Тренди народонаселення

Такими заявами рясніють демографічні прогнози Світового банку та Організації Об’єднаних Націй.

Найразючіший парадокс у глобальних демографічних тенденціях полягає в тому, що, з одного боку, ми спостерігаємо різкий спад народжуваності у багатьох країнах, що розвиваються, не кажучи вже про зовсім низьку народжуваність в економічно розвиненій частині світу. З іншого ж боку — демографи прогнозують подальше значне зростання чисельності населення Землі, хоча темпи цього зростання поступово спадатимуть. “Попри бідність та високу смертність, кількість населення нерозвинених країн збільшується, а в країнах так званого золотого мільярда народжуваність падає. Уже зараз говорять про те, що чисельність людства от-от сягне семимільярдної позначки”, — розповідає “Главреду” провідний спеціаліст Інституту соціології Ірина Прибиткова.

Згідно з дослідженням демографічних тенденцій американського ЦРУ, відносна частка населення Європи та Росії у структурі населення Землі й надалі зменшуватиметься. Якщо в 1950 році у Європі та колишньому СРСР проживало 22% населення Землі, у 2001 — 13%, то до 2050 року ця частка зменшиться до 7,5%. У середині минулого століття шість із десяти країн із найбільшою кількістю населення можна було віднести до розвинених. До 2020 року в топ-10 країн із найчисельнішим населенням залишаться лише США та Росія.

З часом населення світу ще більше постаріє. До 2050 року частка осіб віком від 65 років стане втричі більшою і становитиме 1,5 млрд (або 16% від усього людства). Незважаючи на старіння світового населення, у багатьох країнах, що розвиваються, спостерігатиметься зростання чисельності молодого покоління: найбільше у цьому відзначаться Пакистан, Афганістан, Саудівська Аравія, Ємен та Ірак.

Відносна частка представників білої раси зменшиться, більшість житиме в містах. До речі, зараз людство переступає поріг урбанізації — тих, хто живе в містах, і жителів сільської місцевості наразі порівну.

Демографічний перехід

“Чисельність населення Землі збільшується доволі швидкими темпами. Але біда в тому, що зростання це вкрай нерівномірне. У регіонах із високим рівнем бідності — найбільший темп зростання населення. Насамперед це екваторіальна Африка, частково — Азія й меншою мірою — Латинська Америка. Є регіони світу, де чисельність населення подвоюється практично кожні 20 років”, — розповідає “Главреду” завідувач відділу проблем якості демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Ірина Курило.

Раніше ж високі темпи приросту населення були характерними й для нашого регіону. Усі країни у своєму розвитку проходять етап демографічного переходу — від високої смертності, народжуваності та високих темпів приросту чисельності населення до ситуації, коли рівень смертності знижується, подовжується тривалість життя, народжуваність падає, спостерігається або невеликий приріст, або зменшення чисельності населення. Регіони, де кількість населення зараз зростає дуже швидко, перейдуть до сучасних темпів відтворення, хоча, за прогнозами експертів, відбудеться це ще не скоро. Утім, відповідно до прогнозів ООН, чисельність населення має стабілізуватись, коли сягне 8,5 млрд.

З економічної точки зору, старіння населення — негативний процес, але він безальтернативний — так відбувається у всіх розвинених країнах. “За економічного зростання демографія погана в тому сенсі, що люди менше народжують. Тоді як низький економічний розвиток негативний з іншого боку. Тобто “золотої середини” тут, мабуть, немає. А загальні рекомендації для покращення демографічної ситуації у країнах, що розвиваються, — це модернізація, розвиток медицини, сфери послуг, виробництва. Це зумовлює зниження рівня смертності, зростання тривалості життя і зменшення народжуваності”, — пояснює Курило.

Через дисбаланс у природному прирості населення між північною та південною півкулею спостерігатимуться певні міграційні процеси із країн, що розвиваються, у розвинені країни. “По-перше, потоки міграції залежатимуть від співвідношення рівня життя, а по-друге — від того, чи заохочуватимуть потенційні держави-реципієнти збільшення кількості мігрантів. Можливо, для диверсифікації етнічних менших серед мігрантів заохочуватимуть до переїзду представників різних країн, які не представлені у державі, щоб не створювати великих діаспор, — розповідає “Главреду” Олексій Позняк, керівник відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ. — Загалом можна говорити про те, що ці процеси триватимуть. Адже світ стає ближчим, більш глобалізованим, нові “залізні завіси” навряд чи створюватимуть. Зараз до сучасних міграційних процесів практично не залучене населення Африки на південь від Сахари, хоча й у цій частині світу найвищий рівень народжуваності, тому виштовхувальні сили діятимуть. А відтак у світі слід очікувати міграції саме з цього регіону”.

Резерви збереження населення

Тим часом усі авторитетні міжнародні інституції, які займаються вивченням глобальних демографічних тенденцій, одноголосно стверджують, що впродовж найближчих десятиліть кількість населення України лише зменшуватиметься. Відповідно до даних Світового банку, до 2025 року населення України зменшиться до 37 млн. А в ООН стверджують, що до середини нинішнього століття у нашій країні проживатиме лише 26 млн осіб. Прогнози українських демографів більш оптимістичні. В Інституті демографії та соціальних досліджень НАНУ підрахували, що в 2025 та 2050 роках в Україні, за серединними показниками, проживатиме відповідно 42,3 та 37,7 млн осіб.
Україна входить до двадцятки країн світу з найстарішим населенням. За часткою осіб віком від 60 років ми посідаємо 11 місце. Утім, незважаючи на те, що у нас значна кількість населення переживає 60-річний поріг, багато хто з них не доживає до 65 років. Водночас у Західній Європі та США частка людей віком від 60 років значно більша, ніж в Україні.

Ірина Прибиткова говорить про перспективи покращення демографічної ситуації в Україні з оптимізмом. “Через економічну кризу демографічна ситуація наразі не погіршилась. Якщо порівнювати нинішню ситуацію з 1990-ми роками, то зараз вона набагато краща. Підвищується рівень народжуваності — основний елемент, який впливає на відтворення населення, а рівень смертності зростає вже не такими швидкими темпами. Також зменшуються загальні втрати населення і втрати приросту. Упродовж останніх кількох років міграційна ситуація є позитивною — ми не втрачаємо населення, а спостерігається збільшення його чисельності. Хоча й незначне, але все ж таки воно є. Насамперед за рахунок мігрантів із країн СНД”, — стверджує демограф.

Іншої думки дотримується її колега з Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Ірина Курило. “Ситуація в Україні, порівняно з країнами, що розвиваються, протилежна — у нас немає приросту населення, а є лише його скорочення. Від розвинених країн нас відрізняє низька тривалість життя. Наші чоловіки живуть у середньому на 12—13 років менше, ніж у розвинених країнах, а жінки там переживають наших на вісім—дев’ять років. Наразі Україна утримується в групі країн із порівняно низькими показниками народжуваності”, — каже експерт.

Порятунок від таких негативних тенденцій є. За словами Курило, слід реалізовувати резерви скорочення передчасної смертності. “Адже не всі вони лежать в економічній площині. У нас значна частка смертей, особливо серед чоловіків, пов’язана зі способом життя — вживанням алкоголю, курінням, отруєннями, нещасними випадками, травмами. Це залежить і від медицини, і від економічної ситуації”, — стверджує вона.

Мультикультурна Україна

Для пом’якшення тенденції старіння населення залучають іммігрантів, які є близькими за етнічними та культурними параметрами до корінного народу. За словами Позняка, через 20—30 років Україні будуть потрібні мігранти. “На мою думку, вихідці з Африки на південь від Сахари — більш бажані мігранти, бо в тій частині світу немає консолідованих великих націй, там ще тривають процеси етногенезу, і ці етноси ще не сформовані. Слабкість такої етнічної консолідації сприятиме тому, що люди швидше інтегруватимуться, сприймаючи суспільство. Тоді як ті ж китайці та індійці — це нації з тисячолітньою історією, зі сформованими нормами. Вони не так швидко зможуть інтегруватись в українське суспільство, — каже науковець з Інституту демографії. — Узагалі-то, ми зацікавлені в тому, щоб до нас приїздили вихідці з різних країн невеликими групами. Адже в такому разі не формуватимуться замкнені діаспори, а ці мігранти швидше інтегруватимуться в суспільство”. На запитання про те, чи варто залучати до України мігрантів із пострадянських країн, експерт відповідає ствердно. Однак зазначає, що потенціал такої міграції невисокий.

Більшість розвинених країн зараз мають можливість фільтрувати міграцію, тобто відбирати людей із потрібним їм освітньо-кваліфікаційним та професійним рівнем. Зазвичай приймають осіб середнього віку з дітьми. “В Україні питання залучення мігрантів обговорюється, але визначеної політики щодо цього немає. Питання дискусійне, бо є кола, які ставляться до цього з неабиякою пересторогою, адже це порушення етнічної чистоти, вони побоюються відповідних конфліктів”, — висловлює свої застереження Курило. Але експерт-демограф водночас пропонує альтернативу таким заходам: “У цьому сенсі найкращим рішенням було б, якби кожна сім’я мала якщо не дві, то три дитини. Щоб усі піклувались про своє здоров’я, щоб була хороша медицина та економіка. Утім, це очевидно, що краще бути багатим і здоровим, ніж бідним та хворим”.

Юрій ОНИШКІВ