Україні час вступати до НАТО

Нещодавно Борис Джонсон спитав: куди нас привела така політика? До найсерйознішого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни. До масових убивств, систематичних зґвалтувань, руйнування цивільної інфраструктури та тривалої шкоди глобальній економіці.

Коли мої західні друзі засвоять уроки історії?

НАТО створено далекого 1949 року на тлі програми ядерних випробувань Радянського Союзу в Семипалатинську в Казахстані. Слава Радянського Союзу, яка охопила чотири десятиліття та наразила на ядерне опромінення приблизно 1,5 мільйона людей, спричинила гонитву озброєнь, яка вирує й сьогодні.

Форма боротьби за владу змінилася, але проблеми, які її суть, залишаються незмінними.

Після незаконного вторгнення в Україну минулого року Росія заблокувала ухвалення Договору ООН про нерозповсюдження ядерної зброї, спрямованого на запобігання поширенню ядерної зброї. Росія заперечила проти проєкту тексту, посилаючись на “серйозну стурбованість” недавньою ганебною діяльністю навколо українських АЕС. Деякі європейські столиці повинні визнати, що божевілля російських збройних сил потенційно загрожує існуванню кількох країн на їхньому власному континенті. З таким злом немає сенсу домовлятися.

Протягом останніх 20 років Кремль намагався створити привид Росії як великої держави, яка знову підіймається з руїн Радянського Союзу. На щастя, хоробрість українських військ викрила цю нісенітницю як сучасне потьомкінське село.

Коли Росія вторглася, з лютого по квітень у Києві та його околицях точилася битва за душу України. Сили Путіна розраховували отримати контроль над нашою столицею протягом декількох днів — цього результату також боялися багато наших союзників. Вони не були готові до жорстокості нашого опору та сили духу нашого народу.

Відступ Росії з Києва став початком їхньої поразки. Поки дим і дзеркала кремлівської військової могутності розсіювалися і тріскалися, українські сили повернули спустошені громади в Харкові.

У жовтні руйнування Кримського мосту знищило не лише життєво важливу лінію постачання кремлівських військ. Воно викрило розломи та безглуздя необдуманої агресії Путіна щодо України та завдало смертельного удару десятиліттям російського позерства.

А наприкінці року відвоювання вкраденого Херсона президент Зеленський оголосив “початком кінця війни”. Це були хвилини слави та гордості для тих, хто так багато віддав для нашої країни і хто зазнав неймовірних жахів від рук російських військових злочинців.

Україна проявила себе на полі бою. Саме ці сумніви часто були причиною не допускати нас до НАТО.

Ще одним часто згадуваним фактором є наша потреба у внутрішніх політичних і військових реформах, а також гарантіях громадянських свобод. Тоомас Гендрік Ільвес, колишній президент Естонії, одного разу порівняв процес приєднання до НАТО з “великим батогом, а не з великим пряником”, оскільки він “змушує країни до реформ, навіть якщо вони цього не хочуть”.

Проте президент Зеленський уже продемонстрував готовність прийняти складні внутрішні виклики. Останні тижні показали, що його офіс готовий розібратися з тими, хто скандально використовував незаконну війну Путіна як можливість звити власне гніздо [збагатитись], навіть коли їхні співвітчизники гинуть, захищаючи свою батьківщину. Деякі із заарештованих, можливо, раніше вважали себе “недоторканними”. Президент заявив українцям, що “повернення до того, як було, не буде”.

Недооцінка Кремля під час нападу на Україну виявила його слабкі сторони. Росія завдала шкоди власному авторитету в очах глобальних союзників і зруйнувала свою репутацію другої за силою військової держави світу. І навпаки, непокора та відсіч України за підтримки наших союзників зміцнили рішучість і силу НАТО. Наша країна перемагає Росію в битві між добром і злом, руйнуючи наратив, який зберігся з часів Другої світової війни.

Мирний план президента Зеленського з 10 пунктів, оголошений минулого місяця, за підтримки наших друзів допоможе не лише відновити суверенітет і територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів, а й запобігти майбутнім спробам такої агресії.

Він передбачає виведення всіх російських військ з України, відновлення територіальної цілісності України; створення спеціального трибуналу для переслідування російських воєнних злочинців; західні гарантії безпеки для України; гарантії продовольчої безпеки, включаючи підтримку експорту зерна з України до найбідніших країн світу; гарантії радіаційної та ядерної безпеки навколо Запоріжжя, яке залишається полем битви.

Незламний опір України та рішучість викорінити корупцію перевернули світову політику з ніг на голову. Наша країна не тільки заслужила своє місце серед союзників НАТО, вона розвіяла міфи, які заважали нам зайняти своє місце за столом переговорів.

Текст був опублікований у американському виданні Newsmax.