Цушко ходить з флешкою у Мінфін

Цього тижня міністр економіки Василь Цушко з'явився на Міжнародній конференції з питань держзакупівель та зробив кілька гучних заяв. Нижче “ЕП” наводить деякі цитати з його виступу, перекладені українською — міністр говорив російською.

Зокрема, він розповів, що в Мінекономіки працює злочинне угрупування з держзакупівель, що він власноруч пропонував залишити посаду нещодавно заарештованій голові Держінспекції з контролю за цінами Тетяні Рудь, і що він ризикнув кар'єрою заради подорожі першого віце-прем'єра Андрія Клюєва.

І найголовніше: є тендерна мафія, а є він.

Вдруге — після більш ніж бурхливої діяльності на посту керівника МВС — Цушко потрапив у поле зору громадськості влітку 2010 року, коли розбив обличчя народному депутату від БЮТ Антону Яценку.

Останнього пов'язують з так званою тендерною мафією, про яку полюбляє згадувати Цушко. Зробивши такий гучний крок, міністр публічно дистанціювався від Яценка.

Це був логічний вчинок. За деякими відомостями, зараз проти депутата ведеться слідство, і Генпрокуратура начебто проситиме зняти з Яценка недоторканність через його спробу втрутитися у роботу сумно відомого концерну ЄДАПС.

Тимчасом джерело “ЕП” в уряді закликало критично ставитися до слів міністра. За його словами, Цушко — не чужа людина Яценкові.

Зокрема, свідчить джерело, у 2005 році, коли була створена Тендерна палата, Цушко став співавтором внесення зазначених змін до закону про закупівлі. Пізніше політик казав, що Яценко підробив його підпис.

Подейкують, що тоді помічник просто підсунув Цушку папери на підпис, а той завізував законопроект, не розуміючи, що там закладена “бомба”. Саме тому він намагається зараз якомога сильніше критикувати все, що робилося у міністерстві. Зокрема, цього тижня він публічно відмежувався від Тетяни Рудь.

“Її призначили з подачі Цушка, але тоді, коли Мінекономіки керував Яценко. Він все вирішував, а Цушко імітував, що бореться з Яценком. Коли ж торкалося справи, він сидів мовчки. Цушко і зараз клянеться у чесності, але це піар. Яценка трусить СБУ, а Цушко не хоче, щоб його ім'я асоціювали з Яценком”, — розповіло джерело.

Історію ж навколо “літака Клюєва”, коли перший віце-прем'єр не міг вилетіти на переговори у Китай, і Цушко в останню мить взяв на себе відповідальність за його оплату, джерело вважає “гарною казкою”.

“За новим законом, відсутня така підстава для застосування процедури закупівлі в одного учасника, як “нагальна потреба”. Там треба було проводити відкриті торги, а це достобіса часу. Клюєв тоді був сам не свій. Він відразу ж доручив підготувати зміни до закону, і Мінекономіки досі їх пише”, — зазначив фахівець.

За його словами, Цушко перебільшує, коли називає себе клієнтом Генпрокуратури, але якщо зміниться політичний вектор, то “це можна буде розкрутити”.

Цікавою виявилася історія з чинним законом про державні закупівлі. За словами джерела, у його розробці постійно брав участь Яценко.

“Він влаштував шалену активність. Збиралося безліч робочих груп, залучалися міжнародні консультанти, писалося кілька версій, але коли документ потрапляв до парламенту, депутат переписував все так, що знову створювалася нова Тендерна палата. Цей процес тривав два роки. На якомусь етапі до справи долучилися Світовий банк та Єврокомісія і розкритикували процес”, — додав урядовець.

Протягом цього часу Цушко мовчав, хоча тоді багато хто вже відкрито говорив, що міністерством керує Яценко. Врешті решт, про цю ситуацію дізнався віце-прем'єр Сергій Тігіпко. Він відразу забрав законопроект і домігся його прийняття. Так вдалося зламати корупційні схеми, прописані депутатом.

“Це була поразка Яценка. Тігіпко зробив те, що мав зробити Цушко, але він сидів у засідці. Тепер Цушко каже, що Тігіпко провів поганий закон”, — підсумувало джерело.

Тези з виступу міністра економіки Василя Цушка на Міжнародній конференції з питань держзакупівель.

“Закон писала “тендерна мафія”

“Було створене організоване злочинне угрупування — “тендерна мафія”. На жаль, політично навіть мене втягнули у це. Я на цьому не заробив ні копійки, але констатую: на цих законопроектах є мій підпис. Як він там опинився? Аргументували: подивися, скільки крадуть, а самі створювали систему заробітку”.

“Прийнятий закон набув чинності 1 серпня. Співавторами цього закону є учасники “тендерної мафії”. Мета закону була така: завести всіх в один напрям узгодження в одного виконавця, щоб ці люди стояли біля цього горлечка, і через так звану цінову експертизу знімали гроші, як це робила Тендерна палата”.

“З чим зіткнувся Цушко? У нас всі хочуть пройти не за процедурою відкритого тендера, всі хочуть пройти “погодження в одного виконавця”. Система дозволяла, бо бюджет прийняли у квітні. “Ми запізнюємося, плану немає”, — така от аргументація”.

“В департаменті беруть хабарі 1-2% від суми”

“З чим я зіткнувся? Кияни знають прекрасно. На вулиці Кіквідзе є адреси, де реєструється по 2 тисячі фірм. Статутний капітал — всього 1 тисяча гривень, а приходять купувати на 7 мільйонів у одного постачальника”.

“Нашим іноземним друзям невідомо, що в Україні існує телефонне право”.

“Закон дав індульгенцію злодіям. Ця індульгенція — “погодження в одного виконавця”. А хто дає погодження? Працівники Мінекономіки, департамент держзакупівель. І ось ми маємо з серпня щотижня по три виїмки документів правоохоронними органами. Чому? Бо відповідає не той, хто краде гроші, а той, хто дав погодження. Так, вони не безсеребреники. Є серед працівників департаменту держзакупівель нечесні люди, але вони беруть хабарі від 1% до 2%. А все інше знімають ті, хто замовляють “в одного виконавця”. Виконавці і розпорядники бюджету”.

“Я одну мету ставлю щодо цього законопроекту — щоб за погодження не відповідали. Воно має бути рекомендаційним. Експерти Євросоюзу і Світового банку підтвердили, що відповідати має той, хто укладає угоду. Головне, що в законі є норма про публікацію результату. Щоб знали: хто уклав угоду, той і відповідатиме”.

“Я звертаюся до експертів ЄС. Якщо хтось з вас такий наївний і вірить, що у нас будуть написані закони з тим монополіям, які перераховані в перехідних положеннях, — не буде цього. Зробімо по-іншому. Фінансуються проекти. Давайте візьмемо директиви ЄС і напишемо закон для України з урахуванням Адміністративного і Господарського кодексів, антиконкурентного законодавства і зв'яжемо все це”.

“Я доручив провести аналіз, що витворяють. Коли я отримав документи, запрошую профільного міністра і питаю: ви бачите, що ваші подають? Багато хто не бачить, а коли дивляться, їх охоплює жах. Міжнародні експерти мають це розуміти”.

“Я пішов з влади у 2007 році і повернувся у 2010 році. Я шокований, який шлях правового нігілізму пройшла Україні за ці три роки. Я нікого не звинувачую — злодії одного кольору. Нам потрібен закон про держзакупівлі з жорсткими перехідними умовами. Максимум прозорості”.

“Іди, краще будеш з дітьми своїми”

“Три тижні тому розмовляю з головним інспектором за цінами Тетяною Рудь. Показую схему їхньої корупції, кажу: “Вас заарештують, напишіть заяву і підіть”. “Ні, я нічого не зробила”. За два тижні її заарештовують. Як з людиною можна працювати, якщо я в очі кажу: ці папери я передам правоохоронцям. Передав, її заарештували. Я їй в очі кажу: “Іди, краще будеш з дітьми своїми”. І з таким я стикаюся через день”.

“Рішення: децентралізувати ці закупівлі”

“Знаєте, який у нас механізм блокування будь-якої держзакупівлі? Пишуть скаргу. А ціна на скаргу маленька. Можна написати, що від ціни, яку ти оскаржуєш, платиш мито. Якщо ти виграв, тобі її повертають. Якщо програв — не повернуть. Щоб людина відповідала матеріально”.

“Щодо антидемпінгу — знову правда. Ну, провели тендер, ти виграв, через два місяці домовилися по-новому, договір збільшився в п'ять разів. Ніхто не хоче на нього реагувати. Або за домовленістю ніхто не реагує, або постачання просто немає”.

“Рішення повинне бути: децентралізувати ці закупівлі, змусити на кожному рівні відповідати. По-іншому не сприймається”.

“Я багато можу розповісти, бо у мене наболіло. Я хочу, щоб було прозоро, по-європейськи, але я чесно визнаю, що борюся з вітряними млинами. Спасибі, допомагає і департамент, і експерти, але давайте не приймати закон за якусь константу, бо у нашій країні є особливості. Нехай вони будуть тимчасові, але півроку-рік давайте переходити і дивитися, як зробити прозорими ці закупівлі”.

“Жодна країна Євросоюзу не скаже, що у них непередбачуваний бюджет. Жодна країна Євросоюзу не скаже, що не знає, дасть Мінфін гроші чи ні. У вас же цього нема, а в нас не знаєш, що планується”.

“Я вважаю: хочуть підприємства купувати в одного виконавця — будь ласка, нехай керівник вирішує. Тільки один момент: опублікую, з ким ти уклав контракт і за якою ціною. Суспільство має знати, як витрачаються гроші. У цьому суть громадського контролю. Чиновник ніколи не буде контролювати”.

“Довелося взяти відповідальність на себе”

“Запланований візит президента до Китаю. За годину вирішилося — за півроку ж не можна було. Перед цим потрібно провести міжурядову комісію, і перший віце-прем'єр мав полетіти туди за тиждень. Мені довелося взяти відповідальність на себе за оплату чартерного рейсу, щоб віце-прем'єр полетів до Китаю — ніхто ж не хотів підписувати! Сьогодні я клієнт Генпрокуратури”. Пропоную написати: можуть бути позапланові заходи, вони трапляються. Закон не може бути константою”.

“Зараз, щоб не розпорошуватися, я “ремонтую” чинний закон. Ми погодили поправки з Єврокомісією та Світовим банком, подали до парламенту — не той, що зареєстрував Кармазін, ми зробили нормальний закон. Повірте, жодна монополія, жодне міністерство галузеве не напише ці закони. Зараз потрібно, щоб ми з представниками тих організацій, які надавали нам допомогу, сіли і написали цей закон на основі директив Євросоюзу. Напишемо, що він набуде чинності з 1 січня 2012 року, хоча приймемо його в 2011-му”.

“Деякі чиновники відзвітували перед Світовим банком та Євросоюзом і кажуть: “Закон не чіпати, ми прийняли прекрасний закон”. Вони не працюють за ним, а я працюю і бачу, що коїться. Я з квітня змінив трьох керівників департаменту держзакупівель. І це ще не межа. Думаю, скоро знову будемо міняти. Їх засмоктує болото системи. Це болото закладене у закон — індульгенція у вигляді погодження”.

“Таких проблем у Євросоюзі нема”

“Я сьогодні отримав тези виступу, які розглядалися тут. Я можу підписатися під кожною з них, але з однією умовою: давайте працювати з урахуванням українських реалій, менталітету і законодавства. Як я можу вас запевнити, що все буде прозоро, коли я, міністр економіки, випрошую гроші на сайт?”.

“Я зіткнувся з тим, що авторське право на програму сайту держзакупівель належить засновникам “тендерної мафії”. Що я вам можу гарантувати? Вони мені регулюють програмний продукт. Мало того, я повинен їм платити. Я запручався, запитав, що потрібно для того, щоб нормально написати програму? Потрібно 500 тисяч гривень, а їх немає у бюджеті. Де мені їх шукати? Збирати хабарі, щоб заплатити 500 тисяч? Я буду клієнтом Генпрокуратури”.

“Таких проблем у наших друзів у Євросоюзі нема. Таких проблем нема в Казахстані, Білорусії, Росії. Я впевнений, що через півроку-рік почнуть і у нас дотримуватися закону, немає альтернативи. Хтось сяде у в'язницю, до інших дійде, що треба жити за законом. Однак потрібно розуміти, яка у чиновника Мінекономіки зарплата — 200 євро. Він дає погодження і бачить, скільки крадуть ті, які продали бабусі вугілля на 22 мільйони гривень. Він думає: а хіба я гірший? І входить у болото. Є це? Є, просто у нас не хочуть про це говорити”.

“Коли ми будуємо дорогу на європейський кредит за тендерними умовами ЄБРР, у нас дорога виходить 1 одиниця вартості на кілометр. А коли будуємо за своїми умовами — 3 одиниці. Цікаво? Думаєте, чому не беремо кредити? Не вигідно — тендери відбуваються за вашими правилами. Так, може, будемо на це відповідати? Ні, ліпимо цей закон. Це ж марафет тільки! Відзвітувати можна перед тими, хто нам технічну допомогу надав. Ми все красиво написали, і хай живе нікудишній закон!”.

“Я прошу: допоможіть нам на підставі директив написати нормальний закон. У цьому законі я зробив тільки одну радикальну правку — заборонив би узгодження і покупку в одного виконавця. Тоді працювали б усі. Так, виникло би питання щодо монополій, але, може, це стимулювало б? Так ні — до цього не готові”.

“От у вас у Європі вузька колія, а у нас в Україні — широка. Так ось: у вас все систематизовано, а у нас кожне відомство в області інформатизації будує свою “залізницю”. Я можу навести приклад. Мінекономіки розміщене на четвертому поверсі, Мінфін — на восьмому. Ми один до одного ходимо з флешками, бо у нас не стикуються програми. І такого ідіотизму вистачає. Чому? А його перетворили у бізнес. Я дав доручення розробити єдину концепцію. Почали. Виявилося, що в інформаційному бізнесі крутиться 15 мільярдів гривень. Пишуть: “Цушко влаштовує нову мафію”. Яку мафію? Я хочу розробити єдину інформаційну стратегію”.

“В одній з областей будується дорога за 14 мільйонів гривень. Почав з'ясовувати, яка фірма буде будувати. Виявилося: статутний фонд — 100 гривень, вісім працівників. Чому гроші через них пропускають?”.

“При Мінекономіки є науковий інститут, ми його ліквідуємо. Мінекономіки заблокувало отримання 1 800 тисяч гривень на науку. Там один директор залишився, там нікого немає. Скрізь подав тендерні пропозиції по 50 тисяч, 100 тисяч. Звісно, йому сказали: “Слухай, у тебе навіть співробітників немає”. Він звернувся і заблокував всі. П...ць! А я вигнати не можу — у нього контракт завершується лише у січні. А якби йому поставили вимогу, що ти маєш право оскаржити, але заплати мито, наприклад, 10% від суми оскарження, він би не оскаржував. Можна розумну цифру знайти — 1%, 2%”.

Володимир ХАМЛЕТС