Тимошенко і нашоукраїнці готують шлюбний контракт

У розпорядження видання потрапив проект Угоди про створення об'єднання партій “За сильну Україну!” для спільної участі у президентських виборах.

Метою діяльності цього утворення, як сказано у преамбулі, “є всебічна підтримка та забезпечення перемоги кандидата в президенти Тимошенко Юлії Володимирівни”.

Цей документ був попередньо погоджений між лідером фракції НУНС Миколою Мартиненком та Юлією Тимошенко, після чого переданий на опрацювання підписантам.

У проекті названі 10 партій, які можуть висунути Тимошенко в президенти.

Зокрема, там майже всі, хто два роки тому утворили блок “Наша Україна-Народна самооборона” — за виключенням самої партії Віктора Ющенка, а також Української народної партії Юрія Костенка.

Під проектом угоди з боку НУНС підготовлені місця для автографів від “Народної самооборони”, Народного руху, Європейської партії, Партії захисників вітчизни, партій “Пора”, “Собор” та Християнсько-демократичний союз.

Також серед майбутніх підписантів заявлено три структури, які утворили БЮТ — партія “Батьківщина”, “Реформи і порядок” та Українська соціал-демократична партія.

Передбачається, що угоду мають скріпити автографами лідери фракцій Іван Кириленко і Микола Мартиненко, а також сама Юлія Тимошенко.

Проект документу був розданий лідерам партій на політраді блоку НУНС у вересні. Єдиний, хто висловив заперечення, був Юрій Костенко. Цьому мало хто здивувався, бо він сам хоче балотуватися у президенти.

Схожий формат об'єднання під кандидата уже діяв у 2004 році. Тоді було створено коаліцію “Сила народу” на підтримку Віктора Ющенка. Щоправда, другою стороною там виступала Тимошенко, яка повністю контролювала свою політичну силу.

Зараз НУНС деградував до такої межі, що жодна людина всередині не користується загальним авторитетом і не зможе отримати мандат на підписання угоди від імені блоку.

Псевдо-”президентська фракція” через два роки після виборів являє собою вінегрет не лише з партій, але й окремих груп впливу. Окрім дев'яти формальних засновників блоку, виокремилася бойова команда Ігоря Коломойського, “Єдиний центр”, який по телефону управляється Віктором Балогою, та об'єднання “За Україну!” В’ячеслава Кириленка.

Через відсутність кворуму фракція НУНС не збирається. Її номінальний керівник Микола Мартиненко не має впливу на ухвалення рішень.

Але ці неузгодженості слід було якось обійти, щоб створити ілюзію підтримки націонал-патріотами Тимошенко. Тому було вирішено, що її кандидатуру пропонуватимуть партії, які в 2007 році утворювали НУНС.

При тому, що реальний вплив цих утворень на всеукраїнську політику є карликовим.

Наприклад, Партію захисників вітчизни, Європейську партію або “Пора” представляють лише по одному депутату (Юрій Кармазин, Микола Катеринчук і Владислав Каськів відповідно).

Вперше публічно про необхідність укладення такої угоди з Тимошенко заявив Олександр Третьяков у інтерв’ю “Дзеркалу тижня” за вересень 2009 року. “Ми не хочемо бути під кимсь — Ющенко дав нам гарний урок. Кумирів більше немає. Ми хочемо чітко знати плани кандидата. До виборів”, — сказав він.

Сам документ, якому відводиться роль путівки Юлії Тимошенко на президентство, вмістився на шести сторінках, дві з яких складають перелік підписантів.

З проекту угоди випливає, що партії-члени НУНС мають інтегруватися в єдину виборчу кампанію Тимошенко та погоджувати свої публічні виступи та дії з БЮТ.

“Для забезпечення перемоги кандидата члени об’єднання використовуватимуть весь свій політичний авторитет, залучатимуть всі наявні у них організаційні, людські та інші ресурси, координуватимуть свої дії, включаючи єдину інформаційну політику”, — сказано в проекті документу.

У свою чергу, Тимошенко за проектом договору “зобов’язується” лише “сприяти” реалізації завдань, окреслених у тексті.
У договорі також є перелік “пріоритетних завдань у сфері внутрішньої політики, соціальній та гуманітарній сферах”, які Тимошенко має реалізувати у разі обрання президентом.

Автори документу вирішили не обтяжувати кандидатку — цей розділ складається з набору гасел на тему “як зробити так, щоб всім було добре”.

Ці зобов’язання про “захист прав і свобод громадян”, “активне залучення іноземних інвестицій” або “всебічну підтримки підприємництва” кочують з однією коаліційної угоди в іншу. Жодних санкцій за їх невиконання не існує.

Доволі чітко виписано лише міжнародний блок — зусиллями Бориса Тарасюка. Юлії Тимошенко пропонується взяти на реалізацію “зовнішньополітичні пріоритети України щодо вступу до Євросоюзу та НАТО”.

Окремо прописано зобов’язання для Тимошенко реалізувати “конституційне положення щодо заборони розміщення в Україні військових баз інших країн та виведення в 2017 році Чорноморського Флоту РФ”.

Також передбачено укладення угоди про асоціацію між Україною та ЄС та “розвиток добросусідських та партнерських відносин з Росією та іншими країнами”.

Друга частина документу — це регламент діяльності цього об’єднання на підтримку Тимошенко. До керівного органу пропонується ввести голів партій, голів фракцій та саму прем’єр-міністра, а рішення повинні ухвалюватися ¾ від кількості присутніх.

А щоб учасники угоди мали стимул для її підписання, в тексті натяком повідомляють про спосіб отримання персональних бонусів. Так, у проекті декларується намір сформувати новий уряд після перемоги Тимошенко, де зможуть застосувати свої сили учасники коаліції.

Коли Тимошенко уклала подібну угоду з Ющенком в 2004, вона витиснула з нього таємний додаток, за яким отримувала посаду прем’єра. У варіанті 2009 року нічого подібного немає.

За словами очевидців, нещодавно при обговоренні проекту договору Тарас Стецьків запропонував зафіксувати зобов’язання від імені Тимошенко, що кандидатуру на посаду прем’єр-міністра визначає НУНС. Однак ця ідея викликала спротив з боку Романа Зварича, який хоч і залишається формально у фракції НУНС, але представляє в переговорній групі БЮТ.

Тому допрацьована угода містить компромісне формулювання: “Фракції БЮТ та НУНС консенсусом визначають кандидатуру на посаду прем’єр-міністра”.

Поки цей проект проходить узгодження, і кожен майбутній підписант намагається виторгувати собі додаткові гарантії.

Свідками цього були учасники нещодавнього засідання ради коаліції, де була присутня Юлія Тимошенко. Зачепивши тему наближення виборів, вона звернулася з запитанням до Миколи Мартиненка: “У нас з угодою все гаразд?”, на що отримала ствердну відповідь.

Однак після цього слово взяв Микола Катеринчук, який запропонував Тимошенко проводити переговори персонально з кожним підписантом, а не передоручати це Мартиненку.

Причина цього зрозуміла. Лідери дрібних партій НУНС підозрюють, що Мартиненко намагається їх використати, показавши свою ефективність в очах прем'єра — а в обмін отримати персональну лояльність.

Адже, за великим рахунком, Тимошенко мало цікавить, хто і як принесе їй підтримку “Нашої України—Народної самооборони”. Для неї важливий результат — підписи під угодою, які дозволять позиціонуватися як “єдиний кандидат від демократичних сил”.

При тому гарантій дотримання Тимошенко взятого слова не існує в природі — після прецеденту 2008-го року, коли внаслідок розпаду демкоаліції вона не подала у відставку, як те передбачала підписана її же рукою коаліційна угода.

Віктор ЧИВОКУНЯ