зброєю. Сусід цієї пенсіонерки перед тим як отримати доступ до зброї, буде змушений пройти відповідні серйозні процедури. І в майбутньому зможе захистити не лише себе, але і її за необхідності.

Ніхто ж не скаже прямо, що наприклад операція щодо затримання злочинців у центрі столиці біля Бесарабки зі стріляниною — це стовідсотковий провал. Це просто диво, як перехожі не постраждали. Тій бабусі треба пояснити, в якому катастрофічному стані все знаходиться, бо по телевізору їй такого не скажуть.

- Ви готові брати на себе відповідальність за наслідки прийняття закону. Яким чином гарантуватимете, що зброя не потрапить до рук неуків чи психічно нездорових людей?

— Перше, що треба зробити — визначити: хто, з якого віку, якою зброєю і на яких підставах може володіти в Україні. Для цього потрібен закон, і я гарантую всім, що після його ухвалення легальна зброя не продаватиметься, як картопля в магазині. Обов᾿язко во має бути створена потужна система підготовки майбутнього власника зброї. Перше, чого там будуть навчати. — це безпечного володіння зброєю як для себе, так і для оточуючих. Навчатимуть не лише поводження зі зброєю, а й навичок першої медичної допомоги. Всім чітко пояснять, які статті Карного кодексу вони порушать, якщо застосовуватимуть зброю безпідставно, та яке покарання за це отримають. Ліцензію можна буде отримати, лише склавши серйозні заліки. Після цього людина матиме право придбати офіційно зброю, дані про яку обов᾿язково будуть занесені в кулегільзотеку, що дозволить потім ідентифікувати зброю та її власника в разі її застосування.

По-друге, закон допоможе якщо не приборкати, то принаймні суттєво вплинути на зменшення нелегального обігу зброї. Ми в законопроекті передбачили процес легалізації напівавтоматичної зброї. Тобто, люди, які сьогодні купують нелегальні пістолети, тому що бояться за власне життя, отримають можливість їх легалізувати і таким чином, їхню зброю буде внесено до загальної бази. Звісно, за умови, що ця зброя пройде порівняльну балістичну експертизу на предмет використання у злочинах, а її власник — відповідні курси. Це надзвичайно важливий крок з декількох точок зору — ми убезпечимо людину від подальшого порушення закону та поставимо нелегальний ствол під контроль держави.

Сьогодні український ринок нелегальної зброї найбільший в Європі. За нашими оцінками в його обігу знаходиться вже понад 4 з половиною мільйони стволів. Але якщо я ще якось можу зрозуміти, навіщо люди купують нелегальний пістолет чи автомат, то мені не зрозуміло, для кого везуть кулемети, гранати та гранатомети. Хтось до чогось готується? Це взагалі окреме питання.

Третє. Закон передбачає виключно приховане носіння зброї. Це звичайна світова практика — ніхто не має знати, є у вас пістолет, чи ні. А злочинець повинен розуміти, що є закон, який дозволяє вам ним володіти та відповідно ви пройшли належну підготовку і зможете себе захистити. Це головний стримуючий фактор для злочинців, який, до речі, вони самі визнають.

Понад 200 світових брендів очікують, коли відкриється наш ринок

- Ви також наполягаєте, що ваш закон сприятиме розвитку зброярської галузі в Україні. Яким чином?

— В багатьох країнах світу зброярська галузь є бюджетоутворюючою. В Україні виробництва стрілецької зброї і боєприпасів, які будуть потрібні населенню в мільйонних обсягах, нема. Стрілецьких комплексів, тирів, зброярських магазинів, ремонтних майстерень — одиниці.

Наприклад, у місті Рига, де близько 700 тисяч населення, приблизно 50 зброярських магазинів, а багатомільйонному Києві дай Бог, щоб хоча б 25 таких крамниць було.

Понад 200 світових брендів очікують, коли нарешті відкриється наш ринок, а відтак будуть створені прозорі умови для того, щоб вони могли офіційно зайти на нього та інвестувати сюди гроші. Бо сьогодні вони не хочуть грати в сірі схеми та платити хабарі. З'являться представництва, з часом виробництво, розгалужені зброярські мережі, а це реально десятки тисяч робочих місць. Про надходження до бюджету годі й казати.

- Зараз популярна думка про те, що якби в Україні було відповідне зброярське законодавство, події на Донбасі розвивалися б інакше. Ви згодні?

— Однозначної відповіді на це питання немає. Але ще 24 лютого 2014 року ми запропонували ухвалити зміни до Конституції України, які б надали людям право зі зброєю в руках захищати не лише власне життя і майно, а ще й територіальну цілісність і конституційний лад в Україні. Така пропозиція пролунала в стінах Ради, однак ніхто навіть не відреагував. А потім відмовлялися реєструвати наш законопроект, який мав би стати підгрунтям для створення системи територіальної оборони, яку вже тоді слід було окремою структурою підпорядкувати Міноборони. Звісно, комплекс таких заходів дав би серйозний ефект, але нерішучість, назвемо її так, все звела нанівець.

А в той самий час, нам наші люди щодня повідомляли про перебіг подій — заїхали ростовські, заїхали белгородські, спочатку трошки, потім більше. І постійно питали — коли вже міліція втрутиться, бо навіть діти знали, в яких гуртожитках ті знаходились, навіть не переховуючись. Проте допомога від тих, хто це мав зробити, так і не надійшла. Навпаки, відбулася зрада, і місцева міліція надала сепаратистам ключі від своїх зброярських кімнат, фактично здійснивши такими діями їх первинне озброєння. Далі все відомо.

В Україні досі дуже проблематично застосовувати зброю для самозахиту, бо будуть намагатися посадити, а в тій ситуації без законних підстав цивільним застосовувати власну зареєстровану зброю та ще й проти тієї ж міліції було майже нереально.

- Виникає питання, навіщо це Вам особисто — весь час витрачати на просування закону і жити під постійним пресом?

- Мені доводилось за своє життя підіймати декілька проектів з нуля. Це цікавий процес, особливо коли робиш те, на що не наважувались інші. А тут взагалі все збіглося — і вік вже такий, що відчуваєш потребу зробити щось важливе, у що по-справжньому віриш, і навички організаційні згодилися. Мене це по-справжньому захоплює.

Ніхто ж не вірив, що цю глибу вдасться хоч з місця зрушити, а ми вірили, віримо та зробимо.

Іноді буває важкувато, але завжди знаю, що підтримають члени асоціації і колеги, та й просто небайдужі люди, які розуміють необхідність цих змін. А наостанок всім хочу сказати те, що кажу завжди: можливо, бій і буде тривати всі 12 раундів, але ми обов 'язково переможемо, якщо не достроково, то за очками точно. Тож нехай готуються — зброярське законодавство в Україні буде.