“У найтяжчий момент країна просто відвернулася від мене”

До російського полону потрапляють не лише українці, а й громадяни інших країн, які протягом тривалого часу мешкали в Україні на законних підставах. Через правову колізію вони сьогодні незахищені та не мають тих самих гарантій, що й українці, які зазнали тортур у неволі. Чому іноземці навіть не мають права довести, що були незаконно позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, і як цьому можна зарадити?

53-річний Сергій Лін — громадянин Молдови, який уже 13 років мешкає в Україні, маючи посвідку на проживання. 2011-го він оселився в Маріуполі, створив сім’ю та започаткував власну справу: невелику службу таксі.

Після перших вибухів зранку 24 лютого він дав дружині 15 хвилин на збори й вивіз сім’ю в безпечне місце. А сам звернувся до волонтерської організації, аби допомагати цивільним безпечно виїжджати з окупованого міста.

“Коли вперше заїхав до Маріуполя 22 березня 2022 року, я його не впізнав, настільки місто було зруйноване. Моїм завданням було доправити бус із гуманітарною допомогою до міста, роздати її людям та евакуювати насамперед жінок із дітьми, хворих і людей літнього віку”, — розповів Сергій Лін.

Чоловік устиг вивезти з окупованого міста 33 людини, а вже під час третього рейсу його затримали російські військові. На посвідчення волонтера та інші документи, які підтверджували, що Сергій допомагає цивільним, ніхто не звернув уваги.

“Жодних пояснень причини затримання не було. Єдине, що сказали російські військові: “Что-то слишком много вас тут развелось!”. Я спитав: “Нас — це кого?”. А військовий каже: “Ну, вас, волонтеров. Украинским военным помогаете?”. Я кажу: “Ні, це гуманітарна допомога та евакуація людей”. “Ну, разберемся”.

Сергія перевозили з одного відділку до іншого, звинувачували в тероризмі, били та погрожували розстрілом. Разом із ним до полону потрапили ще 10 волонтерів із організації HELP People. Чоловіків допитували, били струмом і морили голодом. В Оленівській колонії через технічну воду та відсутність санітарних умов люди почали хворіти на дизентерію. Волонтерів тримали в переповнених холодних бараках, медичної допомоги не надавали.

“Нас було 40 людей у камері площею 16 квадратних метрів. Спали ми по черзі на підлозі. Щось казати було марно — відразу фізичне насильство”, — додав Сергій. 

У полоні він провів 108 днів. Через відсутність нормального харчування схуд на 15 кілограмів. Найстрашнішою, каже, була цілковита невідомість попереду. Йому та іншим волонтерам загрожувало 20 років ув’язнення за статтею “Тероризм”. Не знайшовши жодних підстав для ув’язнення, чоловіків відпустили.

“Я хочу, щоб юридично все було зафіксовано, щоб було зібрано докази того, що росіяни коять із людьми в Україні”, — каже Сергій.

СБУ відкрила справу щодо незаконного позбавлення Сергія волі російськими військовими. Також чоловік звернувся до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Однак його заяви навіть не розглянули.

“Ми отримали офіційну відповідь Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, що заяву Сергія Ліна розглянуть, лише якщо він принесе документи, які підтверджують, що він — громадянин України або перебував на службі в лавах ЗСУ на момент затримання. Це дає підстави говорити про дискримінацію”, — коментує юристка-документаторка ГО “Правозахисна група “СІЧ” Юлія Полєхіна.

Правозахисниця звертає увагу на серйозні прогалини в українському законодавстві щодо захисту громадян, які побували в російській неволі, зокрема іноземців. 

“Свою відмову в розгляді документів Міжвідомча комісія МінТОТ аргументувала тим, що дія Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” для цивільних осіб поширюється лише на громадян України”, — додала правозахисниця.

За словами юристки, така відмова порушує як українські, так і міжнародні правові норми. Зокрема Конституцію України, Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та низку міжнародних конвенцій.

“Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року захищає всіх, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняється, в разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. Також тут є порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних документів”, — зазначила Юлія Полєхіна.

Фактично для Сергія та інших цивільних іноземців, яких було незаконно затримано на окупованих територіях, це означає відсутність права на будь-який соціальний захист із боку держави, який вона надає громадянам України: на грошову, психологічну та медичну допомогу, а також реабілітацію та правовий захист. Усе це лягає на плечі самих громадян.

“Для мене дивно, що країна, в якій я живу протягом останніх 13 років, сплачую податки та маю офіційний дозвіл на проживання, у найтяжчий момент просто відвернулася від мене. Так само як і від сотень інших громадян-іноземців, проти яких Росія скоїла воєнний злочин”, — вважає Сергій Лін.

Чоловік налаштований і далі захищати свої права. Тим часом Міжвідомча комісія двічі надала Сергію ідентичні відповіді, що він не має права на розгляд заяви, оскільки не є громадянином України.

Щоби змінити ситуацію, на думку юристів, необхідно внести поправки до Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” і внести туди іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами.

Юристка Юлія Полєхіна вже відправила таке звернення на захист Сергія та інших громадян інших країн до офісу Уповноваженого Верховної ради з прав людини, а також підготувала позов до Верховного суду.“Згідно з українським законодавством, Уповноважений з прав людини може напряму клопотатися про внесення відповідних законодавчих змін за спрощеною процедурою. Ми відправили до нього таке прохання. Але якщо не буде реакції, тоді звернемося в інтересах Сергія до Верховного суду України”, — підсумувала правозахисниця.

Сергій між тим не марнує часу й повернувся до евакуації цивільних із гарячих точок. За понад рік після звільнення з неволі йому вдалося вивезти більш як тисячу громадян. Також чоловік і далі свідчить про воєнні злочини агресора й узяв участь у зніманні українського документального фільму “Невидимі”, який привертає увагу міжнародної аудиторії до цивільних у російській неволі. 

Ольга ВОЛИНСЬКА, журналістка

Валерія КОПИЛ, журналістка