У МЗС все буде в шоколаді?

“Ми, звичайно, чули про таку можливість. Але нам здавалося, що пан Порошенко сам і розпускає чутки про свою міністерську роботу”, — пожартував “Главреду” один із європейських дипломатів.

Подання Віктором Ющенком нової кандидатури на посаду міністра закордонних справ чекали ще позаминулого місяця. Власне, видання ще в липні писало про те, що інший кандидат на цей пост нинішній посол в США Олег Шамшур не хоче брати участь у цій незрозумілій грі з призначеннями і звернувся до Віктора Андрійовича з проханням відкликати подання на його ім’я. Кажуть, що Ющенко тоді вмовив Олега Владиславовича не виступати публічно з подібного роду заявами.

Здавалося, що Шамшур так і “провисить” як кандидат на міністерську посаду аж до президентських виборів. Віктор Ющенко, схоже, вирішив внести корективи. І це при тому, що в Верховній Раді ключові гравці вже давно з паном Шампуром провели консультації і, здавалося, не мали жодних застережень щодо його персони на чолі одного з ключових міністерств.

Олег Владиславович — професійний дипломат. Його робота в посольстві в США зовсім не робить його проамериканським, як це могло здатися деяким опонентам. Він раніше не менш професійно займався і напрямком співпраці з Європейським Союзом. Шамшур належить до тієї категорії людей, які більше працюють, аніж говорять. Проте, видно, не судилося йому стати міністром…

У самому МЗС давно вже звиклися з роботою без безпосереднього керівника. Володимира Огризка парламент відправив у відставку ще на початку березня. Дипломати вже навчилися якось справлятись зі своїми бідами, спровокованими браком коштів. Міжнародних партнерів спершу дещо лякала відсутність очільника МЗС, а тому деякі з закордонних міністрів оминали Україну. Проте останнім часом звиклися, здається, навіть вони. Володимира Хандогія сприймали як фактичного керівника і самі дипломати, і в уряді, і за кордоном. Один з доказів — недавня зустріч Володимира Дмитровича з російським колегою Сергієм Лавровим (до речі, за останній місяць це вже друга зустріч між ними — при тому, що відносини двох країн розвиваються не найкращим чином, а президент Росії ігнорує заклики українського колеги про зустріч).

“Петро Порошенко? А що тут дивного? Він закінчив Інститут міжнародних відносин. Причому на відмінно. Він давно хотів працювати міністром закордонних справ. Тому нічого нас не дивує”, — розповів нам сьогодні один із українських дипломатів.

Щоправда, ще пару місяців тому, коли вперше заговорили про можливий прихід Петра Олексійовича на Михайлівську, українські дипломати поставилися до чуток з недовірою. “Та це щось журналісти загрались в сенсації”, — розповідав нам один із дипломатів.

Сьогодні співробітники МЗС можуть говорити що завгодно, однак факт залишається фактом — прихід “чужака” у міністерстві спершу буде сприйнятий з обережністю. Усе-таки він не кар’єрний дипломат, чужа людина для дипломатичної системи. Досі на посаді міністра закордонних справ перебував єдиний “некар’єрник” — Арсеній Яценюк. Утім, і до нього спершу ставилися з часткою недовіри.

Розрахунок Віктор Ющенка у визначенні кандидатури Петра Порошенка уже пояснили політологи, наближені до Банкової. Мовляв, Петро Олексійович — це ідеальний варіант міністра в умовах фінансової кризи. Адже він за освітою — міжнародник-економіст. Саме тому, мовляв, на міністерській посаді зараз потрібна людина не суто з дипломатичними навичками але більше — з торговельними, зовнішньоекономічними. У час кризи потрібно лобіювати інтереси українських компаній за кордоном, дбати про пошук інвестицій, які б не боялися йти в Україну. Власне, менеджерські таланти можуть знадобитися безпосередньо міністерству і українським посольствам за кордоном, співробітники яких у прямому смислі зводять кінці з кінцями. Деякі з представництв перебувають на межі закриття. За інформацією видання, представництво МЗС в одному з обласних центрів взагалі хотіли відрізати від електроенергії через несплати.

Як можуть поставитися до нового призначення в західних країнах? Очевидно, що жодних пересторог до особи Порошенка на Заході бути не може. Він усе-таки вважається людиною Президента, а тому він і впроваджуватиме політику, яку сповідує Віктор Ющенко. А “на західному фронті” навряд чи відбудуться якісь зміни: європейська і євроатлантична інтеграції — попри всі негаразди — залишаються на порядку денному.

Як сприймуть переїзд Петра Олексійовича в міністерське крісло в Москві? Російський експерт Євген Мінченко припустив, що все залежатиме не від постаті конкретно Порошенка, а від того, що він робитиме на посаді. “Він не є однозначно зрозумілою (для Росії.) із ідеологічного погляду фігурою”, — зазначив політолог.

Нагадаємо, на початку 2007 року Петра Порошенка не пустили до Росії — він туди доволі часто навідується, оскільки має в тій країні чималий бізнес. Два роки тому між Україною та Росією була в розпалі війна чорних списків. Петра Олексійовича нібито не пустили до РФ, аби помститися за оголошення Володимира Жириновського персоною нон грата українською владою.

Після того, кажуть, Порошенко бував у Росії — без жодних проблем. Він, до речі, не хотів роздмухувати скандал і в 2007 році. Про інцидент стало відомо лише через те, що один зі співробітників російського посольства в Києва “злив” про це інформацію. Напевно, невипадково…

“Петро Порошенко просто потрапив під гарячу руку Москви. Росіянам потрібен був скандал, потрібно було показати, що вони готові відстоювати свої інтереси. Тому вони вирішили вдарити по самому Президенту Віктору Ющенку, по його найближчому оточенню. Просто із цього оточення і саме в той час до Росії поїхав Порошенко. Йому і довелося опинитися в ролі нев’їзного”, — розповів нам один із дипломатів.

І тепер одне з найважливіших питань — чи пройде Петро Олексійович парламентське голосування? Із одного боку, він не мав би викликати таких запитань, як, приміром, Олег Шамшур (депутати тоді зізнавалися, що не знають цього дипломата) — Петра Порошенка у парламенті знають усі. Депутати від Блоку Юлії Тимошенко все пообіцяли підтримати його кандидатуру. Але депутатське слово таке непостійне…

Утім, Юлії Володимирівні зараз ні до чого сваритися з Петром Олексійовичем. Кажуть, між ними уже налагодився контакт після давньої суперечки. Хоча ще чотири роки тому їх було нереально уявити в одному уряді. Це Юлія Володимирівна так відгукувалася про Петра Олексійовича у листопаді 2004 року, коли Президент прийняв рішення про її відставку з прем’єрської посади: “У цю хвилину увірвався Петро Олексійович Порошенко прямо в кабінет до Президента без будь-якого запрошення, без будь-якого стуку. Він весь був, перепрошую, у сльозах і соплях і він почав кричати, що тільки що з нього зняли депутатство, що це було підтримано фракцією Блоку Юлії Тимошенко, що це є зрадники, це є люди, які його буквально прибрали з Верховної Ради і все це, чесно кажучи, виглядало комічно...”

Сергій СОЛОДКИЙ